Рішення № 13670912, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/51727.01.11 за позовом Антимонопольний комітет України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективні інформаційні системи»

простягнення штрафу та пені у розмірі 111300,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

за участю представників сторін: від позивача- Логінова О.А. (дов. №21-122/10-7537 від 25.08.2010р.); Петричкович С.С. (дов. №21-122/10-656 від 26.01.2011р.) від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (надалі –позивач) звернувся в Господарський суд міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективні інформаційні системи»(надалі –відповідач) про стягнення штрафу та пені у розмірі 111300,00 грн.

Пред’явлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Антимонопольного комітету України № 379-р від 27.07.2010 р. (надалі –рішення) на відповідача був накладений штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач згідно з нормами чинного законодавства був зобов’язаний сплатити штраф протягом двох місяців з дня одержання рішення, проте станом на день подання позовної заяви штраф сплачений не був. У зв’язку з несплатою штрафу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 27.01.2011 року.

В судовому засіданні 27.01.2011р. представник позивача вимоги попередньої ухвали суду виконав, надав додаткові матеріали по справ та подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була розглянута та прийнята судом.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки в суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, яка збігаєтья з адресою визначеною в ЄДРПОУ, зокрема адерсою відповідача зазначено м. Київ, вул. Дарвіна, 10, н/п № 37.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду справи № 36-26.13/7-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, Антимонопольний комітет прийняв рішення від 27.07.2010 р. №379-р (надалі - Рішення), яким визнав, що відповідач вчинив порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді неподання позивачу інформації на вимоги державного уповноваженого позивача від 02.10.2009 р. № 36-29.3/10-8668 та від 12.11.2009 р. № 36-29/02-10002 у встановлені ним строки визначні п. п. 1 та 3 резолютивної частини Рішення.

Відповідно до п. п. 2 та 4 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у розмірі 60 000,00 грн.

Проте, у встановлений законодавством строк відповідач не виконав рішення Антимонопольного комітету України, у зв"язку з чим позивач був змушений звернутися до Господарського суду міста Києва з метою захисту свого порушеного права.

Оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов’язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачами у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення позивача є обов’язковим для виконання.

Копія Рішення надіслана відповідачу із супровідним листом позивача від 05.08.2010 р. № 36-29/2-6956 та отримана відповідачем 10.08.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3097179.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Доказів оскарження даного рішення позивача в порядку ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»до Господарського суду м. Києва не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф, ані в двомісячний строк, ані станом на час вирішення спору так і не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 60 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

В судовому засіданні 27.01.2011 р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив розмір пені, яка підлягає стягненню та просить суд стягути з відповідача 60000 грн. пені. Подана заява вмотивована тим, що відповідно до позовної заяви одержаної Господарським судом м. Києва 28.12.2010 р., нарахування пені за прострочення сплати штрафу здійснювалось станом на 08.12.2010 р. включно, в зв’язку з чим у позивача виникла необхідність донарахування суми пені та відповідно збільшення розміру позовних вимог.

Вказана заява розглянута та прийнята судом.

Згідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що кількість днів прострочення сплати штрафу становить 106 днів в зв’язку з тим, що період нарахування пені за прострочення сплати штрафів здійснювався з 12.10.2010р. по 26.01.2011р. включно.

В зв’язку з тим, що сума штрафів, накладених позивачем на відповідача складає 60000,00 грн. то сума пені за 106 днів прострочення сплати штрафів відповідно буде складати 95400,00 грн.

Оскільки, згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням органом позивача, то розмір пені складатиме 60000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 60 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективні інформаційні системи»(01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 10, н/п № 37 код ЄДРПОУ 35058819) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.) штрафу та 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.) пені, зарахувавши в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом’янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу 21081100 (символ звітності 106).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективні інформаційні системи»(01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 10, н/п № 37 код ЄДРПОУ 35058819) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1200,00 (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) державного мита, 236 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     Г.П Бондаренко

Дата підписання рішення: 01.02.2011 р.