Рішення № 136703938, 18.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 947/17423/25

Провадження № 2/521/1641/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Леонова О.С.,

секретаря судового засідання - Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду міста Одеси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

12.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 561,76 грн, а також судові витрати (2 422,40 грн судового збору та 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір про споживчий кредит № 4234367. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (R83025) із використанням фінансового номера телефону НОМЕР_1 . На виконання умов договору кредитодавець перерахував на банківську картку відповідача кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн.

25 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 25-07/24, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема і до ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 561,76 грн, з яких: 7 482,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 379,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 700,00 грн - заборгованість за комісіями.

Короткий зміст позиції та заперечень відповідача

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Обласов С.А. позовні вимоги не визнав у повному обсязі, подав письмові пояснення та заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову.

Позиція сторони відповідача ґрунтується на наступних аргументах:

Відповідач стверджує, що не реєструвалася в системі ТОВ «Мілоан», не отримувала одноразового ідентифікатора (SMS-коду) і не підписувала кредитний договір № 4234367 від 03.11.2021 року. Надані позивачем паперові копії електронних документів не містять належного підтвердження накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Позивачем первісно не було надано належних первинних бухгалтерських документів (виписок з банківського рахунку чи платіжних доручень), які б беззаперечно підтверджували факт зарахування 10 000,00 грн саме на рахунок ОСОБА_1 . Надані позивачем довідки фінансової установи ТОВ "ФК "Елаєнс" є внутрішніми документами і не є достатніми доказами.

Первісним кредитором не дотримано вимог Положення НБУ № 107 щодо належної ідентифікації та верифікації клієнта (відсутня фотофіксація, ідентифікація через BankID тощо), що, на думку представника, робить договір нікчемним.

Сторона відповідача ставила під сумнів належність оформлення договору факторингу № 25-07/24, оскільки додатки до нього (реєстри боржників) не були належним чином засвідчені та індивідуалізовані, а також заперечувала факт отримання повідомлення про відступлення права вимоги.

РУХ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ

Позовну заяву первісно було подано до Київського районного суду міста Одеси. Ухвалою від 28 травня 2025 року цивільну справу було передано за підсудністю до Хаджибейського районного суду міста Одеси (надійшла 25.06.2025 року).

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 26 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

21 серпня 2025 року судом було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задоволено в повному обсязі.

18 вересня 2025 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року заяву було залишено без руху для усунення недоліків (сплата судового збору). Після усунення недоліків, ухвалою від 29 жовтня 2025 року заяву прийнято до провадження, поновлено строк на її подання.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року заочне рішення суду від 21 серпня 2025 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 04 грудня 2025 року витребувано інформацію у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надійшла відповідь від 02.01.2026 про необхідність звернення до уповноваженої особи на ліквідацію банку).

Ухвалою від 20 січня 2026 року повторно витребувано докази безпосередньо в АТ «АКБ «КОНКОРД».

На виконання ухвали суду від 20.01.2026 року, у лютому та березні 2026 року від уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «АКБ «КОНКОРД» надійшли витребувані докази, а саме: довідки про емісію банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , прив`язку до фінансового номера телефону НОМЕР_1 , а також офіційні виписки про рух коштів, що підтверджують безготівкове зарахування 10 000,00 грн на вказаний рахунок 03 листопада 2021 року з призначенням платежу "CASH2CARD P2PCREDIT".

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, а також задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для підготовки заяв по суті. Участь у режимі відеоконференції також було забезпечено представнику відповідача ОСОБА_3 (на підставі його заяви від 13.01.2026).

15 квітня 2026 року представник відповідача подав клопотання про витребування оригіналів електронних та письмових доказів (електронного файлу договору, паспорта кредиту, оригіналів платіжних інструкцій). Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 травня 2026 року (постановленою перед ухваленням рішення по суті) у задоволенні даного клопотання відмовлено у зв`язку з пропуском процесуальних строків на його подання та відсутністю обґрунтованих підстав для витребування, враховуючи наявність даних доказів у матеріалах справи та офіційних відповідей банку-емітента.

У судовому засіданні 18 травня 2026 року (яке проводилось у режимі відеоконференції) представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Обласов Сергій Анатолійович у судове засідання 18 травня 2026 року не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином у порядку, передбаченому статтями 128, 130 ЦПК України, у тому числі шляхом направлення судових повісток та повідомлень через підсистему «Електронний суд». Клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про поважність причин неявки від сторони відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що сторону відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи, а їхня неявка не перешкоджає всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин, суд, заслухавши думку представників позивача, ухвалив провести судове засідання та завершити розгляд справи по суті за відсутності відповідача та її представника.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про споживчий кредит № 4234367.

