Ухвала суду № 136692242, 21.05.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

21.05.2026

Справа № 331/3202/26

Провадження № 1-кп/331/712/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» травня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участі: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100004454 від 16.06.2025 року відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, а підстави за яких було обрано запобіжний захід не змінились. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів та передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого злочину, суворість та невідворотність послідуючого покарання, він може переховуватись від суду. Також наявний ризик того, що він може здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні шляхом їх залякування чи здійснення на них морального або фізичного впливу, з метою зміни ними показань. Вчинення ОСОБА_4 військового злочину в умовах воєнного стану, а саме нез`явлення до місця служби з метою ухилення від її проходження, свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої служи у ЗСУ та як наслідок, може привести до вчинення ним нових військових злочинів. Вважає, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не вбачається.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник адвокат ОСОБА_5 покладав вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 25.06.2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Так, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Про вказані наміри ОСОБА_4 свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме вчасно не з`явився на військову службу без поважних причин.

Разом з тим, доведений ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_4 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану, що свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої служби у Збройних силах України, та як наслідок, може призвести до вчинення ним нових військових злочинів в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

За наявності існування трьох очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не зменшились.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

З наведеного слідує, що не визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні є правом суду, а не обов`язком.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи вказане клопотання, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, має постійне місце проживання, яке збігається з місцем його реєстрації, осіб на утриманні не має, а також враховуючи матеріальне становище військовослужбовця ОСОБА_4 , визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у вигляді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 гривень.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України строком на 60 (шістдесят) діб по 19 липня 2026 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № UA378201720355249002000001205, Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 26316700, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172, Призначення платежу: вид платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 провадження № 1-кп/331/712/2026, номер справи 331/3202/26 від 21.05.2026 року, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1