Ухвала суду № 136710437, 21.05.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 179/945/24

1-і/187/12/26

УХВАЛА

"21" травня 2026 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в селищі Петриківка в залі суду кримінальне провадження № 12024041470000064 від 09.03.2024 відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подвірки Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, має повну середню освіту, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на посаді солдата резерву військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

20.03.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області зі Дніпровського апеляційного суду надійшла для розгляду зазначена кримінальна справа.

До суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

У обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 судом з`ясовано питання щодо їх попереднього ознайомлення з клопотанням та їх готовності до його розгляду, на що вони не заперечували продовжити розгляд клопотання в цьому судовому засіданні.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та зазначає, що у разі незастосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 існують ризики, що він:

- враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування або погроз, з метою спотворення фактичних обставин справи;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки під загрозою понесення відповідальності, будучи діючим військовослужбовцем, обвинувачений може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що в свою чергу, утворить самостійний склад злочину, передбачений ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини) або ст. 408 КК України (дезертирство).

Застосування до ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на доводи, що зазначені в клопотанні.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник підтримали клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з підстав необґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. ст. 115 КК України, також заперечував наявність ризиків зазначених прокурором. Вважає, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025, якою справу повернуто на новий розгляд має приюдиційне значення для суду в частині встановлення не доведення пред`явленого обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, до обвинуваченого було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема у вигляді тримання його під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було обрано 11.03.2024, згодом продовжено, зокрема до 05.04.2026 та до 30.05.2026.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтю 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_9 про необґрунтованість висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а тому з огляду на стадію кримінального провадження, питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність окремо не вирішуються, адже обґрунтованість висунутого обвинувачення може бути оцінена лише за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті після дослідження усіх доказів. При цьому ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025, якою справу повернуто на новий розгляд не має приюдиційного значення для суду в частині встановлення не доведення пред`явленого обвинувачення як про це зазначив захисник обвинуваченого, а є обов`язковим для виконання в частині перевірки обставин апеляційних скарг та повного, всебічного судового розгляду з урахуванням встановлених апеляційним судом порушень.

В судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на момент розгляду клопотання не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризики:

- переховуватися від суду, з огляду на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання до 15 років позбавлення волі, та суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання; крім того, обвинувачений ОСОБА_8 не має постійного місця проживання на території Дніпропетровської області, що створить передумови для ухилення останнього від явки до суду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, як діючий військовослужбовець, з метою переховування від суду, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, оскільки більшість свідків є його знайомі по службі. Вирішуючи питання щодо наявності та доведеності стороною обвинувачення даного ризику, необхідно врахувати, зокрема, встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Відтак, з огляду на ту обставину, що допит потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий і його лише тільки слід провести, є підстави вважати про продовження існування вказаного ризику.

Вирішуючи питання про можливість запобіганню вищенаведеним ризикам у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, суд враховує що місце постійного проживання обвинуваченого знаходиться на території Харківської області, яка наближена до зони бойових дій. Також суд враховує, що обвинувачений є діючим військовослужбовцем, тому місце мешкання або місце дислокації військової частини, де він проходить службу, може бути змінено в умовах воєнного стану. Перебуваючи в зоні бойових дій, обвинувачений може самовільно залишити розташування військової частини.

Вищезазначені обставини, на переконання суду, є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів, з врахуванням встановлених обставин, на переконання суду, не гарантує запобігання цим ризикам.

На даний час ризики, які зазначено раніше, будь-яким чином не зменшилися, залишаються незмінними, незважаючи на тривалість кримінального провадження, тобто є триваючими.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи, зокрема, застава, домашній арешт або особисте зобов`язання, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості та тяжкості злочину, який йому інкримінується, не виходить за межи розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості ухилення від суду.

Обставин, передбачених ч. 2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, особи обвинуваченого, його стану здоров`я, наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього кодексу, вважає за необхідне не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 369, 372 КПК України, суд

П о С т ан о в и в

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, задовольнити.

Продовжити обраний відносно ОСОБА_8 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти на строк 60 днів, тобто до 19 липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3