Рішення № 136699260, 21.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2026Справа № 910/1451/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич"

про стягнення 87 315,00 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Регіональна філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія " (далі - Товариство) 87 315,00 грн штрафу, посилаючись на зазначення неправильних даних у перевізному документі №42424382 за вагон №56545809 (з урахуванням заяви від 23.02.2026).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

26.02.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

27.02.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 02.03.2026) Товариство подало клопотання про об`єднання даної справи зі справою №910/1071/26 в одне провадження.

02.03.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало відзив, у якому просило відмовити у задоволенні позову, оскільки Залізницею неправильно визначено провізну плату по накладній №42424382 за вагон №56545809 як основу для нарахування штрафу - 4 503,82 грн, а не 17 463,00 грн. У відповідності до пункту 14.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1) провізна плата повинна розраховуватися за тарифною схемою 1, а не тарифною схемою 14. Також Відповідач зазначає, що згідно статей 118, 122 Статуту залізниць України штраф стягується з відправника за неправильно зазначені у накладній: 1- масу вантажу, 2- кількість місць вантажу, 3 - назву вантажу, 4 - код та адресу одержувача вантажа, а не за "невірно зазначене призначення та ціль використання вагонів" і не містить відповідальності за "невірно зазначене призначення та ціль використання", як вагонів, так і вантажу.

06.03.2026 через систему "Електронний суд" Залізниця подала відповідь на відзив, в які не погодилася із запереченнями Товариства, оскільки стаття 122 Статуту залізниць України передбачає застосування штрафу як за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, так і за невірно зазначені найменування та адреса одержувача, що і є предметом позовних вимог залізниці в даній справі, а саме є стягнення штрафу за невірно зазначену адресу відповідачем, а підставою для матеріальної відповідальності є акт загальної форми. Також позивач зазначає, що так як спірний вагон прямував для здавання в металобрухт тому розрахунок провізної плати здійснюється відповідно до п. 14.4., 14.7. Тарифного керівництва №1 і правильна провізна плата по накладній №42424382 за вагон №56545809 від станції Помічна Одеської залізниці до станції Кам`янське Придніпровської залізниці розрахована по схемі 1 Тарифного керівництва №1 із застосуванням відповідного коефіцієнту складає 17463,00 грн, що підтверджував і сам відповідач наданим суду витягом із особового рахунку клієнта, де чітко видно що ним спочатку сплачено за перевезення спірного вагону 4503,80 грн, а потім 12959,20 грн (4503,80+12959,20 = 17463,00 грн). Позивач зазначає, що факт невірно зазначеного призначення та цілі використання вагону, що призвело до неправильно розрахованої провізної плати, відповідач також підтвердив своїм листом від 28.07.2025 №041/2025, що міститься в матеріалах справи.

09.03.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на відповідь на відзив, не погодилося з аргументами Залізниці з підстав, зазначених у відзиві, додатково зазначивши, що, враховуючи відсутність завдання позивачу збитків в результаті можливих порушень оформлення провізних документів, вказаний розмір штрафу скидається надмірним, таким, що виконує каральні, а не компенсаційні функції, що неприпустимо з точки зору принципів діючого законодавства України і, згідно п.6.4. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225, на який посилається позивач, виходячи з норм ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

12.03.2026 через систему "Електронний суд" Залізниця подала додаткові письмові пояснення.

16.03.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про об`єднання справи №910/1451/26 в одне провадження зі справою №910/1071/26.

20.05.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі №904/2492/26 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Вищенаведене клопотання обґрунтоване тим, що предметом позову у межах справи №904/2492/26 є вимога Товариства про зобов`язання Залізниці внести зміни до особового рахунку Товариства шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі протиправно донарахованої і списаної з нього провізної плати у розмірі 103673,60 грн за перевезені вісім вагонів, у т.ч. спірного вагону по спірній накладній (103 673,60 / 8 =12 959,20 грн. за один вагон). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 відкрив провадження у господарській справі № 904/2492/26 за вказаним позовом, предметом доказування в якій є законність визначення АТ "Укрзалізниця" розміру провізної плати у т.ч. за спірний вагон. За твердженнями заявника, справи №910/1071/26, №904/2492/26 пов`язані між собою, адже розмір провізної плати напряму впливає на розмір застосованого штрафу і в даному випадку наявна неможливість розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею справи №904/2492/26, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу (частина 2 статті 227 ГПК України).

За приписами пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, Верховний Суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено, і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи №910/1451/26, суд дійшов до висновку про те, що наявні у матеріалах цієї справи докази дозволяють встановити обґрунтований розмір провізної плати за вагон №56545809 у перевізному документі №42424382, тобто відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням в справі №904/2492/26, а тому вищенаведене клопотання Товариства не підлягає задоволенню.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Залізниці обґрунтованими.

25.02.2020 Залізницею (далі - перевізник, позивач) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір), як публічну пропозицію для укладення договору.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6, 1.7 Договору договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Товариство (далі - замовник, відповідач) подало Акціонерному товариству "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-0001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.

13.03.2020 Залізниця надіслала Товариству повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

У відповідності до пункту 12.1 Договору, договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

25.06.2025 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.07.2025.

Перевезення це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно (п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Згідно з п. 3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" позивача.

Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовам цього договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 4.6 Договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.

За необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якого оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав (п. 4.10 Договору).

Порядок оформлення, прийому та узгодження електронних перевізних документів (ЕПД) передбачений п. 8.6 Договору.

Пунктом 8.6.1 Договору передбачено, що замовник формує ЕПД та передає їх перевізнику не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами зв`язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його кваліфікованим електронним підписом та повторно надсилає перевізнику (п. 8.6.3 Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.

Пунктом 14 Договору передбачено, що його невід`ємною частиною є додатки, зокрема додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".

У випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 14.1 Договору).

Договір містить, зокрема, додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів" власних вагонів перевізника (далі - Додаток № 1-2).

У липні 2025 року Товариство згідно залізничної накладної №42424382 відправив вагон №56545809 на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці на адресу ТОВ "Мегаполіс", вказавши в графі "найменування вантажу" - "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.".

Як вбачається із залізничної накладної №42424382, при оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за перевезення вагону №56545809 в ремонт у розмірі 4503,80 грн.

Після прибуття вагону на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній неправильна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України складено акт загальної форми №103 від 25.07.2025.

Зважаючи на вищевикладене, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №51 від 26.07.2025, для термінового уточнення даних одержувача.

Також, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №52 від 27.07.2025 на уточнення адреси.

Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна №537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", а також уточнено й вірного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд.16, кв.4.

Станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне а саме: ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", вул. Соборна, буд.16, кв.4, що засвідчено актом загальної форми №104 від 28.07.2025.

Листом вих. №041/2025 від 28.07.2025 Відповідач звернувся до Начальника станції Кам`янське Придніпровської залізниці із проханням перерахувати тариф за вагони, зокрема №56545809, з огляду на зміну "найменування вантажу" на "вагони залізничні порожні прямують для зняття інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт".

28.07.2025 станцією Кам`янське Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №111, відповідно до якого, зокрема в залізничній накладній №42424382 невірно вказано цілі призначення та використання вагону №56545809, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, в зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, Залізниця зазначає, що Товариство при оформленні накладної неправильно вказано найменування та адресу одержувача, призначення та ціль використання вагону при заповненні залізничної накладної №42424408, в зв`язку з чим, Залізницею нараховано та заявлено до стягнення на підставі ст. 122 Статуту залізниць України штраф у розмірі 87 315,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів).

У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів).

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

У відповідності п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як встановлено ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту залізниць за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць.

Отже, з огляду на зазначене та беручи до уваги правові позиції сторін, до предмета доказування у межах даної справи входить встановлення обставин: 1) порушення Відповідачем пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів в частині правильності зазначення інформації в накладній та 2) обґрунтований розмір провізної плати.

Як було раніше встановлено судом, у липні 2025 року Товариство згідно залізничної накладної №42424382 відправив вагон №56545809 на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці на адресу ТОВ "Мегаполіс", вказавши в графі "найменування вантажу" - "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.".

Після прибуття вагону на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній неправильна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України складено акт загальної форми №103 від 25.07.2025.

Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна №537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", а також уточнено й вірного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд.16, кв.4.

Станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне а саме: ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", вул. Соборна, буд.16, кв.4, що засвідчено актом загальної форми №104 від 28.07.2025.

Отже, відправником (Відповідачем) неправильного зазначено дані щодо одержувача, що є підставою для нарахування штрафу в силу положень статей 118, 122 Статуту залізниць.

Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство вказує, що заявлена до стягнення Залізницею сума штрафу є необґрунтованою, оскільки Позивачем неправильно визначено провізну плату. За твердженнями Відповідача, провізна плата становить 4 503,82 грн, а не 17463,00 грн.

Статтею 61 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Статтею 62 Статуту залізниць визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до п. 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 864/5085 (надалі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги від 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів або Тарифне керівництво).

Згідно з пп. 14.1. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів, плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Відповідно до п. 14.4 Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона.

Згідно з пп. 14.7 п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".

Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів у порожньому стані, а за тарифною схемою 1 - рухомого складу, що направляється на утилізацію.

Як було раніше встановлено судом, у графі 20 накладної № 42424424 "Найменування вантажу" відправником було зазначено "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт".

Зі змісту графи 30 накладної вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2006 (схема 14.1), який був оплачений відправником, що відображено у графах 31, 34 накладної відповідно, а саме в сумі 4 503,80 грн.

Так, відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суд має досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Як було раніше встановлено судом, 28.07.2025 станцією Кам`янське Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №111, відповідно до якого, зокрема в залізничній накладній №42424382 невірно вказано цілі призначення та використання вагону №56545809, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, в зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

Окрім цього суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц (провадження №14-175 цс 20) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Судом встановлено, що листом від 28.07.2025 №041/2025, адресованим Начальнику станції Кам`янське Придніпровської залізниці, Товариство просило перерахувати тариф в т.ч. за вагон №56545809, який був відправлений для "підготовки вагонів під навантаження" на "вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт", гарантувавши оплату.

Отже, зі змісту вказаного листа випливає, що сам Відповідач визнав, що вагон №56545809 за накладною №42424382 прямував на утилізацію. Відтак інформація у пункті 20 накладної №42424382 є неправильною, оскільки не відповідає господарській операції, яка реально відбулася.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що Залізницею правомірно розраховано розмір провізної плати, на підставі пункту 14.4. тарифного керівництва №1, виходячи із тарифної схеми 1, яка становить 17 463,00 грн, розрахована таким чином: 2760 х 6,327, де 1) 2760 - ставка плати тарифна схема 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1) для універсального власного або орендованого вагона, маса 25 т, відстань (км) від 301 до 330; 2) 6,327 - коригуючий коефіцієнт згідно пункту 4 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, оскільки згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів код вантажу 421231 (вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для здавання в металобрухт, виключені з АБД ПВ) відноситься до вантажів 3-го тарифного класу.

З огляду на неправильність зазначення Відповідачем адреси одержувача у накладній, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 87 315,00 грн штрафу (17 463,00 грн х 5).

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17, від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Залізниці підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" (03038, місто Київ, вулиця Миколи Грінченка, будинок 4; ідентифікаційний код: 41725307) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) 87 315 (вісімдесят сім тисяч триста п`ятнадцять) грн 00 коп. штрафу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