Рішення № 136696655, 20.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2287/26

н/п 2/953/2292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 травня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуба Г.А.,

за участі секретаря судового засідання Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101747750698039 від 20.05.2025 у розмірі 76751, 12 грн., та суму судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Так, 20.05.2025, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101747750698039 щодо надання останньому кредиту в розмірі 100000, 00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 19.05.2026) зі сплатою процентів у розмірі 55,00 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, та станом на 27.02.2026 заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 76751, 12 грн., яка складається з: 64898, 19 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10232, 13 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 1620, 80 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом з метою захисту прав Банку.

27.02.2026 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

06.03.2026 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідачки, відповідь на який надано до суду 06.03.2026.

Ухвалою судді від 06.03.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка повернута оператором поштового зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

20.05.2025, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір АВН0СТ155101747750698039, щодо надання останньому кредиту в розмірі 100000, 00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 19.05.2026) зі сплатою процентів у розмірі 55, 00 % щорічно та комісії в розмірі 0, 00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Крім того, положеннями Анкети-Заяви визначено, що ОСОБА_1 погодився, що дана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» становлять Договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису.

Так, Заява про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101747750698039 від 2025-05-20, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки підписані 20.05.2025 ОСОБА_1 із накладенням кваліфікованого електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (Заяві на погодження використання електронного підпису) (а.с. 9-11, 21).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» встановлено: сума/ліміт кредиту 100000 гривень; строк кредитування - 12 місяців; процентна ставка - 55 % річних; загальні витрати за кредитом 32865, 58 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 132865, 58 гривень; реальна річна процентна ставка 72, 46 відсотків річних. Пунктом 5 Паспорту передбачено порядок повернення кредиту: щомісячними платежами по 11072 гривень 13 копійок протягом 12 місяців. Паспорт містить відмітку про підпис ОСОБА_1 , що підтверджено удосконаленим електронним підписом, що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит: дата видачі: 20.05.2025; дата платежу: з 20.05.2025 по 19.05.2026, усього 12 періодів; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 132865, 58 грн.; сума кредиту за договором 100000 гривень; проценти за користування кредитом 32865, 58 гривень; реальна річна процентна ставка 72,46 % річних, загальна вартість кредиту 132865,58 гривень.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором № АВН0СТ155101747750698039 від 20.05.2025, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 27.02.2026, заборгованість складає 76751, 12 грн., яка складається з: 64898, 19 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10232, 13 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 1620, 80 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти у сумі 100000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № TR.46376739.93071.65455 від 20.05.2025, в якому зазначено призначення платежу видача кредиту згідно з договором № АВН0СТ155101747750698039 від 20.05.2025.

Згідно з випискою по кредиту АТ «Акцент-Банк» від 27.02.2026, клієнт: ОСОБА_1 , інформація по кредиту № АВН0СТ155101747750698039, період: 20.05.2025 по 27.02.2026, заборгованість (станом на 27.02.2026) становить 76751, 12 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 76751, 12 гривень.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено ст.629 ЦК України.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що передбачено частиною 1 статті 530 ЦПК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено умови кредитного договору, а тому є обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сумі загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та загального залишку заборгованості за процентами. Відтак, суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено умови кредитного договору, а тому є обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сумі кредиту та по відсоткам у розмірі 75130, 32 грвень.

Разом з тим, суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували поданий позивачем розрахунок заборгованості за вищевказаним договором.

Що стосується нарахування пені, суд вважає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня за кредитним договором нарахована в період дії військового стану в Україні, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Відтак, посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк», та стягує з ОСОБА_1 суму заборгованості у загальному розмірі 75130,32 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 64898, 19 грн, загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 10232, 13 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду задоволено позовні вимоги на 97, 89 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2606, 22 грн. (2662,40 грн х 97, 89 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 536, 610, 627-629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101747750698039 від 20.05.2025 у розмірі 75130 (сімдесят п`ять тисяч сто тридцять) грн. 32 коп. станом на 27.02.2026, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 64898 (шістдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн. 19 коп., загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 10232 (десять тисяч двісті тридцять дві) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 2606 (дві тисячі шістсот шість) грн. 22 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», рах. НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: 14360080, МФО: 307770, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2026.

Суддя Г.А. Зуб