Рішення № 136695051, 21.05.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

21.05.2026

Справа № 494/631/26

Провадження № 2-п/494/7/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання Авдєєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка Одеської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №494/631/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №494/631/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2026 року справа надійшла до провадження судді Римар І.А.

Також, суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, тривалими повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості призначити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

Заява мотивована тим, що 28.04.2026 року Березівським районним судом Одеської області винесено заочне рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та стягнуто з відповідача заборгованістьу розмірі 12360.00 грн., судовий збір у розмірі 2662.40 грн. Заявник вказав, що з вищевказаним рішенням категорично не згодний, так як обставини справи встановлені не у повному обсязі, вважає, що суд під час розгляду справи підійшов без дослідження обставин, які кардинально можуть змінити доказову базу. ОСОБА_1 зазначив, що не мав можливості брати участь у судовому засіданні 28.04.2026 року та вчасно подати відзив на позовну заяву, вказав, що зареєстрований в м. Березівка, однак фактично проживає у с. Крижанівка Одеського району Одеської області. Зазначений населений пункт віднесений до території можливих бойових дій, через постійні загрози обстрілів, тривалі повітряні тривоги був обмежений у можливості вчасно ознайомитися з повісткою та матеріалами позовної заяви. Крім того, має обов`язки по догляду за дитиною в умовах небезпечного регіону, що об`єктивно завадило йому з`явитися до суду. Позивач не надав належних доказів здійснення кредитної операції, нарахування штрафу та неустойки за кредитним договором є неправомірним, так як у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця таких платежів. Також розмір заборгованості за відсотками є очевидно неспівмірним та несправедливим, просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Заявник у судове засідання 21.05.2026 року не з`явився, однак 15.05.2026 року на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів"у судове засідання 21.05.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, врахувавши заяву відповідача про розгляд справи без його участі, неявку до суду представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів", перевіривши матеріали справи та представлені докази, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 284 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального або спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, в контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч. 1 статті 288 ЦПК України, не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи. У заяві про перегляд заочного рішення відповідач не заперечував, щодо отримання ним кредитних коштів, однак не погоджується з позовною заявою.

Таким чином, суд не приймає доводи, наведені відповідачем, як підстави для перегляду заочного рішення, оскільки вони не мають істотного значення для вирішення справи, а лише зводяться до незгоди з ухваленим рішенням і містять доводи, які можуть бути викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення конверту з повісткою на адресу, яку зазначену як в позові, так і в заяві про перегляд заочного рішення, а саме: АДРЕСА_1 , однак конверт повернувся з відповідною відміткою (а.с.55),однак у судове засідання не з`явився.

Отже, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 287, 284, 288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №494/631/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ч. 4 ст. 287 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя І.А. Римар