Ухвала суду № 136702239, 20.05.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1908/25

Провадження № 1-кп/147/87/26

УХВАЛА

іменем України

20 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участі: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040003873 від 01.09.2025, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 01.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040003873 стосовно ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався і спливає 31.05.2026.

Судове засідання призначено на 13:30 годину 20 травня 2026 року.

19 травня 2026 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, на сьогодні не перестали існувати, тому в обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. У клопотанні зазначено, що вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами. Так, ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, водночас підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, який вчинений в умовах воєнного стану, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення останній може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також ОСОБА_6 , може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактикою проведення слідчих дій, може перешкоджати встановленню істини у провадженні, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які є свідками, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин кримінального провадження, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі, щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню. Разом з тим, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні в суді ще не допитувались, а тому наявність вказаного ризику є обґрунтованою. Усвідомлюючи невідворотність покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, водночас будучи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_6 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може зникнути та переховуватися від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, використовуючи для цього службові зв`язки, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо. Водночас більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також прокурор вказує на те, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном 60 діб, оскільки підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики, які існували під час його обрання останньому, не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора. Зазначив, що ризики відсутні, а інкриміновані йому правопорушення є сфабрикованими, адже він проходив лікування після перенесених мікроінсультів. Наголошує, що він дев`ять місяців перебуває під вартою, однак в установі попереднього ув`язнення відсутні необхідні ліки і належна медична допомога йому не надається.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, в обґрунтування такої позиції посилається на те, що ризики нічим не підтверджені. 3азначає, що її підзахисний тривалий час перебуває під вартою, зі свідками ОСОБА_6 не знайомий, також свідками є працівники ВСП, а тому він ніяк не матиме змоги впливати на них, немає жодних доказів на підтвердження того, що її підзахисний має необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, адже він не має юридичної освіти і не належить до правоохоронних органів, більше того, стороною обвинувачення не наведено жодних доказів на підтвердження ймовірності існування ризику щодо перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином. Просить не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід взагалі.

Заслухавши клопотання прокурора про продовження вжитого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши з приводу вказаного клопотання думку сторін кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Судом встановлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10 години 25 хвилин 31 жовтня 2025 року ОСОБА_6 обрано 03 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, а також визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн. У подальшому, вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою від 02 квітня 2026 року до продовжено до 31 травня 2026 року (включно).

Виходячи з наведеного, під час досудового розслідування слідчий суддя під час прийняття рішення про обрання обвинуваченому згаданого запобіжного заходу, дійшов висновку про достатність обставин, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.

Згідно із ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього передбачених законом процесуальних обов`язків, а також перешкоджання спробам переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.

Як вбачається з клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , аргументуючи свою позицію, прокурор вважає, що стосовно обвинуваченого наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд вважає достатньо обґрунтованим клопотання прокурора в частині наявності ризику щодо обвинуваченого, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, - можливість переховування обвинуваченого від суду. Водночас суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст. 408 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким і особливо тяжким злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України) та на строк від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 407 КК України), що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Окрім того, ОСОБА_6 є військовослужбовцем Збройних Сил України і обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень вчинених в умовах воєнного стану, має широке коло знайомих, у тому числі й серед службових осіб правоохоронних органів та воєнізованих формувань та обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи.

Такі обставини, як вважає суд, свідчать про можливу наявність мотиву та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду, адже суворість покарання, визначеного законом, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також, ризиком того, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні є те, що свідки є відомими обвинуваченому. А тому, обвинувачений може, як особисто, так і через третіх осіб незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше даних показів або умисного ухилення від явки до суду, що може негативно вплинути на судовий розгляд цього кримінального провадження.

Доводи захисника про те, що обвинувачений незнайомий зі свідками, суд оцінює критично, адже стороні захисту відкривалися матеріали кримінального провадження, і відповідно відомі адреси проживання свідків.

Під час встановлення наявності ризику впливу на свідків, варто враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Суд також зазначає, що на теперішній час встановлено порядок дослідження доказів, розпочато дослідження письмових доказів, свідки не допитані, обвинувачений не допитаний. Будь-яких нових обставин, які мають значення під час вирішення питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує у даному випадку: вік обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, оскільки його сімейний стан не змінився, він неодружений, відомості про утриманців суду не надані, про наявність у нього нерухомого майна суду не повідомлено.

Наведене вище, у своїй сукупності підтверджує той факт, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину й термін покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду як на території України, так і за її межами.

Водночас колегія суддів не погоджується з міркуваннями сторони обвинувачення про вірогідність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки його існування всупереч вимог змагальності кримінального судочинства не доведено жодними фактичними даними, про що зазначалося у попередніх ухвалах суду, проте вкотре повторюється прокурором.

Колегія суддів враховує доводи обвинуваченого про незадовільний стан здоров`я та про неналежне медичне забезпечення, однак, станом на час розгляду клопотання прокурора, судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Положеннями ч. 8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Сторона захисту заперечила проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак не надала суду жодних доказів на спростування наявності ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до переконання, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, які йому інкримінуються, та позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, впливу на свідків та виправдовує подальше тримання ОСОБА_6 під вартою.

Із зазначених підстав клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 потрібно задовольнити.

Водночас суд звертає увагу на те, що у клопотанні прокурора міститься ряд неточностей, а саме неправильно зазначено статус обвинуваченого ОСОБА_6 , як підозрюваний, а також стосовно стадії кримінального провадження, зазначено про перешкоджання досудовому розслідуванню, в той час, як справа з 2025 року знаходиться в провадженні суду і перебуває на стадії судового розгляду (досліджено докази сторони обвинувачення).

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Поряд з цим, абзацом 3 частини 4 статті 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

Пунктами 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначалось вище, під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн, а тому заставу, визначену ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року, необхідно залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, віку, стану здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тому відповідно до вимог приписів ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 18 липня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 177, 178, 183, 194, 197, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року включно.

Визначити термін дії ухвали до 18 липня 2026 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 08 годині 10 хвилин 21 травня 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3