Рішення № 136688591, 20.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3513/26

Провадження 2/127/995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.08.2018 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 501060846, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 30000,00 грн строком на 48 місяців зі сплатою процентів у розмірі 17,99 % річних.

Позивач зазначає, що АТ «Альфа-Банк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, проте відповідач належним чином не виконувала обов`язок щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Надалі, 22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Форт». У подальшому, 23.02.2021 між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Позивач зазначає, що станом на 23.02.2021 заборгованість відповідача становить 36631,86 грн, яка складається з: 21815,73 грн - заборгованість за кредитом; 14416,13 грн - заборгованість за процентами, комісіями та штрафом, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін. Також, цією ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом також постановлено розмістити оголошення про повідомлення відповідача на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 30.08.2018 підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501060846, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до оферти відповідач запропонувала АТ «Альфа-Банк» надати їй споживчий кредит, обслуговувати кредитну картку та відкрити відновлювальну кредитну лінію. Оферта є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та відповідачем.

Сторони в оферті погодили умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 30000 грн; процентна ставка - 17,99 % річних; тип процентної ставки - фіксована; строк кредиту - 48 місяців.

Відповідно до оферти плата за користування кредитом включає проценти за користування кредитом у розмірі 17,99 % річних, комісію за надання кредиту у розмірі 0,00 % від суми кредиту та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2,40 % від суми кредиту.

Згідно з п. 2 оферти датою повернення кредиту є 30.08.2022. У цьому ж пункті сторони визначили рахунок для повернення заборгованості за угодою № 29090501060846.

Відповідно до п. 3 оферти кредит надавався для власних потреб відповідача. У цьому ж пункті зазначено, що частина кредитних коштів у розмірі 29750 грн підлягала перерахуванню на рахунок відповідача, а страховий платіж у розмірі 250 грн сплачувався згідно з умовами договору добровільного страхування фінансових ризиків позичальника за програмою «Альфа-Сервіс».

ОСОБА_1 підписала графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки. Графік містить щомісячні платежі за кредитом, розподіл платежів на погашення кредиту, процентів та комісії за обслуговування кредиту. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту в графіку визначена у розмірі 720 грн.

Позивач надав паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, який містить інформацію, що надавалась відповідачці до укладення договору: інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку та платежі за кредитом.

Факт видачі кредиту та подальший рух коштів за кредитним договором підтверджуються випискою по особових рахунках, сформованою АТ «Сенс Банк» за період з 30.08.2018 по 22.02.2021.

Відповідно до цієї виписки відображено рух коштів за рахунками відповідача, операції з погашення кредиту, процентів, комісії, а також перенесення заборгованості на рахунки простроченої заборгованості за кредитним договором № 501060846 від 30.08.2018.

Суд звертає увагу, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» 22.02.2021 укладено договір факторингу №1.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 1 фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 1 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

На виконання договору факторингу № 1 АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021. Відповідно до цього акта клієнт передав, а фактор отримав права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до платіжного доручення № 35 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Форт» перерахувало АТ «Альфа-Банк» 14235001 грн з призначенням платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22.02.2021, без ПДВ.

Витяг з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 містить дані ОСОБА_1 , її індивідуальний податковий номер, кредитний договір № 501060846 від 30.08.2018, загальний залишок заборгованості у розмірі 36631,86 грн, залишок по тілу кредиту у розмірі 21815,73 грн, залишок по відсотках у розмірі 14416,13 грн та залишок по комісіям у розмірі 0,00 грн.

Між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 23.02.2021 укладено договір факторингу № 01-23-02/21.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 01-23-02/21 фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 01-23-02/21 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

На виконання договору факторингу № 01-23-02/21 ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників № 4 від 23.02.2021. Відповідно до цього акта клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників.

Витяг з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 містить дані ОСОБА_1 , її індивідуальний податковий номер, кредитний договір № 501060846 від 30.08.2018, загальний залишок заборгованості у розмірі 36631,86 грн, залишок по тілу кредиту у розмірі 21815,73 грн, залишок по відсотках у розмірі 14416,13 грн та залишок по комісіям у розмірі 0,00 грн.

Отже, матеріали справи підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором № 501060846 від 30.08.2018 від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Форт», а надалі до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501060846 від 30.08.2018 станом на 22.02.2021 заборгованість відповідача становить 36631,86 грн, з яких: 21815,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4485,09 грн - заборгованість за процентами, 9931,04 грн - заборгованість за комісією, 400 грн - штраф.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір оферти і прийняття пропозиції акцепту другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем майновим поручителем; виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків за наявності щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум за можливості зазначення таких умов у виписці, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд установив, що кредитний договір укладений у письмовій формі, його умови зафіксовані в оферті, анкеті-заяві, графіку платежів та інших документах, підписаних відповідачем. Оферта містить істотні умови споживчого кредиту: суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, дату повернення кредиту, порядок погашення та рахунок для повернення заборгованості.

Банк надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується офертою та банківською випискою по особових рахунках. Відповідач отриманий кредит у повному обсязі не повернула, проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатила.

Строк кредитування, погоджений сторонами, закінчився 30.08.2022. Тому на час звернення позивача до суду строк виконання зобов`язання з повернення кредиту настав.

Розрахунок заборгованості підтверджує наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21815,73 грн. Ця сума узгоджується з витягами з реєстрів боржників та не спростована відповідачем.

Проценти у розмірі 4485,09 грн нараховані станом на 22.02.2021, тобто в межах строку кредитування, який сторони погодили до 30.08.2022. Оферта передбачає процентну ставку 17,99 % річних. Відповідач не надала доказів сплати процентів у повному обсязі та не подала іншого розрахунку. Тому суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами у розмірі 4485,09 грн підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Вирішуючи питання про стягнення комісії у розмірі 9931,04 грн, суд враховує зміст оферти, графіка платежів та правову природу заявленого платежу.

Відповідно до п. 1 оферти комісія за надання кредиту становить 0,00 % від суми кредиту. Водночас у цьому ж пункті передбачена комісія за обслуговування кредиту у розмірі 2,40 % від суми кредиту. Графік платежів відображає цю комісію як щомісячний платіж у розмірі 720 грн.

Отже, заявлена до стягнення комісія не є одноразовою комісією за надання кредиту. Вона є щомісячною платою за обслуговування кредиту, яку банк включив до графіка платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом про надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до банку із запитами про надання інформації щодо стану кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць або замовляла інші окремі платні послуги банку, які не охоплюються звичайним супроводженням кредитного договору.

Сама лише наявність у графіку щомісячної комісії за обслуговування кредиту не доводить, що відповідач фактично отримала окрему платну послугу, за яку з неї може бути стягнута комісія у розмірі 9931,04 грн.

За таких обставин підстав для стягнення з відповідача 9931,04 грн комісії суд не встановив.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу у розмірі 400 грн, суд враховує, що позивач заявив цю суму як окрему складову заборгованості. Водночас матеріали справи не містять достатнього обґрунтування підстави нарахування штрафу, періоду його нарахування, конкретного порушення, за яке його застосовано, та конкретної умови договору, яка передбачає саме такий розмір штрафу.

Тому 400 грн штрафу не підлягають стягненню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 501060846 від 30.08.2018 у загальному розмірі 26300,82 грн, з яких: 21815,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4485,09 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 9931,04 грн комісії та 400 грн штрафу необхідно відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, позов задоволено частково, а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 71,80%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2389,50 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 501060846 від 30.08.2018 у загальному розмірі 26300 (двадцять шість тисяч триста) гривень 82 копійки, з яких: 21815,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4485,09 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 2389,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк