Рішення № 13671034, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/61101.02.11 За позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

довідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

простягнення 13087,98 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не зявились

від відповідача:юрисконсульт Лата А.Ф. (довіреність від 08.12.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»майнових збитків у сумі 13087,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач відшкодував (виплатив страхове відшкодування) застрахованій особі ОСОБА_1 нанесені йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10 серпня 2009 року на 1 км автодороги Феодосія-Керч, збитки. Позивач, посилаючись на статтю 993 Цивільного кодексу України та статтю 27 Закону України «Про страхування», просив суд стягнути з Відповідача вищеозначену суму збитків з врахуванням того, що останній уклав з винуватцем дорожньо-транспортної пригоди договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу та відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зобовязаний відшкодувати завдані його страхувальником збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року порушено провадження у справі № 23/611 та призначено її розгляд на 21.12.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

31 січня 2011 року на адресу господарського суду міста Києва від представника Позивача надійшла телеграма про розгляд справи без його участі.

Представник Відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому не заперечував проти стягнення 11558,40 грн., але заперечив проти відшкодування витрат повязаних з вартістю довідки ДАІ та включеним до страхової виплати податком на додану вартість.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір страхування транспортного засобу №001088/582138/08 (сертифікат №001088/582138/08) від 16.07.2008 року, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист автомобіль Сhevrolet Lacetti (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

10.08.2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на 1 км автодороги Феодосія-Керч, автомобіль Сhevrolet Lacetti (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ при УДАІ ГУ МВД України в АР Крим.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Мitsubishi (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) ОСОБА_2 ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлено постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 25.08.2009 року.

Згідно калькуляції Аудатекс №С 92 від 17.08.2009 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля “Сhevrolet Lacetti (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді становить 13870,08 гривень.

Позивач на підставі страхового акту № 0027475 від 23.09.2009, протоколу огляду транспортного засобу визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП страховим випадком та перерахував на його розрахунковий рахунок зазначений у заяві від 11.08.2009 року про виплату страхового відшкодування 13 087,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №023204 від 29.09.2009 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник (гр. ОСОБА_1.) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 застрахована Відповідачем відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4116776 зі строком дії страхового покриття з 27.06.2009 року по 26.08.2009 року.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Договором (полісом) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4116776 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну осіб застрахованою особою у сумі 25 000,00 грн., франшиза 510 грн.

Посилання Відповідача на те, що страховому відшкодуванню не підлягає податок на додану вартість, який включено до вартості відготовлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля, судом не приймаються оскільки таке твердження прямо протирічить Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент спірних подій) та Податковому кодексу України, відповідно до яких податок на додану вартість є непрямим податком, який включається до вартості продукції та робіт і сплачується кінцевим споживачем. Таким чином, податок на додану вартість є частиною вартості, яку потерпіла особа зобовязана оплатити відновлюючи транспортний засіб до первинного стану.

Проте, суд погоджується з Відповідачем в частині необхідності відмови у задоволенні вимоги про стягнення 83,00 грн. вартості довідки ДАІ, оскільки Позивачем не надано суду жодного доказу сплати ним чи потерпілою особою цієї суми органам ДАІ.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що Позивач має право на відшкодування за рахунок Відповідача збитків у розмірі 12 494,98 грн. (13087,98 грн.-510,00 грн. франшизи - 83,00 грн. вартості довідки ДАІ). Таким чином, позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 494,98 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) 12 494,98 грн. (дванадцять тисяч чотириста девяносто чотири гривні 98 коп.) страхового відшкодування; 124,95 грн. (сто двадцять чотири гривні 95 коп.) державного мита та 225,31 грн. (двісті двадцять пять гривень 31 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено: 02 .02.2011 року.