Рішення № 13671068, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/59928.01.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добро-Буд"

про                     стягнення 4 957,32 грн.

                                                                                 Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача:           Колісник С.С –предст. за довір. №б/н від 24.11.2010р.;

від відповідача:           не з’явились.

У судовому засіданні 28.01.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добро –Буд" про стягнення з відповідача на користь позивача 4104,01 грн. заборгованості за договором оренди №ДГУ-03-28 від 06.07.2009р., 168,78 грн. інфляційних втрат, 249,76 грн. процентів річних, 434,77 грн. пені, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. порушено провадження у справі №35/599, розгляд справи призначений на 27.12.2010р.

24.12.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов обґрунтований розрахунок пені.

Представник позивача в судовому засіданні 27.12.2010р. надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/599 від 06.12.2010р.

Відповідач свого представника у судове засіданні не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.01.2011р.

У судове засідання 17.01.2011р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав.

Позивач не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.12.2010р. та не надав витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 17.01.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 28.01.2011р.

У судове засідання, призначене на 28.01.2011р. відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Нова Лінія", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія" (далі –орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Добро-Буд" (далі –орендар) було укладено договір оренди № ДГУ-03-28 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач, як орендодавець, зобов’язується передати, а відповідач, як орендар, зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування об’єкт оренди, що розташований на території майнового комплексу ЗАТ "Нова Лінія" (Київська обл., Києво-Святошинський р-н., смт. Чабани, Одеське шосе, 8 (літера А). Загальна площа об’єкту оренди становить 1 м.кв.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору, договір діє до 05.07.2010р. (включно).

Згідно із п. 2.1. Договору орендодавець зобов'язується передати об'єкт оренди орендарю в тимчасове платне користування протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання договору. Факт об'єкта оренди підтверджується Актом прийому-передачі об'єкта оренди.

На виконання умов Договору 15.07.2009р. позивач передав відповідачеві об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту оренди за договором оренди № ДГУ-03-28 від 06.07.2009р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1 Договору, щомісячна ставка орендної плати за договором дорівнює гривневому еквіваленту 100 USD (сто доларів США) за один метр квадратний об’єкту оренди, з врахування ПДВ, за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового) місяця.

Як передбачено п. 3.5. Договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця незалежно від факту отримання (не отримання) орендарем рахунку орендодавця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за користування об'єктом оренди у лютому 2010р. (на суму 799 грн. 00 коп.), березні 2010р. (на суму 799 грн. 00коп.), квітні 2010р. (на суму 792 грн. 50 коп.), травні 2010р. (на суму 792 грн. 50 коп.), червні 2010 р. (на суму 792 грн. 51 коп.), липні 2010р. (на суму 127 грн. 51 коп.), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 104,01 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2. Договору, у випадку порушення орендарем терміну перерахування орендної плати, орендар зобов'язується сплатити орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов’язання та додатково 10% річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення (згідно з п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 434,77 грн., інфляційні витрати у розмірі 168,78 грн. та проценти річні у розмірі 249,76 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки зазначених сум, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню повністю згідно із розрахунками позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної сплати орендної плати у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню у загальній сумі 4957,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, ст. 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добро-Буд" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, ідентифікаційний код 36520298) на користь Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168, ідентифікаційний код 30728887) 4104 (чотири тисячі сто чотири) гривні 01 коп. –заборгованості за Договором оренди №ДГУ-03-28 від 06.07.2009р., 434 (чотириста тридцять чотири) гривні 77 коп. - пені, 249 (двісті сорок дев’ять) гривень 76 коп. –процентів річних 168 (сто шістдесят вісім) гривень 78 коп. –інфляційних втрат, 102 (сто дві) гривні державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.02.2011.