Рішення № 136711328, 21.04.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3316/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних у дорожньо-транспортній пригоді,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Бородін Д.В. звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначив, що 17.09.2024 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ЗАЗ Lanos" та транспортного засобу "Buick Regal", який належав позивачу ОСОБА_1 . Винним у вказаному ДТП визнано водія "ЗАЗ Lanos". Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, транспортного засобу "ЗАЗ Lanos", було забезпечене у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (надалі відповідач).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 07.01.2025 щодо надання розрахунку визначення вартості матеріального збитку, заподіяного його транспортному засобу.

Листом від 15.01.2025 №1501/25/4 ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» повідомила, що прийнято рішення про відшкодування за вищевказаною ДТП транспортному засобу, належного ОСОБА_1 у розмірі 16326,93 грн (19526,93 грн розрахунок вартості матеріального збитку ТЗ ОСОБА_1 ; 3200,00 франшиза). Однак такий розмір відшкодування не відповідає реальної вартості спричинених збитків за вищевказаною ДТП. Відповідно до висновку експерта №3297 від 03.03.2025 транспортно - товарознавчої експертизи автомобіля "Buick Regal", належного ОСОБА_1 , складеного судовим експертом Землюком В.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Buick Regal", станом на 17.02.2025 складає 145626,94 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у сумі 73849,15 грн та судові витрати: 1211,20 грн судовий збір, 7500,00 грн витрати на проведення експертизи, 50000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 38).

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнає факт укладання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-222293549, на умовах якого було застраховано цивільну-правову відповідальність будь-якої особи, яка правомірно володіє транспортним засобом "ЗАЗ Lanos" страхова сума за договором за шкоду, завдану майну, становить 160000,00 грн, франшиза 3200,00 грн. Відповідач також визнає факт настання ДТП, яка відбулась 17.09.2024 по Бердичівському шосе у с. Зарічани, під час якої ОСОБА_3 допустив наїзд вказаного автомобіля на ТЗ "Buick Regal", належний позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальні збитки.

Крім того, відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення на його користь суми відшкодування, яка визначена висновком №3297, фрагменти якого долучено до позовної заяви, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, 20.09.2024 відповідач отримав від позивача повідомлення про ДТП, у свою чергу огляд автомобіля позивача було здійснено 25.09.2024 тобто на 3-й робочий день строку, встановленого п.34.2 ст. 34 Закону №1961-IV.

Із вищевказаного витягу вбачається, що найдорожчою запчастиною, яка переважно і зумовлює різницю між експертизами сторін, є фара з каталожним номером 39217215 вартістю 139 344 грн. Враховуючи зазначене, ціни на запчастини, які вказані у висновку №3297, є безпідставно завищеними, що унеможливлює сприйняття цього дослідження в якості належного та допустимого доказу розміру збитків.

Враховуючи викладене вище, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТДВ «СК «Гардіан», у повному обсязі (а.с.46-82).

Також від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Відповідач звертає увагу, що заявлений розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката 50000,00 грн становить 67,71% від розміру позовних вимог, заявлених до відповідача; враховуючи незначну складність справи, такий розмір витрат на оплату правничої допомоги не відповідає принципу співмірності та критерію розумності, що має бути враховано під час розподілу судових витрат між сторонами. Крім того, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (а.с. 84-88).

З огляду на вищезазначене, справедливий та співрозмірний розмір витрат на правову (правничу) допомогу у даній справі не може перевищувати 2000,00 грн.

26.08.2025 від представника позивача - адвоката Бородіна Д.В. надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін (а.с.97-98).

Ухвалою суду від 11.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 99).

У судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлась з невідомих суду причин; про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 у судові засідання не з`являвся з невідомих суду причин; про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача було допитано судового експерта ОСОБА_4 , який він зазначив, що використовує сайт "Exist", яким визначається вартість ремонту КТЗ, на інших сайтах оригінальних запчастин немає. Вартість ремонту із запчастинами та митних платежів на даний час 60302,00 грн - це вартіть фари без митних платежів, це оригінальна запчастина. Дана програма працює за він-кодом; вводимо він-код і програма видає варіанти запчастин; замінюється запчастина на іншу чи тільки оригінальна запчастина. Крім того, на сайті "Exist" показує чи запчастина розмитнена на території України. По методикам ми маємо брати вартість оригіналу, якщо немає оригіналу - беремо замінники.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини

17 вересня 2024 року о 16 годині 10 хвилин по Бердичівському шосе у с. Зарічани Житомирського району Житомирської області ОСОБА_3 під час паркування автомобіля марки "ЗАЗ Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення пункту 15.12 Правил дорожнього руху (ПДР) не вжив заходів щодо недопущень його самовільного руху, не поставив на стоянкове гальмо, внаслідок чого автомобіль здійснив самовільний рух та здійснив наїзд на автомобіль марки "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого в порушення п. 2.10а ПДР залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. У результаті ДТП транспортні засоби механічно пошкоджені.

Постановою від 10 жовтня 2024 року Житомирського районного суду Житомирської області по справі 278/5386/24 було визнано винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400,00 грн (а.с. 15-16).

