Рішення № 13670929, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/48527.01.11 За позовомДочірнього підприємства «Вінніфрут-Інвест» відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» До Третя особа без самостійних вимог на

стороні позивачаПублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

Відкрите акціонерне товариство “Вінніфрут”

Провизнання договору недійсним

суддя Бондаренко Г.П.

за участю представників сторін: від позивача- не з’явився від відповідача

від третьої особи- Шилов К.Р. (дов. № 1000/9 від 01.10.2010 р.)

- не з’явився В судовому засіданні 27.01.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Вінніфрут-Інвест» Відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” (далі по тексту –позивач або ДП «Вінніфрут-Інвест» ВАТ «Вінніфрут») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі по тексту –відповідач або ПАТ «Альфа-Банк») про визнання недійсним договору № 16-д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року.

В обґрунтування пред’явленого позову позивач посилається на те, що оскільки ні Вищий орган підприємства, ні Голова правління ВАТ «Вінніфрут», ні Спостережна Рада ВАТ «Вінніфрут»не приймали жодних рішень щодо укладення договору № 16-д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року, оспорюваний договір укладено директором ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут»без належних повноважень.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 3, 4, 13, 87, 88, 154, 203, 215, 236 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.12.2010 р. було порушено провадження у справі № 9/485, розгляд справи призначено на 12.01.2011 р. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство “Вінніфрут”, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки даної особи щодо сторін у справі.

Представник ПАТ «Альфа-Банк»в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в позові відмовити, посилаючись на наступне схвалення правочину позивачем та укладенян оспорюваного правочину правомочною та уповноваженою особою з боку п позивача у справі.

В судове засідання 27.01.2011 р. представники позивача та третьої особи не з’явились, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачем надано документи на виконання вимог ухвали суду, позивач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами у відповідності з вимогами ст. 75 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»та ДП «Вінніфрут - Інвест»ВАТ «Вінніфрут»укладено договір № 16-д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року (надалі - Договір купівлі продажу).

Згідно з п.1 Договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу іменні облігації (міжнародний ідентифікаційний номер ЦП UA4000001317) бездокументарної форми існування в кількості 19 000,00 (дев'ятнадцять тисяч) штук номінальної вартістю 1 000,00 (одна тисяча) гривень за одну облігацію, дата випуску - 12.12.2006 року, ставкою відсоткового доходу на 1-4 відсоткові періоди у розмірі 16% (шістнадцять) відсотків річних, Емітентом яких є Позивач.

Відповідно з п.1.10 та п.1.12 Договору купівлі-продажу вартість однієї облігації становила - 1 012,86 гривень та загальна вартість 19 000 штук облігацій становила -19 244 340,00 гривень, яку Позивач згідно з п.2.1 Договору купівлі-продажу «18»січня 2008 року сплатив на рахунок Позивач № 26001002111001 в ВАТ КБ «Надра», МФО 32003, що підтверджується меморіальним ордером № 11992 від 18.01.2008 року.

Таким чином, відповідач є власником облігацій, що також підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 001127 на 08.12.2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Отже, відповідач, з моменту передачі йому облігацій позивачем придбав права вимоги виконання зобов'язань Емітентом (Позивачем), які встановлені умовами випуску облігацій.

Умови випуску облігацій містяться в Меморандумі про випуск облігацій Дочірнього підприємства «Вінніфрут-Інвест»Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»(надалі - Меморандум про випуск облігацій).

Договір зі сторони ДП «Вінніфрут - Інвест»ВАТ «Вінніфрут»підписано директором Єгорової Ніни Василівни, яка діяла на підставі Статуту, а зі сторони ПАТ «Альфа-Банк»Начальником відділу операцій з цінними паперами Управління по роботі з борговими інструментами Єндржієвського Владислава Вікторовича. Поряд з цим, договір скріплений печатками сторін.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання зазначеного договору недійсним з тих підстав, що директор ДП «Вінніфрут - Інвест»ВАТ «Вінніфрут»Єгорова Ніна Василівна, яка підписала оспорюваний договір, не мала повноважень на його укладення та підписання, оскільки ані Голова правління ВАТ «Вінніфрут», ані Спостережна Рада ВАТ «Вінніфрут»не приймали жодних рішень щодо укладення договору № 16-д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно п. 2.3.9 Статуту ДП «Віннфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут»затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут», протокол № 1 від 07 лютого 2003 року із змінами від 09 квітня 2004 року та від 20 травня 2006 року, зареєстрованого Калінінською районною державною адміністрацією Вінницької області (рішення № 139 від 19.05.2003 року, записи № 11531050001000036 від 10.11.2004 року та № 11531050003000036 від 30.10.2006 року відповідно) (надалі - Статут) для здійснення своєї діяльності підприємство має право здійснювати будь-які угоди, не заборонені чинним законодавством України та цим Статутом.

Відповідно до п. 4.2 Статуту управління Підприємством здійснюється Товариством, як його засновником, через Загальні збори акціонерів Товариства та Правління в питаннях, що не відносяться до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів, а також директором, призначеним у відповідності до діючого законодавства та нього Статуту.

Згідно п. 4.9 Статуту у підприємстві створюється виконавчий орган - директор.

Відповідно до п. 4.13 підпункт 5 Статуту Директор Підприємства встановлює та розвиває від імені та в інтересах Підприємства господарські та ділові зв'язки, здійснює необхідні ділові зустрічі та переговори, укладає від імені та без довіреності Підприємства договори (угоди) в межах, визначених даним Статутом.

