Рішення № 13670805, 26.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.11 Справа № 4/82/10

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецімідж”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7/95)

про стягнення 2 856,40 грн. штрафу за недопоставку продукції

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача –Ярош О.М., довіреність № 20-548 від 21.12.2010 р.;

від відповідача –Мухін О.І., довіреність б/н від 22.11.2010 р.;

11.11.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя (далі за текстом –ВАТ “Запоріжсталь”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецімідж”, м. Запоріжжя (ТОВ “Спецімідж”) про стягнення 4 384,76 грн. штрафу за письмовою заявкою № 17/01-2541 від 14.06.2010 р. згідно договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2010 р. порушено провадження у справі № 4/82/10, судове засідання призначено на 08.12.2010 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2010 р. судом за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжений процесуальний строк вирішення спору у справі № 4/82/10 на п’ятнадцять днів, до 26.01.2011 р. У зв’язку із необхідністю витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви до 20.01.2011 р. і до 26.01.2011 р.

В судовому засіданні 26.01.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 08.12.2010 р. судом прийнята до розгляду заява про зміну підстави позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки продукції за письмовою заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. згідно договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р.

Крім того, в судовому засіданні 20.01.2011 р. судом прийняті до розгляду зменшенні позовні вимоги про стягнення 2 856,40 грн. штрафу за прострочення поставки продукції за письмовою заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. згідно договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р.

Заявлені позивачем вимоги, з урахуванням поданих заяв про зміну підстави позову та про зменшення заявлених позовних вимог, ґрунтуються на ст., ст. 525, 526, 610-612 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 23.03.2010 р. позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 20/2010/541, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна і орієнтовна кількість якою зазначені в специфікації, що є невід’ємною частиною Договору. Відповідно до п. 4.4 Договору поставка продукції здійснюється протягом 15 днів з моменту направлення відповідачу письмової заявки позивача. Кількість продукції, що підлягає відвантаженню, зазначається в письмовій заявці, що направляється відповідачу. Заявка направляється за 10 днів до початку місяця поставки. На виконання умов п. 4.4 Договору позивачем на адресу відповідача була направлена письмова заявка № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. на постачання в червні 2010 року, в тому числі, рукавиць двунитка з брезентовим надолонником в кількості 12 719 пар. В порушення умов Договору відповідач здійснив часткове постачання замовленої продукції, поставивши лише 7 600 пар рукавиць, що підтверджується відповідними видатковими накладними та відповідними рахунками-фактурами на оплату поставленого продукції. Таким чином, поставлена кількість продукції менше замовленої на 5 119 пар. Пунктом 8.1 Договору передбачена відповідальність за прострочення поставки чи недопоставку узгодженої в заявці позивача партії продукції у вигляді штрафу в розмірі 15 % вартості не поставленої в строк партії продукції. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Спецімідж” 2 856,40 грн. штрафу за прострочення поставки продукції за письмовою заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з наступних підстав. Згідно з п. 8.1 укладеного сторонами у справі Договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р. за прострочення поставки чи недопоставку узгодженої в заявці позивача партії продукції відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 15 % вартості не поставленої в строк партії продукції за кожним фактом порушення. При цьому, п. 4.4 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 15 днів з моменту направлення відповідачу письмової заявки позивача. Кількість продукції, що підлягає відвантаженню, зазначається в письмовій заявці, що направляється відповідачу. Заявка направляється за 10 днів до початку місяця поставки. Позивач має право не заявляти на поставку (не придбавати) в повному обсязі кількість продукції, зазначену в Договорі. Такі дії не можуть бути підставою для застосування до відповідача фінансово-господарських санкцій, а також не може бути підставою для відшкодування збитків відповідача. Однак, як зазначає відповідач, ним не здійснювалося погодження з позивачем кількості продукції, яку він повинен був поставити в червні 2010 року, про що свідчить відсутність будь-яких погоджувальних документів сторін. При цьому, виходячи з умов п. 4.4 Договору, відповідач вважає, що сама по собі заявка покупця не може вважатися такою, що є погоджена та підлягає обов’язковому виконанню. Таким чином, відсутність погодженої з боку ТОВ “Спецімідж” заявки на поставку продукції в червні 2010 року, на думку відповідача, не дає позивачу підстав для застосування штрафних санкцій за недопоставку продукції за Договором. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що позивачем порушені умови п. 10.2 Договору, яким передбачений обов’язковий досудовий порядок врегулювання спорів, позивач не надав доказів того, що ним був дотриманий порядок досудового врегулювання спору щодо поставки продукції за заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності та вислухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010 р. ТОВ “Спецімідж” (відповідачем у справі) та ВАТ “Запоріжсталь” (позивачем у справі) був укладений договір поставки № 20/2010/541 (далі за текстом –Договір).

За умовами пункту 1.1 Договору відповідач (постачальник) зобов’язався виготовити та поставити, а позивач (покупець) –на умовах цього Договору прийняти і оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказані в специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору поставка продукції здійснюється протягом 15 днів з моменту направлення відповідачу письмової заявки позивача. Кількість продукції, що має бути поставлена, зазначається в письмовій заявці, що направляється відповідачу. Заявка направляється за 10 днів до початку місяця поставки.

Згідно з пунктом 3 Специфікації № 1, яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена печатками підприємств і є невід’ємною частиною Договору, однією з позицій поставки є “рукавиці двуникта з брезентовим надолонником Р.3, ГОСТ 12.4010-73, ціна за одиницю 3,10 грн. (без ПДВ)”.

Пунктом 11.2 встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 22.03.2011 р. або до його розірвання у встановленому порядку.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 14.05.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена заявка за вих. № 17/01-2076 на поставку в червні 2010 року згідно з Договором поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р., в тому числі, рукавиць двуникта з брезентовим надолонником Р.3, в кількості 12 719 пар.

Відповідач в судових засіданнях не заперечив проти факту отримання від позивача заявки за вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. на поставку продукції в червні 2010 року.

Відповідач здійснив часткове постачання замовленої за заявкою вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. продукції, поставивши позивачу 7 620 пар рукавиць.

Факт поставки відповідачем позивачу 7 620 пар замовлених рукавиць підтверджується видатковими накладними на поставку продукції № РН-0000445 від 16.06.2010 р. (4 700 пар), № РН-0000463 від 23.06.2010 р. (700 пар) і № РН-0000467 від 24.06.2010 р. (2 220 пар), а також рахунками-фактурами на оплату поставленої продукції № СФ-0000476 від 16.06.2010 р., № СФ-0000496 від 23.06.2010 р. і № СФ-0000499 від 24.06.2010 р. Зазначені видаткові накладні та рахунки-фактури за спірний період узгоджені сторонами та згідно яких товар прийнятий позивачем без жодних зауважень та претензій.

Всього на виконання заявки вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. відповідач поставив позивачу в червні 2010 року 7 620 пар рукавиць двуникта з брезентовим надолонником Р.3.

Отже, матеріали справи свідчать, що поставлена в червні 2010 року кількість продукції менше замовленої позивачем на 5 099 пар.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 174 ГК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст., ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Отже, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконав взяті на себе за Договором поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р. зобов’язання щодо поставки продукції, поставивши позивачу в червні 2010 року на 5 099 пар рукавиць менше, ніж було передбачено заявкою вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України. порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Статтею 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за прострочення поставки чи недопоставку узгодженої в заявці позивача партії продукції відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 15 % вартості не поставленої в строк партії продукції за кожним фактом порушення.

Згідно наданого позивачем розрахунку за недопоставку замовленої кількості продукції (рукавиць двуникта з брезентовим надолонником Р.3) за письмовою заявкою вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. стягненню з відповідача підлягає 2 856,40 грн. штрафу.

Перевіривши в судовому засіданні правильність наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що сума штрафу позивачем обрахована невірно. По-перше, позивачем невірно визначена кількість недопоставленої відповідачем за заявкою вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. продукції (5 119 пар замість правильного –5 099 пар). По-друге, при розрахунку суми штрафу позивач виходить з вартості однієї одиниці продукції з урахуванням ПДВ, однак відповідно до роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 01-6/1205 від 12.11.1993 р. (з наступними змінами і доповненнями) у разі поставки товарів за вільними (договірними) цінами штрафи за прострочку поставки, недопоставку продукції (товарів), за поставку продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) слід стягувати виходячи з цієї ціни, без врахування будь-яких набавок та суми податку на добавлену вартість.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 2 371,03 грн. штрафу за недопоставку 5 099 пар рукавиць за письмовою заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р.

Заперечення відповідача стосовно того, що оскільки ним не здійснювалося погодження з позивачем кількості продукції, яку він повинен був поставити в червні 2010 року, про що свідчить відсутність погоджувальних документів, то у позивача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за недопоставку продукції за письмовою заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. згідно Договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р., судом відхиляються як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Виходячи з умов Договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р. (пункти 3.1, 4.4) підставою для поставки відповідачем на користь позивача обумовленої продукції є письмова заявка позивача. При цьому, положеннями Договору конкретний порядок погодження заявок на поставку продукції не передбачений. Отже, той факт, що відповідач не направляв на адресу позивача будь-яких зауважень або заперечень на заявку ВАТ “Запоріжсталь” за вих. № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. та здійснив часткову поставку продукції згідно цієї заявки, дає суду підстави вважати, що вказана заявка на поставку продукції є погодженою сторонами.

Відповідач не навів суду конкретного пункту Договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р. або норми чинного законодавства, якими чітко регламентований порядок узгодження заявок на поставку продукції.

Щодо доводів відповідача про недодержання позивачем досудового порядку врегулювання спірних відносин, як це передбачено п. 10.2 Договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р., то суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 5 ГПК України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Однак, наведена норма Господарського процесуального кодексу України та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку досудового врегулювання господарського спору. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі. Зазначена правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ “Спецімідж” 2 371,03 грн. штрафу за недопоставку продукції за заявкою № 17/01-2076 від 14.05.2010 р. згідно Договору поставки № 20/2010/541 від 23.03.2010 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, при розподілі судових витрат судом враховані роз’яснення, надані в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 174, 193, 230 ГК України, ст., ст. 11, 525, 526, 549, 550, 610, 611, 614, 629, 655, 662, 663, 712 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецімідж”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7/95, код ЄДРПОУ 35842316, р/р № 2600710305201 в АТ “Мета банк”, МФО 313582) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, р/р № 26003032840001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 2 371 (дві тисячі триста сімдесят одну) грн. 03 коп. штрафу, 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 16 коп. державного мита і 127 (сто двадцять сім) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “03” лютого 2011 р.