Транспортний засіб "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.17).

25 вересня 2024 року судовим експертом Землюком В.В. у присутності власника складено протокол огляду транспортного засобу "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зафіксовано об`єм пошкоджень (а.с. 67-68).

18 жовтня 20254 року ОСОБА_1 подано до ТОВ «Страхова компанія «Гардіан»» заяву щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 75).

Згідно платіжної інструкції ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» 26.11.2024 року сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 16326,93 грн (а.с.76).

Згідно висновку експерта №3297, наданого позивачем, вартість матеріального збитку завдана власнику автомобіля "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 17.02.2025, внаслідок пошкодження його в ДТП, яка мала місце 17.09.2024, становить 145626,94 грн. Крім того, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату огляду який проводився 17.02.2025, становить 252898.46 грн. Ринкова вартість автомобіля "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 469140,24 грн, водночас факт врахування ПДВ залежить від форми оподаткування суб`єктів господарювання здійснюють роботи з ремонту КТЗ, реалізують матеріали, складові для автомобіля (а.с. 128-145).

Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях було надано відповідь на адвокатський запит, в якій зазначено, що станом на 17.09.2024 транспортний засіб марки "ЗАЗ Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 18).

Листом від 15.01.2025 №15/01/25/4 ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» повідомило, що прийнято рішення про відшкодування за вищезазначеного ДТП транспортного засобу "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , у сумі 16326,93 грн, франшиза 3200,00 грн (а.с. 19-20).

Позивачем 19.03.2025 було направлено досудову вимогу щодо доплати страхового відшкодування у сумі 142426,94 грн (а.с. 21).

На досудову вимогу позивача було надано відповідь, з якої вбачається, що сума яка відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата у сумі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (а.с. 22).

Зі звіту представника відповідача №73-D/16/20 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, наданий разом із відзивом на позовну заяву, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 81371,35 грн (а.с. 57-66).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту ч. 4 ст. 1187 ЦК України вбачається, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд, вирішуючи питання розміру відшкодування шкоди, яку завдано позивачу внаслідок ДТП, приймає дані висновку експерта Землюка В.В. від 03.03.2025 № 3297 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу "Buick Regal", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення адміністративного правопорушення, тобто на 17.09.2025 року становила 252898,46 грн, визначаючи такий як належний та допустимий доказ.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Враховуючи наведене, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, де зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію - відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 у справі № 676/518/17 дійшов висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому факт ДТП та вина ОСОБА_3 у його вчиненні додаткового доказування не потребує.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України регламентує право зворотної вимоги до винної особи, і частиною 1 передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частина 6 статті 106 ЦПК України передбачає, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно із частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Зазначений висновок було виконано до пред`явлення позову у цій справі, останній виконаний за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення авто-товарознавчих експертиз за спеціальністю "Визначення вартості транспортного засобу", стаж експертної роботи з 2008 року, тому на вказані правовідносини поширюються вимоги статті 106 ЦПК України.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №761/15232/18 (провадження №61-19661св20).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що висновок експерта Землюка В.В. є належним та допустимим доказом у даній справі.

Натомість висновок №73-D/16/20, наданий представником відповідача, судом не береться до уваги, оскільки він не відповідає у повній мірі вимогам, передбаченим ст. 106 ЦПК.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000,00 грн витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги від 17.03.2025, протокол погодження гонорару, ордер про надання правничої допомоги серія АМ №111547 (а.с. 25-30).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у сумі 8000,00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7500,00 грн витрат на проведення експертизи, слід зазначити наступне.

Готуючи документи різних видів, слід дотримуватися єдиних вимог до їхнього оформлення, структури та змісту, які встановлюються нормативними актами (державними стандартами), в даному випадку Вимогами до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07 квітня 2003 року № 55. Вимоги до оформлення документів встановлюють вимоги до документів, які скеровуються до державних органів, в тому числі і до суду.

Безумовною вимогою до усіх документів є їх чіткість та читабельність.

При цьому, як вбачається із доданих до позовної заяви документів (а.с. 24), позивач надав нібито квитанцію про сплату експертизи до позовної заяви для суду та відповідача у не читаємому стані, що позбавляє можливості візуально сприймати інформацію та утруднює вивчення вказаних документів (не можливо встановити суму оплати, отримувача коштів та їх цільове призначення). Інших доказів стороною позивача суду надано не було.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за проведення експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1191, 1194 ЦК України,, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних у дорожньо-транспортній пригоді - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на користь ОСОБА_1 73849,15 грн страхове відшкодування за збитки, заподіяні при дорожньо-транспортній пригоді 17.09.2024 року, за участю транспортного засобу "ЗАЗ Lanos", д.н.з. НОМЕР_4 , та транспортного засобу "Buick Regal", д.н.з. НОМЕР_5 .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

У стягненні інших судових витрати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 20.05.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні дата народження, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського 96, ЄДРПОУ:35417298.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , в матеріалах справи відсутні дата народження, адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: в матеріалах справи відсутній.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , в матеріалах справи відсутні дата народження, адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: в матеріалах справи відсутній.

Суддя О. М. Дубовік