Відповідно до п. 4.13 підпункт 11 Статуту Директор підписує всі документи грошового, матеріального, розрахункового та кредитного характеру, звіти та баланси.

Відповідно до п. 2 наказу № 6 від 01 серпня 2006 року ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут»«Про переведення на іншу посаду»Єгорову Н.В. з 01.08.2006 року переведено на посаду директора ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут».

Отже, Єгорова Н.В., як директор позивача мала всі необхідні повноваження на підписання договору № 16-Д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року оскаржуваного ДП «Вінніфрут-Інвест» ВАТ «Вінніфрут».

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Єгорова Н.В., підписуючи договір від імені ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут», мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, володіла необхідним обсягом повноважень для укладення та підписання оспорюваного договору.

Крім того, позивач в обґрунтування підстав недійсності правочину посилається на те, що відповідно до Статуту ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут», директор вирішує всі питання діяльності підприємства, за виключенням тих, які відносяться до компетенції зборів акціонерів ВАТ «Вінніфрут». Він уповноважений керувати поточними справами Підприємства і виконувати рішення Вищого органу підприємства, Голови правління ВАТ «Вінніфрут», Спостережної Ради ВАТ «Вінніфрут». Відповідно до п. 9.2.1. Статуту ВАТ «Вінніфрут», Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства. Згідно з п.9.2.3. Статуту ВАТ «Вінніфрут», до компетенції Вищого органу Товариства, серед іншого, відносяться: затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 10000000 доларів США по курсу НБУ. Відповідно до п.9.4.1. Статуту ВАТ «Вінніфрут», Виконавчий орган Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління. Згідно з п. 9.4.2 Статуту ВАТ «Вінніфрут», до компетенції Правління відносяться усі питання діяльності Товариства, крім тих, що згідно з діючим законодавством, цим Статутом або рішенням Вищого органу Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства. Вищий орган Товариства може приймати рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління. Відповідно до п.9.4.3. Статуту ВАТ «Вінніфрут», рішення про придбання та реалізацію основних засобів виробництва, рухомого та нерухомого майна вартістю на загальну суму до 10000000 $ США по курсу НБУ приймається правлінням Товариства. Тобто, як зазначає позивач за умовами Статуту ВАТ «Вінніфрут»чітко встановлено, що Вищий орган Товариства, яким є загальні збори акціонерів Товариства, вирішує питання щодо укладання Товариством угод на суму більше 10000000 $ США. Всі інші питання діяльності Товариства, в тому числі укладання угод до 10 000000 $ США вирішує лише Правління Товариства. Позивач посилається також як на підставу визнання правочину недійсним, відсутність рішення Вищого органу підприємства/Голови правління ВАТ «Вінніфрут»/Спостережної ради ВАТ «Вінніфрут»щодо укладення з відповідачем оспорюваного договору.

Суд не може погодись з даними твердженнями позивача та вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, випуск облігацій та розміщення їх у відповідача фактично погоджувались засновником позивача - ВАТ «Вінніфрут»про що свідчать п. 13. підпункт 13.1., підпункт 14 Меморандуму про випуск облігацій та підпис Голови правління ВАТ «Вінніфрут»Гончарука А.І. під вказаним Меморандумом, засвідчений печаткою ВАТ «Вінніфрут».

Також між відповідачем, позивачем та ВАТ «Вінніфрут»18.01.2008 р. (в день укладення оскаржуваного договору) було укладено договір поруки № 4-1 (міститься в матеріалах справи). Згідно договору поруки Поручитель (ВАТ «Вінніфрут») зобов'язався перед Банком (ПАТ «Альфа - Банк») солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Емітентом (ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут») Основного зобов'язання (п. 3.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 4.4.2. Договору поруки Поручитель (ВАТ «Вінніфрут») зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання Емітентом (Позивачем) основного зобов'язання всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством України, може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки облігації –наступні цінні папери: найменування –облігація відсоткова іменна; емітент –ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут»; код ЄДРПОУ Емітента –32456690; форма існування облігацій –без документарна; серія –В; код ISIN ; номінальна вартість облігацій 1000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.); загальна кількість облігацій –19000 шт.; загальна номінальна вартість –19000000,00 грн.; відсотковий період –квартал; дата погашення облігацій –15.12.2011 р. –17.12.2011 р., що придбані Банком за Договором купівлі-продажу цінних паперів з ДП «Вінніфрут-Інвест»ВАТ «Вінніфрут»№ 16-Д від 18.01.2008 р. Загальна кількість Облігацій, що знаходяться у власності Банку на дату укладення цього Договору становить 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) шт. загальною номінальною вартістю 19 000 000,00 (дев'ятнадцять мільйонів) гривень.

Враховуючи зазначене, укладення спірного договору було погоджено з засновником позивача –ВАТ «Вінніфрут».

Таким чином, вищевикладені дії свідчать про схвалення спірного договору як позивачем, так засновником позивача –ВАТ «Вінніфрут».

Відповідно до положень ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а Договір купівлі-продажу № 16-д від 18.01.2008 р. відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін. При цьому, суд приймає до уваги, що позивач не посилається на незаконне використання печатки Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут», на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про те, що позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 01.02.2011 р.