Постанова № 13668630, 28.01.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5247/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року. м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача Рибак А.В.

представника відповідача Недялкова О.О.

представника відповідача Созда Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення рішення №0008441504/0 від 28.04.2010 р.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі ПАТ) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ) про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення рішення №0008441504/0 від 28.04.2010 р., обґрунтовуючи свої вимоги наступним: виходячи з термінів, визначених у ст. 1 Закону «Про відходи», розміщення відходів - це зберігання та захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. При цьому, зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення), а захоронения відходів - це остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи об'єктах таким чином, щоб довгостроковий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Філією «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса»укладено договір з ТОВ «Грін - Порт»№ 2-00 від 20.03.2007 р. по прийому та вивозу для подальшої утилізації відходів (люмінесцентних ламп, автомобільних шин та ін.) та договір із ТОВ «Союз»№663 к/п/05 від 01.04.2005р. на вивіз твердих побутових відходів.

У 4-му кв. 2009 р. згідно з умовами укладених договорів було передано на утилізацію спеціалізованому підприємству лампи люмінісцентні у кількості 90 штук та шини зношенні у кількості 88 кг та постійно здійснюється вивезення твердих побутових відходів (ТПВ).

Відповідно до пункту 4 Порядку про встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою № 303, сума збору, яка справляться за розміщення відходів, обчислюється платником збору самостійно на підставі затверджених лімітів на розміщення відходів. У відповідності до п.8 вищевказаного Порядку, у разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів розміщення відходів, збір справляється як за понадлімітне розміщення відходів відповідно до їх обсягів, тобто у десятикратному розмірі.

Відповідно до п.8 «Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», затвердженого Постановою № 1218, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Обсяги відходів, які передані на договірних засадах іншим суб'єктам господарської діяльності, вже не є власністю суб'єкта, що їх передав, і тому не повинні враховуватися у розрахунках збору за розміщення відходів, який має стягуватися із цього суб'єкта (лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.05.2003 №4914-к/26-11/115-11).

Згідно п. 3 листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №14-6/134 від 16.02.2000 р. підприємства, що мають договори (контракти) на передачу відпрацьованих люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються і збір за забруднення навколишнього природного середовища не справляється.

Позивач вважає, що висновки щодо утворення та розміщення забруднюючих відходів на території філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса»є безпідставними, а необґрунтоване збільшення ДПІ у Приморському районі м. Одеси платежів до бюджету по збору за забруднення навколишнього природного середовища і застосування до Промінвестбанку фінансових санкцій свідчить про порушення частини другої ст. 19 Конституції України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у адміністративному позові та наданих у судовому засіданні поясненнях та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Приморському районі м. Одеси - надав до суду письмові заперечення(а/с.90-92) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю зазначивши, що вимоги, які викладені в адміністративному позові, є необґрунтованими та не відповідними нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідачів просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у письмових запереченнях та наданих поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 р. № 1264 збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначені в Законі України «Про відходи»від 05.03.1998р. №187.

У ст. 1 вказаного Закону визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Збирання відходів - є діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення, а зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Під розміщення відходів розуміється зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи»за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України. Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

Таким чином, законодавством на суб'єкта поводження з відходами покладено обов'язок в т.ч. отримання лімітів (тимчасово узгоджених нормативів) на розміщення відходів. Отримання лімітів передбачає отримання спеціального дозволу на розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах суб'єктом поводження з відходами. У разі отримання такого спеціального дозволу суб'єкт поводження з відходами отримує певні ліміти на розміщення відходів у певних обсягах на власній території, тобто території підприємства (земельній ділянці, власником якої є підприємство, або орендує її). Неможливо отримання дозволу та лімітів на розміщення відходів підприємством по за його територією, бо в дозволі зазначається конкретні спеціально об лаштовані місця зберігання або захоронення відходів і власниками або користувачами цих місць не може бути інших суб'єкт чи особа.

Про можливість отримання лімітів на утворення і розміщення відходів саме на території суб'єкта поводження з відходами йдеться також в порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 з подальшими змінами т а доповненнями.

Крім того, пунктом 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМ України від 03.09.1998р. №1218 встановлено, що розміщення відходів це захоронення та зберігання відходів в спеціально відведених для цього місцях або на обєктах, а ліміт на розміщення відходів це обсяг відходів на який у власника відходів є дозвіл, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Право на проведення перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства органів державної податкової служби закріплено у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».