Згідно з електронним примірником Договору № 4234367 (індивідуальна частина), наданим суду, документ містить технологічну відмітку інформаційної системи: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R83025. Час: 03.11.2021 14:47». З боку кредитора договір підписано електронним підписом генерального директора 03.11.2021 о 14:45. При реєстрації в інформаційній системі та укладенні правочину відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та ідентифікаційні дані паспорта (ID-картка № НОМЕР_3 ).

Відповідно до умов п. 1.1, 1.2 Договору первісний кредитор зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 10 000,00 грн. Строк кредитування визначено тривалістю 30 днів (п. 1.3 Договору). Датою повернення кредиту та сплати всіх платежів погоджено 03 грудня 2021 року (п. 1.4).

Пунктом 1.5.2 Договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування. Пунктом 1.6 Договору визначено базову процентну ставку у розмірі 5,0% за кожен день користування. Пунктом 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 700,00 грн (10% від суми кредиту).

Судом достовірно встановлено факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Договором. На виконання ухвали суду від 20.01.2026 року, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ „Конкорд"» Федорченком А.В. (вих. № 61БТ від 19.02.2026 року) надано офіційну виписку по картковому рахунку НОМЕР_4 (картка № НОМЕР_2 ), відкритого на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з вказаною банківською випискою, 03.11.2021 року о 14:47:08 (безпосередньо в момент підписання договору) на рахунок відповідача зараховано 10 000,00 грн (транзакція STAN 158758, авторизаційний код 808912) із призначенням: «Грошові перекази Visa/Money Send (внутрішній) 03.11.2021 сума 10000.00 UAH CASH2CARD P2PCREDIT». Надалі вказані кошти були використані відповідачем для розрахунків у торговельних мережах (зокрема, транзакції в терміналах «Таврія Плюс» та «Сан Тоска»).

25.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 25-07/24. Згідно з Актом приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2024 року та витягом з Реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 4234367. Позивач сплатив вартість відступлених прав згідно з платіжною інструкцією № 448090004 від 26.07.2024.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 20 561,76 грн, з яких: 7 482,00 грн - залишок за тілом кредиту; 12 379,76 грн - заборгованість за процентами; 700,00 грн - заборгованість за комісіями.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та оцінюючи аргументи сторін, суд керується таким.

Щодо укладення електронного договору та факту отримання коштів

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів регламентується Законом України «Про електронну комерцію». Статтею 12 цього Закону визначено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (буквено-цифровою послідовністю, що надсилається особі, яка прийняла оферту).

Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 сформував сталу практику, згідно з якою електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна й пароля особистого кабінету та введення SMS-коду кредитний договір не міг би бути укладений, що підтверджує наявність внутрішньої волі позичальника.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо неукладення договору та неотримання коштів, суд відхиляє їх як такі, що прямо спростовуються матеріалами справи. Судом беззаперечно встановлено, що одноразовий ідентифікатор R83025 був згенерований та направлений на фінансовий номер відповідача, а через декілька секунд після його введення на особистий рахунок ОСОБА_1 в АТ «АКБ „Конкорд"» надійшли 10 000,00 грн, якими вона особисто розпорядилася.

Відсутність первинних меморіальних ордерів з боку фінансової компанії не є підставою для відмови у позові, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 22 серпня 2023 року у справі № 910/14570/21) факт здійснення господарської операції може підтверджуватися сукупністю інших доказів. У цій справі офіційна виписка банку-емітента картки повністю доводить виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання позики (ст. 1046, 1054 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк (до 03.12.2021) не виконала, позовна вимога про стягнення залишку неповернутого тіла кредиту в розмірі 7 482,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку та стягнення процентів за користування кредитом

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у загальному розмірі 12 379,76 грн. Надаючи правову оцінку вказаній вимозі та перевіряючи розрахунок позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після спливу цього строку кредитор має право вимагати захисту своїх прав виключно за правилами статті 625 ЦК України, вимог за якою позивачем у даній справі не заявлено.

Як встановлено судом, пунктом 1.3 Договору про споживчий кредит № 4234367 від 03.11.2021 року сторони чітко погодили строк кредитування - 30 днів. Відповідно до пункту 1.4 Договору, датою повернення кредиту та сплати процентів визначено 03 грудня 2021 року.

Пунктом 1.5.2 Договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у межах зазначеного строку: 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що позивач здійснював нарахування процентів не лише в межах погодженого 30-денного строку кредитування (за ставкою 0,88%), але й поза його межами (після 03.12.2021 року) із застосуванням підвищеної стандартної (базової) ставки у розмірі 5,0% за кожен день прострочення (на підставі п. 1.6 Договору), аж до моменту відступлення права вимоги.

Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткових угод щодо пролонгації (продовження) строку кредитування в порядку, передбаченому п. 2.3 Договору, нарахування позивачем процентів за користування кредитом після 03 грудня 2021 року (поза межами строку кредитування) є неправомірним та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд здійснює власний контррозрахунок правомірної суми процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, виключно в межах узгодженого сторонами строку кредитування (з 03.11.2021 року по 03.12.2021 року):

Сума наданого кредиту: 10 000,00 грн.

Строк правомірного нарахування процентів: 30 днів.

Денна процентна ставка: 0,88 % (або 0,0088 у коефіцієнті).

Розрахунок: 10 000,00 грн ? 0,88 % ? 30 днів = 2 640,00 грн.

Будь-яких доказів сплати відповідачем вказаної суми процентів протягом дії кредитного договору суду не надано. Враховуючи, що залишок заборгованості за тілом кредиту становить 7 482,00 грн (у зв`язку з частковими зарахуваннями, визнаними позивачем), заявлена позивачем сума процентів не була покрита здійсненими платежами.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами підлягають задоволенню частково - у розмірі 2 640,00 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Вимогу позивача про стягнення комісії в розмірі 700,00 грн суд відхиляє як необґрунтовану з огляду на таке.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, положення Закону України «Про споживче кредитування» не допускають встановлення комісії за послуги, які супроводжують кредит, але не мають для споживача самостійної цінності. Надання кредитних коштів - це обов`язок кредитодавця за договором, а не окрема послуга.

З огляду на те, що комісія за п. 1.5.1 Договору передбачена саме за «надання кредиту» (тобто за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь для виконання своїх договірних зобов`язань), така умова договору суперечить ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною, що виключає можливість її стягнення.

Щодо переходу права вимоги

Аргументи сторони відповідача про неналежність договору факторингу та відсутність повідомлення про відступлення права вимоги суд оцінює критично. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника. Неповідомлення боржника не тягне за собою недійсність відступлення права вимоги, а лише покладає на нового кредитора ризик того, що виконання зобов`язання первісному кредитору буде вважатися належним. Оскільки відповідач не надала доказів погашення кредиту ТОВ «Мілоан», право вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є доведеним та підлягає судовому захисту.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 20 561,76 грн. За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 10 122,00 грн (7 482,00 грн - тіло кредиту + 2 640,00 грн - проценти). Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню на 49,23 % (10 122,00 / 20 561,76 ? 100).

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи те, що позов задоволено частково (на 49,23 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 1 192,48 грн (2 422,40 грн ? 49,23 %).

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду договір про надання правової допомоги, акт про надання юридичної допомоги, відповідні ордери та довіреності представників (Сердійчук Я.Я., Пилипчука С.В.).

Вирішуючи питання обґрунтованості заявленого розміру витрат, суд враховує сталу практику Верховного Суду (зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц), згідно з якою при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Суд бере до уваги, що дана справа відноситься до категорії малозначних спорів і розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Судова практика у спорах про стягнення кредитної заборгованості за договорами, укладеними в електронній формі з мікрофінансовими організаціями, є сталою. Підготовка позовної заяви та заяв по суті у такій категорії справ є типовою (шаблонною) і не потребує значних затрат часу на додаткове вивчення нормативно-правової бази.

Водночас, суд не залишає поза увагою факт активної участі представників позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції, підготовку ними ґрунтовних відповідей на відзив, заперечень на клопотання відповідача про перегляд заочного рішення та про витребування доказів.

Враховуючи критерії реальності та розумності, співмірності заявлених витрат зі складністю даної справи та обсягом фактично наданих послуг, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог (менше половини заявленої суми), суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу (13 000,00 грн) є надмірним.

З урахуванням засад справедливості та пропорційності задоволених вимог, суд вважає обґрунтованим та співмірним визначити до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Відшкодування витрат саме в такому розмірі відповідатиме балансу інтересів сторін та не матиме ознак надмірного тягаря для відповідача.

Керуючись ст. ст. 526, 549-552, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4234367 від 03 листопада 2021 року у загальному розмірі 10 122 (десять тисяч сто двадцять дві) гривні 00 копійок, з яких:

-7 482,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (залишок тіла кредиту);

-2 640,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом у межах строку кредитування.

У задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо стягнення процентів поза межами строку кредитування у розмірі 9 739,76 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 700,00 грн) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 192 (одна тисяча сто дев`яносто дві) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521).

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

18.05.26