Ухвала суду № 136700052, 11.05.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11 травня 2026 рокуСправа № 921/775/25УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. , розглянувши заяву №б/н (вх.№2780) від 07.04.2026 Товариства з обмеженою діяльністю "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000" про заміну позивача його правонаступником у справі

за позовом Товариства з обмеженою діяльністю "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес"

про стягнення заборгованості

за участі представників:

позивача: Фесенко О.М., довіреність;

відповідача: Бойчук В.І, довіреність.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява ТОВ "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення заборгованості.

Через систему "Електронний суд" 08.04.2026 від позивача надійшла заява №б/н (вх.№2780) від 07.04.2026 про його заміну правонаступником ТОВ "Павер Технолоджі".

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на укладення 02.04.2026 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павер Технолоджі" договору відступлення права вимоги (цесії) №02/04/26-ц до ТОВ "Агробізнес".

Аналогічна заява №б/н (вх.№3327) від 23.04.2026 надійшла до суду 30.04.2026 від ТОВ "Павер Технолоджі".

Повноважний представник позивача у судовому засіданні підтримав, викладені у заяві обставини щодо заміни, в повному обсязі.

Представник відповідача проти такої заміни заперечив з підстав, викладених у клопотанні №б/н (вх.№3555) від 07.05.2026. Зазначає, що пунктом 3 договору про відступлення прав вимоги (цесії) №02/04/26-Ц від 02.04.2026 передбачено, що за відступлення прав вимоги, цесіонарій сплачує цеденту до 03.04.2026 року включно кошти в сумі 2120124,42 грн. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання правонаступником своїх зобов`язань за договором, а відтак і повного переходу права вимоги. Крім того, позивачем не подано ні акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги, ні акт приймання-передачі самого права вимоги грошових коштів. Відповідач стверджує, що у разі ж відсутності факту оплати, вищевказаний договір про відступлення прав вимоги (цесії) не є виконаним та може бути визнаний судом недійсним. Вважає, що наведене може утруднити виконання судового рішення по справі №921/775/25, зокрема, через ризики подвійного стягнення заборгованості з боржника.

У поданому клопотанні відповідач просить суд витребувати у ТОВ "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000" оригінали доказів виконання цесіонарієм (правонаступником) обов`язку з оплати відступлених прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021 №04-05/21, а також акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги та акт приймання-передачі самого права вимоги грошових коштів.

Позивач заперечив проти поданого відповідачем клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях №б/н (вх.№3376) від 08.05.2026. Вказує, що відповідно до п.10 договору №02/04/26-Ц від 02.04.2026 останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Отже, право вимоги перейшло до ТОВ "Павер Технолоджі" у момент підписання договору, а тому обставини проведення чи непроведення розрахунків між цедентом та цесіонарієм не впливають на факт заміни кредитора у зобов`язанні. Сам по собі факт відсутності акта приймання-передачі не свідчить про відсутність переходу права вимоги. Крім того відповідач не є стороною договору відступлення права вимоги та не наділений правом втручатися у його виконання.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000", суд встановив наступне.

Статтею 52 ГПК України передбачено, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора в зобов`язанні. Пунктом 1 частини 1 цієї статті унормовано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.04.2026 між позивачем (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павер Технолоджі" (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №02/04/26-ц до ТОВ "Агробізнес", відповідно до пунктів 1, 2 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Новітні технології 3000" відступило ТОВ "Павер Технолоджі" право вимоги оплати грошових коштів за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021 №04-05/21 на суму 2 120 124,42 грн, що складається з: 1 625 416,06 грн заборгованості за поставлену електричну енергію у листопаді 2025; 164 111,84 грн. 3% річних, нараховані за попередні періоди; 330 596,52 грн. інфляційних втрат, нарахованих за попередні періоди.

02.04.2026 ТОВ "Новітні Технології 3000" листом №02/04/26-НТ було повідомлено відповідача про укладання зазначеного вище договору відступлення права вимоги та реквізити нового кредитора.

Підставою для заміни позивача є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність/чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.

У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду вважає за неодмінне розмежувати поняття "право вимоги", "цесія" та "договір про відступлення права вимоги". У пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, сформульований висновок про те, що відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не можна ототожнювати з недійсністю правочину, а законодавець не пов`язує питання дійсності/недійсності правочину про заміну кредитора з дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору (див. пункти 92, 96 постанови у справі № 910/19199/21).

У пункті 132 постанови від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №369/13444/20 від 10.09.2025 наголосила, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках:

1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності);

2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №369/13444/20 від 10.09.2025 підтримала зазначений висновок та наголосила на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Суд також повинен враховувати, що у частині третій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

За загальним правилом, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 515 ЦК України).

Отже, під час вирішення заяви про заміну сторони суд також повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника.

У спірних правовідносинах, пунктом 2 договору №02/04/26-ц, з урахуванням додаткової угоди №1 від 09.04.2026 контрагентами було обумовлено, що ТОВ "Павер Технолоджі" набуває право вимоги оплати грошових коштів за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021 №04-05/21 з 02.04.2026. Ніяких додаткових умов, з якими б ці учасники договірних відносин пов`язували факт переходу права вимоги ( проведення розрахунків, складання актів прийому документів до договору відступлення права вимоги чи акта приймання-передачі самого права вимоги грошових коштів) ними в умовах договору передбачено не було. Відтак, у суду відсутні правові підстави для витребування цих документів у позивача, та задоволення клопотання відповідача з даного приводу.

Суд враховує також і те, що договір про відступлення права вимоги, укладений зазначеними у цій справі учасниками, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, тож до нього повністю є застосовною презумпція правомірності правочину.

Також судом не встановлено визначеної законом чи договором заборони на відступлення права вимоги у спірних правовідносинах

Частиною 1 статті 516 ЦК України обумовлено, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, заміна кредитора в зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

При зверненні до суду із заявою ТОВ "Новітні технології 3000" надало належні та допустимі докази, які підтверджують перехід до нього права вимоги за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про заміну позивача обґрунтована, не суперечить вимогам діючого законодавства та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 52, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ТОВ "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000" задовольнити.

2. Замінити позивача у даній справі з ТОВ "Газопостачальна компанія "Новітні технології 3000" на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павер Технолоджі", пр.-т Берестейський буд. 91, м. Київ, 03115.

Ухвала, відповідно до ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення , та може бути оскаржена в порядку та строки, визначенні статтями 256, 257 ГПК України. Повний текст виготовлено 21.05.2026

Суддя О.В. Руденко