Ухвала суду № 136703968, 21.05.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2736/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю«ДРАЙВ ШИНА» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» звернулось до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, яким просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду від 04.05.2026 року у справі № 509/2736/26 у вигляді арешту та заборони розпорядження будівлею магазину (площею 612,2 кв.м.).

В обґрунтування клопотання, відповідач зазначає про неспівмірність накладеного арешту заявленим позовним вимогам, що будівля магазину продажу запчастин та ТПО є майновим комплексом,суд наклав арешт на цілісний майновий комплекс, вартість якого у 2,4 раза перевищує суму претензій Позивача. Арешт було накладено на все майно без урахування можливості забезпечення позову менш обтяжливим способом. Крім того, відповідач вказує, що заборона «розпорядження» об`єктом унеможливлює його здачу в оренду, що позбавляє Товариство можливості виконувати зобов`язання перед банком (використовувати майно для отримання джерела доходу для погашення кредиту). Таким чином, заходи забезпечення позову, встановлені судом у вигляді накладення арешту на цілісний майновий комплекс вартістю 7 142 000 грн., заборони відчуження та розпорядження (а отже і оренди) в цілому є повним обмеженням підприємницької діяльності. Також, відповідачем зазначено про недобросовісніть позивачки, що вона діє всупереч гарантій, наданих нею у п. 2.4. Договору поруки від 30.05.2024 року №439737 та зазначає про завдання позивачкою збитків під час її перебування на посаді директора, які розраховані у відповідній таблиці, наведеній у клопотанні.

18.05.2026 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Овідіопольського районного суду Одеської області надала заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яким просить відмовити у задоволенні клопотання про скасування забезпечення позову.

В обґрунтування заперечень заявник посилається на те, щовищезазначений об`єкт нерухомого майна є цілісним об`єктом із складовими частин об`єкта, позначеними відповідними літерами та згідно даних ДРРПНМ зареєстрований як закінчений будівництвом об`єкт за реєстраційним номером 1654679051210, отже у розумінні чинного законодавства України є неподільною річчю. Інше нерухомого майна або коштів, за рахунок якого можливо забезпечити виконання рішення суду у Відповідача відсутнє. Крім того, позивачка зазначає, що у Товариства, на даний момент, крім повернення поворотної фінансової допомоги Позивачу, є значні фінансові зобов`язання перед фінансовими установами, особистим поручителем за якими виступає Позивачка, про що до суду було надано відповідні докази. Згідно податкової звітності за 2025 рік (копія наявна в матеріалах справи), Товариство отримує мінімальний прибуток, який не дозволяє йому виконати боргові зобов`язання. Таким чином, позивач вважає, що у випадку вибуття об`єкту нерухомості в рахунок погашення заборгованості перед кредитними установами, Відповідач не матиме змоги у інший спосіб виконати рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог. Відповідач має можливість здавати майно в оренду та отримувати прибуток на строк, що не перевищує трьох років. Позивачем зазначено, щовона діяла добросовісно та віддано у партнерських відносинах з іншим учасником Відповідача ОСОБА_3 , інвестувала значну суму особистих грошових коштів, також надала відповідну фінансову допомогу, що є предметом розгляду даної справи, виступила поручителем у всіх боргових зобов`язаннях Відповідача.Пункт 2.4. Договору поруки від 30.05.2024 року №439737 цегарантіїПоручителя Банку, що послуга Поручителя є безоплатною та обізнаність Поручителя про можливий ризик щодо інфляційних втрат, які Поручителю не будуть компенсовані. Позивач зазначає, що нею було обрано найменш обтяжливий спосіб забезпечення виконання рішення суду, на відміну від арешту коштів на рахунках Товариства, розуміючи необхідність його повсякденної розрахункової дисципліни та необхідність виконання кредитних зобов`язань, а твердження Відповідача щодо фактів завдання збитків Позивачем під час її перебування на посаді директора Товариства, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Суд, розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача, заперечення позивача, приходить до наступного висновку.

Згідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, насамперед забезпечення позову шляхом накладення арешту повинно бути обґрунтовано доказами, щодо наявності у відповідача у власності об`єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України у справі за № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до п. 4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Дослідивши матеріали, додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому заяву про забезпечення позову було задоволено судом.

Відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів вважати, що арешт, накладений на майно є неспівмірним розміру заявлених позовних вимог.

Поняття співмірності передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на наявність між сторонами спору, існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, у зв`язку із існуванням значних фінансових боргових зобов`язань перед іншими кредиторами,відсутності іншого майна, за рахунок якого можливо забезпечити виконання рішення суду, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, підстави вважати про неспівмірність вжиття заходів забезпечення позову у суду відсутні.

Суд не вбачає можливості застосування менш обтяжливого виду забезпечення позовних вимог, оскільки сторонами не надано до матеріалів справи доказів наявності іншого нерухомого майна або коштів, за рахунок якого можливо забезпечити виконання рішення суду. Будівля магазину продажу запчастин та ТПО, загальною площею 612,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 є цілісним об`єктом нерухомого майна, позначеними відповідними літерами та згідно даних ДРРПНМ зареєстрований як закінчений будівництвом об`єкт за реєстраційним номером 1654679051210, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРПННМ, наявною в матеріалах справи. Тобто, зазначений об`єкт є неподільною річчю. Відтак, не вбачається іншого виду накладення арешту на даний об`єкт, ніж той, що був обраний судом в ухвалі від 04.05.2026 року.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду ВС у постанові від 07.11.2022 (справа №725/7187/19) зробила важливий висновок щодо арешту майна, яким володіють кілька співвласників. Суд зазначив, що не можна зняти арешт лише з частки неподільної речі, так само як один із співвласників не може вимагати зняти арешт з усього об`єкта, якщо він арештований за борги іншого співвласника. Наприклад, якщо автомобіль перебуває у спільній власності подружжя і на нього накладено арешт за боргами чоловіка, дружина не може домогтися звільнення своєї частки автомобіля з-під арешту окремо. Ця правова позиція захищає інтереси співвласників, водночас не перешкоджаючи виконанню судового рішення за рахунок неподільного майна.

Посилання відповідача на те, що заборона «розпорядження» об`єктом унеможливлює його здачу в оренду, що позбавляє Товариство можливості виконувати зобов`язання перед банком (використовувати майно для отримання джерела доходу для погашення кредиту), а такожє повним обмеженням підприємницької діяльності є безпідставним.

Суд зазначає, що застосовуючи заходи забезпечення позову на підставі ухвали суду від 04 травня 2026 року та накладаючи арешт на нерухоме майно, а саме на:Будівлю магазину продажу запчастин та ТПО, загальною площею 612,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , суд не забороняв відповідачеві здійснювати в ній свою господарську діяльність чи користуватись будівлею. Відповідач не позбавлений права здавати арештоване нерухоме майно у порядку ст. 793 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність пов`язану з оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний), виробництвом гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок, неспеціалізованою оптовою торгівлею, наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вантажним автомобільним транспортом, іншим пасажирським наземним транспортом, н.в.і.у., технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів, роздрібною торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, виробництвом інших гумових виробів, оптовою торгівлеюіншими машинами й устаткованням, іншими видами роздрібної торгівлі поза магазинами, іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорту, складським господарством, збиранням безпечних відходів, обробленням та видаленням безпечних відходів, що підтверджується наданою до суду випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказаний вид забезпечення позову не призведе до обмеження підприємницької діяльності відповідача та до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно продовжує перебувати у володінні відповідача, а обмежується лише можливість розпорядження ним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

Отже накладення арешту на майно не позбавить відповідача можливості здійснення господарської діяльності, не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування майном.

Оцінивши доводи відповідача, суд дійшов висновку, що ним не надано доказів, які б давали обґрунтовані підстави для скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладеного арешту на Будівлю магазину продажу запчастин та ТПО, загальною площею 612,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 із забороною її відчуження та розпорядження даним майном.

Доводи відповідача в частині зазначення про недобросовісність поведінки позивачки та завдання позивачкою збитків відповідачу не беруться до уваги судом, оскільки основними підставами для скасування заходів забезпечення позову є відсутність спору, відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, невідповідність обсягу позовних вимог, невідповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, зміна обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування відповідача щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача.

Керуючись статтями 158 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» про скасування заходів забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю«ДРАЙВ ШИНА» про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Кочко В.К.