Рішення № 136702024, 20.05.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/443/26

2/134/425/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

13 березня 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2019 року у розмірі 89639,08 гривень та судові витрати у розмірі 2662,40 гривень судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.03.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачем 18.03.2019 року підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином відповідач зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 12.03.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 89639,08 грн, з яких: 79321,69 грн заборгованість за кредитом, 10317,39 грн заборгованість по відсоткам, які позивач хоче стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року позовну заяву АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху.

30 березня 2026 року позивачем усунуто недоліки.

30 березня 2026 року ухвалою судді Крижопільського суду Вінницької області прийнято справу до свого провадження, відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

В судове засідання 20 травня 2026 року сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином. Відзиву на позов та заяву про розгляд справи у її відсутність суду не надала. Відповідач повідомлялася на адресу, яка вказана у відповіді Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (поштові конверти з повістками повернулися з позначкою: «Адресат відсутній за вказаною адресою»). Відповідно до вимог пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 20 травня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так судом встановлено, що 18.03.2019 року відповідач ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

В цей же день ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Згідно з довідкою за картами АТ «А-Банк» відкрив ОСОБА_1 (IПН НОМЕР_1 ) рахунок № НОМЕР_2 та видав наступні картки: - № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2028 року; № НОМЕР_6 , строком дії до квітня місяця 2028 року; № 5169157311005007, строком дії до січня місяця 2023 року; № НОМЕР_7 , строком дії до квітня місяця 2027 року.

Згідно з довідкою за лімітами, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , 18 березня 2019 року встановлено кредитний ліміт в сумі 7100 гривень, з 10 серпня 2023 року за ініціативою банку збільшено кредитний ліміт до 16000 гривень, з 18 квітня 2024 року за ініціативою банку збільшено кредитний ліміт до 20000 гривень, з 18 квітня 2024 року за ініціативою клієнта збільшено кредитний ліміт до 20000 гривень, з 18 квітня 2024 року за ініціативою клієнта збільшено кредитний ліміт до 79400 гривень.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна COLD», «Зелена», а також Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний позичальником, зокрема за допомогою електронного підпису.

Однак, наданий суду витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщених на сайті в розділі «Умови та правила» не містить дати чи періоду, в які діяли ці Умови та правила та який не підписаний відповідачем.

Також позивачем надані суду Тарифи користування кредитною карткою, які відповідачем не підписані. Дата та період дії в них також відсутні.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що відповідач 18.03.2019 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». Вказана анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу.

У анкеті-заяві міститься згода ОСОБА_1 з тим, що дана анкета-заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картці № НОМЕР_8 від 12.03.2026 року за період з 18.03.2019 року по 12.03.2026 року та підтверджує, що ОСОБА_1 користувалася коштами банку, періодично здійснювала погашення заборгованості, а банк здійснював списання відсотків за використання кредитного ліміту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано суду достатні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, надано копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

Проте вказаний витяг не підтверджує умови кредитування в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків, враховуючи відсутність підпису відповідача на наданих позивачем копіях витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

Матеріали справи не містять підтвердження, що саме додані до позовної заяви умови і правила розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, тому вони не можуть братися до уваги з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, висновки якої зводяться до того, що позивач зобов`язаний письмово проінформувати споживача фінансових послуг про умови кредитування, а надані позивачем непідписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

Варто зазначити, що роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Також потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

В зазначеній постанові Верховний Суд здійснив відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що підписання паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», з огляду на його правову природу (це не частина кредитного договору, а спосіб повідомлення позикодавця кредитором про наявні пропозиції кредитування), його зміст, не є підтвердженням досягнення між Банком та позичальником умов кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки.

Отже ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20).

Також сама анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» не містить умов та порядку нарахування відсотків.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують умови договору, не може бути підставою для стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Доданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний відповідачем ОСОБА_1 18.03.2018 року, містить інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за кредитними картками «Універсальна», «Універсальна Gold». Проте цей паспорт не містить інформації щодо того, яку саме картку видано відповідачеві: «Універсальна», «Універсальна Gold», що відповідно позбавляє суд можливості визначити, який із зазначених у цьому паспорті розмір процентної ставки за користування кредитною карткою підлягав нарахуванню відповідачеві: 3,9 % в місяць (46,8 % річних); 3,7 % в місяць ( 44,4 % річних).

За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, наданим банком: паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та витяг з Тарифів і витяг із Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.

В постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин. Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.

За правилами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, саме обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не довів належними та допустимими доказами факту погодження відповідачем умов договору, зокрема, в частині розміру процентів за користування кредитними коштами.

Відтак суд встановив, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 10317,39 грн слід відмовити, а сума заборгованості по тілу кредиту у сумі 79321,69 грн підлягає зменшенню на 65233,90 грн, котрі були сплачені відповідачем у період з 18 березня 2023 року по 12.03.2026 року та зараховані банком на погашення відсотків. Так як вбачається із розрахунку заборгованості відповідачці нараховано відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом за період з 18.03.2019 року по 10.03.2026 року в загальній сумі 75551,29 гривень (що відображено у відповідній графі розрахунку). Як вбачається із розрахунку заборгованості та виписці по картці відповідачка здійснювала погашення за кредитним договором, що відображено у відповідній графі розрахунку та зазначено у виписці по картці (на загальну суму 393929,21 гривень). Із даних погашень позивачем дані кошти йшли на погашення процентів та заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту). Як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 12.03.2026 року загальний залишок заборгованості за процентами становить 10317,39 гривень. Отже, позивачем погашена заборгованість за відсотками на суму 65233,90 (75551,29 гривня (відсотки, які нараховані за зазначений період) - 10317,39 гривень (відсотки, які залишились несплаченими станом на 12.03.2026 року). Тобто кошти, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, були зараховані банком на погашення заборгованості по відсоткам, які сторонами не погоджувалися, враховуючи відсутність доказів на підтвердження умов кредитного договору в частині відсотків.

Зважаючи на недоведеність правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, такі суми не можуть включатися до загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню. З огляду на вищевказані обставини (безпідставність нарахування відсотків за користування кредитними коштами), сплачена відповідачем сума таких відсотків повинна бути зарахована в якості погашення заборгованості за тілом кредиту.

Аналогічна позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі № 697/302/20. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17).

З оглядну на викладене, сума заборгованості по тілу кредиту у сумі 79321,69 грн підлягає зменшенню на 65233,90 грн.

Таким чином, оскільки відповідач умови кредитного договору від 18.03.2019 своєчасно і в повному обсязі не виконувала, кредит не сплачувала, нею порушені умови договору та вимоги ст. 526, 527, 530 ЦК України через що у неї виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14087,79 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 6005315565243 від 12.03.2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (15,72%), а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (89639,08 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 418,53 грн (3 328 х 0,8 х 15,72%).

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 551, 610, 611, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 89, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) - заборгованість за кредитним договором б/н від 18.03.2019 року у розмірі 14087 (чотирнадцять тисяч вісімдесят сім) гривень 79 копійок, станом на 12 березня 2026 року, - суму заборгованості за кредитом.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) - судовий збір у сумі 418 (чотириста вісімнадцять) гривень 53 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя