Ухвала суду № 136691701, 20.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21004/15-к

Провадження № 1-кп/638/64/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Шевченківський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №12016220000000371 від 07.04.2016 з обвинувальним актом у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у с. Онежин, Рівненської області, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з неповною вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 НГУ на посаді інструктора 2-го відділення інструкторів групи інструкторів 2-ї навчальної роти батальйону вишколу особового складу у військовому званні «молодший лейтенант», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично перебуває за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 НГУ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України, -

за участю :

прокурора ОСОБА_4

підсудного ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

31.10.2016 до Шевченківського (на той час Дзержинського) районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження №12016220000000371 від 07.04.2016 з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України.

Обвинувальним актом, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у кримінальному провадженні №12016220000000371 від 07.04.2016,підсудному ОСОБА_3 висунуто обвинувачення в тому, він вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ст. 294 ч. 1 КК України при наступних обставинах:

10 червня 2015 року близько 01 години 30 хвилин, біля станції метро «Наукова» між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з однієї сторони та іноземними громадянами - вихідцями із арабських країн з іншої сторони, виник конфлікт на побутовому ґрунті.

Бажаючи помститися ОСОБА_5 та ОСОБА_6 10 червня 2015 року організували зустріч поблизу станції метро «Наукова» по пр-ту Науки (на той час проспект Леніна) в м. Харкові із невстановленими в ході досудового розслідування особами - членами неформальної організації, що підтримували ідеї расової нетерпимості по відношенню до іноземців не європейського типу зовнішності в м. Харкові, серед яких також був раніше їм знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , яким повідомили про вищезазначений конфлікт із іноземними громадянами. Під час обговорення конфлікту невстановлена в ході досудового розслідування особа, підбурила інших до здійснення нападу на іноземних студентів з метою завдання їм тілесних ушкоджень та знищення їх майна. Отримавши згону інших учасників зустрічі на здійснення погромів іноземних студентів, невстановлений в ході досудового розслідування організатор майбутніх масових заворушень запропонував останнім 11 червня 2015 року зібратися близько 22:00 години біля скверу «Дзеркальний струмінь», розташованого по вул. Сумська в м. Харкові для організованого спрямування до місця вчинення злочину - студентського містечка поблизу станції метро «Ботанічний сад».

11 червня 2015 року в період часу із 22:00 години ОСОБА_3 зустрівшись з ОСОБА_7 та із іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, із якими попередньо вступив у злочинну змову на активну участь у масових заворушеннях, спрямованих проти іноземних студентів, із місця зустрічі в сквері «Дзеркальний струмінь» на невстановленому в ході досудового розслідування автомобільному транспорті поїхав до станції метро «Ботанічний сад». Залишивши транспортний засіб на стоянці ОСОБА_3 та ОСОБА_7 разом із іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, одягнувши маску на обличчя, озброївшись ножем, спеціально заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження майна, рухаючись по пров. Отакара Яроша в м. Харкові, прибули до будинку №216-Б по вул. Клочківській в м. Харкові, де знаходилось кафе «Аеліта», відвідувачами якого переважно були арабські студенти.

Побачив поблизу вказаного кафе громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які знаходились поблизу автомобіля марки «ВАЗ-21033» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та декілька інших активних учасників масових заворушень вирішили напасти та вищевказаних іноземців з метою завдання ним тілесних ушкоджень та почали їх переслідувати.

Так, ОСОБА_3 , переслідуючи ОСОБА_11 , який встиг сховатися у салоні автомобіля марки «ВАЗ-21033» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , разом із іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, маючи умисел на знищення вищевказаного автомобіля, почали розбивати у ньому скло, різати шини та деформувати кузов. Зокрема, ОСОБА_3 використовуючи биту, наносив удари по кузову, розбивши переднє вітрове скло автомобіля марки «ВАЗ-21033» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та завдав декілька ударів по правому передньому крилу автомобіля, чим завдав матеріальної шкоди на суму 1531 гривна 44 копійки. В подальшому ОСОБА_3 , маючи умисел на завдання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, з мотивів расової нетерпимості, завдав останньому удар битою по спині, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забія м`яких тканин правого передпліччя.

В результаті дій ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, автомобіль марки «ВАЗ-21033» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав громадянину Йорданії ОСОБА_10 , був знищений, так як вартість відновлювальних робіт для усунення численних зовнішніх пошкоджень кузова автомобіля, на момент вчинення злочину, дорівнює його ринковій вартості та складає 14530 гривень 37 копійок, а потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран правого плеча, задньої поверхні грудної клітини, поясничної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткотривалий розлад здоров`я.

Після чого, реалізувавши свій злочинний намір, ОСОБА_3 припинив свою активну участь у масових заворушеннях того дня і разом із своїми невстановленими в ході досудового розслідування співучасниками, з місця вчинення злочину зник.

Вказані дії підсудного ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України, а саме як : активна участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися знищенням майна, насильством над особою із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.

Відповідні відомості щодо вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення-злочину були внесені до ЄРДР 07.04.2016 за №12016220000000371 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України.

05.04.2016 ОСОБА_3 слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України та закриття кримінального провадження №12016220000000371 від 07.04.2016 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

При цьому підсудний ОСОБА_3 зазначив, що він свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України, не визнає, наголошуючи на тому, що з початку вторгнення збройних сил рф на територію Держави Україна, мобілізувався до ЗСУ та по теперішній час боронить нашу Державу від країни-агресора, має постійне місце служби, повторних кримінальних правопорушень не вчиняв, під час досудового розслідування та судового провадження від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилявся, у розшуку не перебував.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання підсудного ОСОБА_3 не заперечував, наголошуючи на наявності підстав для закриття кримінального провадження №12016220000000371 від 07.04.2016 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що ОСОБА_3 повторних кримінальних правопорушень не вчиняв, під час досудового розслідування та судового провадження від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилявся.

Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у судове засідання не прибули, про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення судового розгляду до суду не звернулися. При цьому, потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у своїх письмових заявах просили провести судовий розгляду кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 за їх відсутності. (т. 2, а.с.а.с. 36-37, 38-39).

Відповідно до інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації ДПС України № 578/119-24-2019 від 09.01.2019 ОСОБА_13 02.08.2017 через пункт пропуску Київ (Жуляни) перетнув державний кордон України в напрямку Йорданії та до Держави Україна не повертався. (т. 3, а.с. 38).

Відповідно до інформації наданої Головним управлінням ДМС України в Харківської області №6301.8.1-27002/7301.3.6-18 від 22.11.2018 ОСОБА_13 відраховано з навчального закладу наказом №457-03 від 11.04.2028 та 12.04.2018 рішенням ГУ ДМС України в Х/О вказаній особі посвідка на тимчасове проживання в Україні скасована зі зняттям з місця реєстрації в м. Харкові. (т. 1, а.с. 244).

Відповідно до інформації наданої Харківським національним університетом імені В.Н. ОСОБА_14 наказом 0210-05/1035 від 30.06.2017 відрахований зі складу студентів за невиконання навчального плану та порушення умов контракту. (т. 1, а.с.а.с. 241, 242).

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає клопотання підсудного ОСОБА_3 з приводу його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриттям кримінального провадження №12016220000000371 від 07.04.2016, обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п.п. 1-5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло : два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі (п.1); три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (п.2); п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку передбаченого у п. 2 цієї статті (п.3); десять років - у разі вчинення тяжкого злочину (п.4); п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно приписів ч.ч. 2, 3 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України.

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого ОСОБА_3 протиправного діяння, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України, на момент його скоєння, передбачено кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років

У судовому засіданні, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 294 ч. 1 КК України, у вчиненні якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 , вчинене останнім 11.06.2015, тобто з дня вчинення ОСОБА_3 вищезазначеного злочину, на теперішній час минуло більше ніж 10 років.

Відповідно до приписів ст. 12 ч.ч. 1, 3, 4 КК України (в редакції Закону України №2617-VІІІ від 22.11.2018), кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, останні поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 12 КК України, протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 294 ч. 1 КК України, у вчиненні якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 , відноситься до категорії тяжкого злочину.

Відповідно до приписів ст.ст. 284-289 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, судом зазначається, що хоча після вчинення 11.06.2015 кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України, підсудний ОСОБА_3 у період з 28.04.2016 по 26.09.2016 органом досудового розслідування оголошувався у розшук, у зв`язку з чим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупинявся і відновлювався з дня виявлення місця перебування ОСОБА_3 та його затримання, яке мало місце 26.09.2016, однак на час постановлення судового рішення загальний диференційований строк давності по кримінальному провадженню становить 10 років 11 місяців 9 днів, а загальний строк давності становить більше ніж 10 років, що є безумовною підставою для застосування у відношенні підсудного ОСОБА_3 приписів ст. 49 КК України - звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. (т. 2, а.с.а.с. 63, 64-66).

Вказаний висновок суду ґрунтується на положеннях КК України, так як системний аналіз приписів ст. 49 КК України свідчить про те, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - кримінального проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Вказаний правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_3 раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та учасником бойових дій, за останнім місцем праці та місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, на диспансерному обліку в МПНД та ОНД не перебуває, від явки до суду не ухилявся, після 11.06.2015 повторних кримінальних правопорушень не вчиняв.

Крім того, підсудному ОСОБА_3 під час судового розгляду у судовому засіданні, судом була роз`яснена суть обвинувачення, яка була йому зрозуміла.

При цьому, підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення-злочину не визнав.

Суд вважає, що невизнання підсудним ОСОБА_3 свої вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину не має правового значення при вирішенні питання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі приписів ст. 49 КК України з наступних підстав.

За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Суд зауважив, що відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Тому визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Суд зазначає, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Суд вважає, що невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. ( Зазначена правова позиція викладена у Постанові ККС ВС від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к, провадження № 51-6463км19).

У зв`язку з чим, суд вважає можливим звільнити підсудного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення-тяжкого злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України, так як з дня вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, сплинули передбачені законом строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а саме відповідно десять років, а кримінальне провадження №12016220000000371 від 07.04.2016 у відношенні ОСОБА_3 закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набранням ухвалою законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін, - у виді застави.

Ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 27.09.2016 у відношенні підсудного ОСОБА_3 , на час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПСУ в Харківській області (на теперішній час - ДУ «Харківський слідчий ізолятор») з можливістю внесення застави у розмірі 110240 гривен, з рахуванням строку тримання під вартою з моменту затримання з 26.09.2016. (т. 2, а.с.а.с. 64-66, 67-69).

У судовому засіданні встановлено, що визначена ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 27.09.2016 сума застави у розмірі 110240 гривен, 28.09.2016 була внесена заставодавцем ОСОБА_15 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, у зв`язку з чим ОСОБА_3 28.09.2016 було звільнено з під-варти під заставу. (т.2, а.с. 72).

При таких обставинах, відповідно до приписів ч. 11 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне, після набрання ухвалою законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_15 внесену нею 28.09.2016 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківської області, встановлену ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 27.09.2016 суму застави у розмірі 110240 гривен.

Заявлені потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , цивільні позов про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь потерпілих заподіяної моральної шкоди у розмірі по 500000 гривен кожному з позивачів, відповідно до приписів ст.ст. 128 ч. 7, 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Вказані цивільні позови потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 мають право пред`явити в порядку цивільного судочинства.

При проведенні судової авто-товарознавчої експертизи експертом державної спеціалізованої установи були витрачені кошти в сумі 1537,5 гривен, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. (т. 1, а.с. 59; т. 2, а.с.151).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта не підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3 і підлягають віднесенню на рахунок держави, тому що у відповідності до приписів ст. 124 КПК України, витрати на проведення експертизи, підлягають стягненню з засудженого на користь експертної установи, лише при ухвалені судом обвинувального вироку.

Вказана правовий висновок викладений в Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21).

Зазначені в постановах про визначення речовими доказами та передачу їх на зберігання від 25.10.2015, речові докази, які перебувають на зберіганні як в матеріалах кримінального провадження, так і в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП України в Харківській області, а саме: листівки формату А5, гумові маски, футболка, стрічка, фрагмент каменю, - підлягають знищенню; чотири DVD-R диски з відповідними відеозаписами з камер відеоспостереження, - підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження; паспорт України для виїзду за кордон, виданий 24.10.2013 на ім`я ОСОБА_3 , номер паспорту НОМЕР_3 , - підлягає направленню до Головного управління ДМС України в Харківської області. (т. 1, а.с.а.с. 77, 78; т.2, а.с.а.с. 84, 100-101, 102, 122, 138, 134-135).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 49 КК України, ст.ст.122, 124, 128, 284-289, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання підсудного ОСОБА_3 «Про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України та закриття кримінального провадження №12016220000000371 від 07.04.2016у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності», - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 294 ч. 1 КК України у кримінальному провадженні №12016220000000371 від 07.04.2016, а кримінальне провадження №12016220000000371 від 07.04.2016у відношенні ОСОБА_3 закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 , до набрання ухвалою законної сили, залишити без змін - у вигляді застави.

На підставі приписів ч. 11 ст. 182 КПК України, після набрання ухвали законної сили та приведення її до виконання, повернути заставодавцю ОСОБА_15 внесену нею в інтересах підсудного ОСОБА_3 28.09.2016 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківської області, встановлену ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 27.09.2016 суму застави у розмірі 110240 гривен.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь потерпілих заподіяної моральної шкоди у розмірі по 500000 гривен кожному з позивачів, - залишити без розгляду, роз`яснивши потерпілим право на їх пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати, що полягають із витрачених експертною установою при проведенні судової авто-товарознавчої експертиз коштів у сумі 1537,5 гривен, - віднести на рахунок держави.

Зазначені в постановах про визначення речовими доказами та передачу їх на зберігання від 25.10.2015, речові докази, які перебувають на зберіганні як в матеріалах кримінального провадження, так і в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП України в Харківській області, а саме: листівки формату А5, гумові маски, футболка, стрічка, фрагмент каменю, - знищити; чотири DVD-R диски з відповідними відеозаписами з камер відеоспостереження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження; паспорт України для виїзду за кордон, виданий 24.10.2013 на ім`я ОСОБА_3 , номер паспорту НОМЕР_3 , - направити до Головного управління ДМС України в Харківської області. (т.2, а.с.а.с. 84, 100-101, 102, 134-135).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На ухвалу суду протягом 7 діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Шевченківський райсуд м. Харкова.

Ухвала постановлена на нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: ОСОБА_1