Закон України «Про державну податкову службу в Україні»визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону «Про державну податкову службу в Україні»державні податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя»віднесено виконання функцій, передбачених статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2,3,8,11,12,13,16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. Пунктом 1 статті 8 указаного закону встановлено, що державна податкова адміністрація Україні виконує функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Отже, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» державним податковим адміністраціям в областях надані повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлень від 22.02.2010 року №000024/220 та від 24.03.2010 року № 000039/421 виданих ДПІ, тимчасовою мобільною групою було проведено виїзну планову перевірку філії «Відділення Промінвєстбанк»в м. Одеса з питань, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами проведеної перевірки складений акт від 15.04.2010 року № 5313/22-1/09328133, яким встановлені порушення позивачем п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», п. 8 Порядку № 303, а також частини 10, 11 ст. 39 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98 ВР (зі змінами та доповненнями) «Про відходи», у результаті чого філією занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року у сумі 16 109, 20 грн. (а/с.11-55).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ було складено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0008441504/0.

В ході розгляду справи, були досліджені договори:

- Договір № 663К/П/05 від 01.04.05 року з ТОВ «Союз»на здійснення комплексу послуг по збору на вивезення ТПВ (а/с.62-65);

- Договір № 2-00 від 20.03.07 року з ТОВ «Грін-порт»на надання послуг по прийманню та вивозу для наступної утилізації відпрацьованих люмінісцентних ламп, відпрацьованих автомобільних шин (а/с. 56-59).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що фактично на території філії утворились та знаходились на зберіганні 90 штук відпрацьованих люмінісцентних ламп та 88 кг зношених автомобільних шин, що підтверджено актом списання від 14.10.2009 року та актом виконаних робіт від 28.12.2009 року № 1735; згідно із даними бухгалтерського обліку (відомість руху коштів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, вивіз ТПВ здійснювався відповідно до умов договору.

Отже, за IV кварталі 2009 року позивачем списано з бухгалтерського обліку та передано на утилізацію вищезазначені відходи без отримання лімітів на утворення й розміщення відходів та без наявності дозволу на розміщення відходів.

В порушення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 218 «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів»у філії відсутні ліміти на утворення та розміщення відходів та дозвіл на розміщення відходів.

На підставі п. 8 Порядку № 303, а також ч. 10,11 ст. 39 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98ВР (зі змінами та доповненнями) «Про відходи»у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів на утворення та розміщення відходів і дозволів на розміщення відходів збір справляється як за понадлімітне розміщення відходів відповідно до їх обсягів в п'ятикратному розмірі до 2008 року включно, а з 2009 року - в десятикратному розмірі (Постанова КМУ від 03.12.2008 року № 1050 «Про внесення змін до Порядку № 303»).

У відповідності до прийнятого наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та ДПА України від 22.06.2009 року № 327/322, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 року за №641/16657 з 31.07.2009 року підприємства (установи, організації) - юридичні особи та інші платники, що мають у своєму складі об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, повинні подавати податкові розрахунки за 9 місяців 2009 року та сплачувати збір за податковий (звітний ) період ІІІ квартал 2009 року ( в т. ч. липень місяць п. р.) з урахуванням податкових зобов'язань зі збору, що виникли у всіх об'єднань, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що були до 31 липня 2009 року самостійними платниками збору, в т. ч. за їх місцем знаходження (за місцем перебування на податковому обліку) в частині пересувних джерел забруднення або/та за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення та/або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів.

Відповідно до положення ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідач довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо.

За таких обставин суд вважає, що висновки, які зроблені відповідачем у акті перевірки від 15.04.2010 року № 5313/22-1/09328133 відповідають дійсним обставинам справи, в силу чого згідно зі ст. 70 КАСУ приймаються судом, як належні докази виявлених порушень позивачем зазначених вище положень чинного законодавства України, що вказує на правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення № 0008441504/0 від 28.04.2010 р. ДПІ у Суворовському, в наслідок чого позов задоволенню не підлягає.

Згідно статті 9 ч. ч. 1,2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення рішення №0008441504/0 від 28.04.2010 р. відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею на протязі пяти діб.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Повний текст постанови складений 28 січня 2011 року .

/