Рішення № 13671121, 03.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/8703.02.11 За позовом          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»;

До                    Закритого акціонерного товариства «Пост Київ і Ко»;

Про                    стягнення 32739,43 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Коноваленко Є.Л., представник, довіреність №196-5419/юр

від 08.11.2010 р.;

Від відповідача:           Сай Л.П., представник, довіреність №2 від 01.02.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 р. слухання справи №18/87 призначене на 16.12.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 р. слухання справи було відкладене до 13.01.2011 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви з 13.01.2011 р. до 27.01.2011 р., з 27.01.2011 р. до 03.02.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 26367,55 грн. (25470,86 грн. основного боргу + 896,69 грн. інфляційних втрат), 422,54 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2128,71 грн. пені, 3820,63 грн. штрафу, 327,40 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача визнав частково у сумі 5684,06 грн. згідно з рахунками-фактурами: №КП-09/118859 на суму 1868,38 грн., №КП-09/121415 на суму 1894,54 грн., №КП-09/127983 на суму 1921,14 грн. Інші позовні вимоги відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

—відповідно до пункту 1 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено Законом;

—відповідно до п.п. 8.3.6., 8.3.9. договору дострокове розірвання договору можливе у випадку форс-мажорних обставин та інших випадках, передбачених договором та діючим законодавством;

—відповідач надавав послуги в сфері грального бізнесу; це був основний вид діяльності підприємства;

—з 08.05.2009 р. підприємство відповідача не працювало, у зв'язку з постановою Кабінету Міністрів України та наказом Міністерства фінансів України, пов’язаних з забороною роботи підприємств грального бізнесу;

—з 26.06.2009 р. набрав чинності Закону України «Про заборону грального бізнесу»; з 25.06.2009 р. підприємство відповідача повністю припинило свою діяльністю по наданню послуг;

—відповідач звертався до Головного управління з питань реклами з листами (вхідні №№4221, 4220, 4223 від 18.06.2009 р.) з проханням анулювати дозволи на розміщення реклами;

—відповідач також звертався до позивача з листом від 24.06.2009 р. про розірвання договору №00100 з 01.07.2009 р.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач зазначає про те, що підприємство відповідача припинило свою діяльність не за своїм бажанням і не за рішенням власників. В результаті грального бізнесу підприємство понесло значні збитки, а тому просить у задоволенні позову відмовити, окрім визнаної суми основного боргу.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

29.08.2007 р. між сторонами та Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладений договір №00100 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районі або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умовами якого Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надає відповідачеві в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а відповідач використовує надані місця відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Києві та здійснює оплату за їх користування.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що місця для розміщення рекламних засобів зазначаються в додаткових угодах до даного договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 3.4. договору позивач зобов’язаний:

—до 15 числа поточного місця формувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів відповідно до умов даного договору (п. 3.4.1. договору);

—до 5 числа наступного після звітного місяця надати акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4.2. договору).

Пунктом 3.6.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язався отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт приймання-передачі підприємству. Якщо відповідач протягом вказаного періоду не поверне підписаний акт, то вважається, що послуги надані належним чином.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи, перемножені на коефіцієнт диференціації залежно від зони розміщення рекламних засобів, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що розрахунки здійснюються відповідачем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок позивача.

Додатковою угодою №ТК/0001 від 29.08.2007 р. до договору передбачено, що Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надає відповідачеві в тимчасове користування місце відповідно до дозволу №14251-07 за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 12/1-12.

Додатковою угодою №2 від 03.03.2009 р. до договору сторони визначили адреси встановлення пріоритету відповідача для розміщення рекламних засобів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з пунктом 3.1.1. Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.09.2010 №767, КП «Київреклама»укладає з розповсюджувачем зовнішньої реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за формою, затвердженою робочим органом (далі - договір на право тимчасового користування місцем).

Згідно з п. 15.1 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - плата), укладення договору на право тимчасового користування місцем та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п.п. 15.3-15.5 Порядку плата нараховується КП «Київреклама»щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на поточний рахунок КП «Київреклама».

У разі прострочення термінів сплати, визначених договором на право тимчасового користування місцем, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу.

Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 1 «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. №852) плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

З позовної заяви вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 25470,86 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, сплативши на користь позивача 7595,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №2 від 12.01.2011 р. на суму 1894,54 грн., №1 від 12.01.2011 р. на суму 1868,38 грн., №3 від 12.01.2011 р. на суму 1921,14 грн. та №4 від 19.01.2011 р. на суму 1911,59 грн. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 17875,21 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 2128,71 грн., передбачена п. 7.4. договору, та штраф у сумі 3820,63 грн., передбачений п. 7.4. договору. Розрахунок пені та штрафу відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нараховані 896,69 грн. інфляційних втрат та 422,54 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються нижчезазначеним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Відповідачем не додані докази, що підтверджують повідомлення позивача про виникнення обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором.

Розділом 6 договору передбачено, що сторони даного договору звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов'язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс –мажор).

Під обставинами непереборної сили сторони розуміють зовнішні і надзвичайні події, що не існували під час підписання договору і виникли незалежно від волі сторін, за умови, що сторони не могли передбачити настання таких наслідків чи перешкодити їх виникненню за допомогою засобів, застосування яких справедливо вимагати й очікувати від сторони, що підпала під дії обставин непереборної сили (п. 6.2. договору).

Обставинами непереборної сили визнаються, але не обмежуються ними, що випливають з подій: землетрусу, пожежі, повені, епідемії, епізоотії, забруднення радіацією, будь-яким ядерним джерелом, транспортні катастрофи, воєнні дії в одній із країн сторін, повстання, революції, страйки, соціальні конфлікти, блокади, ембарго (п. 6.3. договору).

Сторона, що втратила можливість виконати зобов’язання внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов’язана негайно телефаксом чи телеграмою повідомити іншу сторону про виникнення, вид і можливу тривалість подій, що перешкоджають належному виконанню зобов'язань за договором (п. 6.4. договору).

Сторона, яка посилається на неможливість виконання зобов'язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, підтверджує факт існування та наслідки дії таких обставин офіційним документом Торгово-промислової палати України (п. 6.7. договору).

Відповідач не повідомив позивача про настання обставин непереборної сили відповідно до п. 6.4. договору.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем не додана довідка Торгово-промислової палати України, що підтверджує факт існування обставин непереборної сили.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що договір, укладений між сторонами, є розірваним чи припиненим.

Як визначено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідачем не доведені обставини, на які останній посилається у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 17875,21 грн.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем після подачі позовної заяви до господарського суду на користь відповідача була перерахована сума у розмірі 7595,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №2 від 12.01.2011 р. на суму 1894,54 грн., №1 від 12.01.2011 р. на суму 1868,38 грн., №3 від 12.01.2011 р. на суму 1921,14 грн. та №4 від 19.01.2011 р. на суму 1911,59 грн., позовні вимоги в зазначеній частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80 п. 1-1 ч. 1, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Пост Київ і Ко»(інд. 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3, код ЄДРПОУ 31086580) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(інд. 01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-а, код ЄДРПОУ 26199714) 17875 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. 21 коп. основного боргу, 896 (вісімсот дев’яносто шість) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 54 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 2128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн. 71 коп. пені, 3820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 63 коп. штрафу, 327 (триста двадцять сім) грн. 40 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

           3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко