Рішення № 13670927, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/917.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К»

Про стягнення 23478,70 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивачаКушнір І. Р. –представник

Від відповідача Архипенко Т. М. - представник Рішення прийнято у судовому засіданні 17.01.2011р., оскільки у судовому засіданні 10.01.2011р. було оголошено перерву у відповідності до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 17.01.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К»23478, 70 грн. (20810, 36 грн. –основного боргу, 2138, 90 грн. –пені, 313, 01 грн. –3 % річних, 216, 43 - інфляційне збільшення суми боргу) заборгованості за договором № ADV/РН-9130 про надання послуг з розміщення реклами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2010р. порушено провадження у справі № 44/9 та призначено розгляд справи на 10.01.2011р.

У судовому засіданні 10.01.2011 представник позивача надав пояснення по суті справи та подав додаткові документи до матеріалів справи. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву. У судовому засіданні 10.01.2011 оголошено перерву до 17.01.2011.

У судовому засіданні 17.01.2011 представник позивача надав пояснення по суті справи. Представник відповідача надав пояснення по суті справи та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»- Компанія (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К»- Рекламодавець (далі - відповідач) був укладений Договір № ADV/РН-9130 про надання послуг з розміщення реклами (далі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання по розміщенню рекламних матеріалів відповідача в друкованому виданні «Украинский Домашний очаг», а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти надані послуги та оплатити відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата вартості наданих послуг – 100 % попередня оплата. У випадку, якщо рекламодавець розміщує в Компанії матеріали систематично та в значних обсягах, сторони можуть передбачити інший порядок оплати шляхом погодження таких у мов в Додатку до договору, який являється невід’ємною його частиною.

10 серпня 2009 р. позивачем та відповідачем був підписаний Додаток № 1 (план-графік розміщення), в якому сторони погодити графік розміщення рекламних матеріалів та строки оплати наданих послуг.

На виконання умов договору позивач розмістив рекламні матеріали відповідача у друкованому виданні «Украинский Домашний очаг», що підтверджують відповідні публікації рекламних матеріалів у номерах видання «Украинский Домашний очаг»за листопад 2009 та грудень 2009 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконав, за надані послуги не розрахувався в повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що обов’язок сплати за надані послуги не підлягає виконанню, оскільки відповідач ніколи не укладав договору з позивачем про надання послуг з розміщення реклами, судом до уваги не беруться з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Згідно ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У судовому засіданні оглянутий оригінал договору , який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що договір підписаний не уповноваженою особою, однак доказів недійсності правочину відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання його окремих частин може доводитися письмовими та іншими доказами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526, 903 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 20810, 36 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2. договору у випадку порушення строку оплати послуг відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 2138, 90 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 216, 43 грн. інфляційних нарахувань та 313, 01 грн. три проценти річних від простроченої суми.

У судовому засіданні 17.01.2011 представник позивача подав заяву про доповнення позовних вимог. В поданій заяві позивач просить суд зобовязати відповідача підписати Акти прийому-передачі виконаних робіт про розміщення реклами в друкованому виданні «Украинский Домашний очаг».

Таким чином, зобов"язання відповідача вчинити певну дію, зокрема підписати Акт прийому-передачі виконаних робіт, не являється способом захисту порушеного права, яке може застосувати позивач, тому суд відмовляє в задоволенні поданої заяви позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 234, 80 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий Світ-К»(04073, м. Київ, проспект Московський, 21, код ЄДРПОУ 30369774, п/р 26000005577901 в АБ «СведБанк», МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»(01601, м. Київ, вул. Воровського 33, код ЄДРПОУ 32855102, п/р 26003003053300 в АТ «Інг Банк Україна», МФО 300539) 20810 (двадцять тисяч вісімсот десять) грн. 36 коп. –основного боргу, 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 36 коп. –пені, 313 (триста тринадцять) грн. 01 коп. –3 % річних, 216 (двісті шістнадцять) грн. 43 коп. –інфляційне збільшення суми боргу, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 80 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 25.01.2011 р.