Постанова № 13668582, 03.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №14

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2011 року Справа № 2а-273/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання Чукіній А.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача Чумас Г.Г., за дов. № 300307/050 від 21.06.2010

Чернов С.К., за дов. № 1 від 01.02.2010

від відповідача Головіна Н.В., за дов. № 1779/8/10 від 18.03.2010,

Лісницький Р.О., за дов. № 753/8/10 від 25.01.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222300/0 від 29.12.2010,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно» (далі ТОВ «КХП «Айдар-Борошно»), звернулось з позовом до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Старобільської МДПІ), про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.12.2010 № 0000222300/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 131083,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 65541,50 грн., а всього з урахуванням штрафних санкцій визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 196624,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Старобільською МДПІ, за результатами перевірки на підставі акту № 578/2300-35785431 від 28.12.2010 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення у звязку з порушенням п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168). ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» вважає факти, викладені в акті перевірки, такими, що не відповідають дійсності. Так, в акті перевірки зроблено висновок про те, що договір № 2707-05 від 27.07.2009, укладений між ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» та ПП «КФ «Парадігма» на постачання пшениці суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним. Однак, на думку позивача, відповідач не прийняв до уваги постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2010, якою у задоволенні позовних вимог Ленінської МДПІ до ПП «КФ «Парадігма» про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи та припинення юридичної особи. Таким чином, вказана постанова суду підтверджує відсутність підстав вважати договір № 2707-05 від 27.07.2009, укладений між ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» та ПП «КФ «Парадігма», нікчемним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000222300/0 має очевидні ознаки протиправності та підлягає скасуванню.

У подальшому представниками позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно до якої позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000222300/0 в частині визначення податкового зобовязання у сумі 150000,00 грн. за результатами господарських взаємовідносин з ПП «КФ «Парадігма». (а.с. 220)

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача позов не визнали, надали письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що в ході проведеної перевірки позивача встановлені факти, що свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП “КФ “Парадігма”. Договір та інші бухгалтерські документи від імені цього підприємства підписні особою, яка не мала на це повноважень. Оскільки певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Право на податковий кредит або валові витрати у платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності. Відповідач звертає увагу суду на наявність на день розгляду справи такого, що набрав чинності вироку суду, яким засновника та директора ПП “КФ “Парадігма” гр. ОСОБА_5 визнано винним у створенні вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, відповідач вважає, що вказані угоди суперечать інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що порушують публічний порядок, а, отже, є нікчемними та не породжують жодних зобовязань бюджету. На думку відповідача, про відсутність реального характеру вказаних операцій свідчать також неможливість здійснення позивачем зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт чи послуг, відсутність у платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що підтверджується серед іншого і поясненнями працівників підприємства позивача. Крім того, відповідач вказав на встановлення в ході перевірки порушень оформлення позивачем документів первинного обліку. У звязку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно» зареєстровано у якості юридичної особи субєкта господарської діяльності Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області 04.07.2008, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 357041, юридична адреса: смт. Новоайдар, вул. Октябрьська, 42А/1, ідентифікаційний код 35785431. (а.с. 6-9)

Товариство з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно» зареєстровано у якості платника податків 07.07.2008 за № 14 Старобільською міжрайонній податковій інспекцій, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100313429 від 16.12.2010 з 07.08.2008, індивідуальний податковий номер 357854312235 (а.с. 10, 11)

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду це публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок № 327).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

У грудні 2010 року посадовими особами Старобільської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, результати якої викладено в Акті перевірки № 578/2300-35785431 від 28 грудня 2010 року. (а.с. 12 80)

В акті зазначено, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що позивачем завищено податковий кредит за рахунок відображення у податковому обліку операцій по нікчемній угоді з ПП «КФ «Парадігма» у липні 2009 року на суму 100000 грн., а також завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на 3200 грн. та за грудень 2009 року на 27883,06 грн., а всього на 131083 грн.

Висновок про завищення податкового кредиту у липні 2009 року на 100000,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» обґрунтовано наявністю вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності, порядку оподаткування. Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню. Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_5 директор ПП «КФ «Парадігма» не здійснював господарської діяльності від імені вказаного підприємства, бухгалтерські документи та документи податкової звітності, у тому числі податкові накладні, не підписував. Вказане свідчить про те, що податкові накладні, складені від імені ПП «КФ «Парадігма» складені у порушення вимог чинного законодавства невідомою особою та не можуть бути документами, які підтверджують право ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість. Тобто, ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» допущено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

На підставі вказаного акту перевірки Старобільською МДПІ 29.12.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000222300/0, яким ТОВ «КХП «Айдар-Борошно» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 196624,50 грн., у тому числі штрафні санкцій у розмірі 65541,50 грн. (а.с. 124)

При цьому, сума донарахованого податку на додану вартість у розмірі 196624,50 грн. складається з 3200 грн. ПДВ від ПП “Світ”, включених до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року без підтвердження їх податковою накладною, 27883 грн. ПДВ від ТОВ “НЗК”, включених до складу податкового кредиту у грудні 2009 року без підтвердження їх податковою накладною, та 100000 грн. ПДВ, включених до складу податкового кредиту у липні 2009 року - вартість придбаної пшениці у ПП “КФ “Парадігма” за договором поставки №2707-05 від 27.07.2009 між ПП “КФ “Парадигма” та ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” на постачання пшениці.

Безпідставність включення до складу податкового кредиту 3200 грн. ПДВ від ПП “Світ” у жовтні 2009 року та 27883 грн. ПДВ від ТОВ “НЗК” у грудні 2009 року двічі, перший раз з підтвердженням їх податковими накладними, другий раз без підтвердження, позивачем не оскаржується. Крім того, того позивачем 06.01.2011 перераховано до державного бюджету 46624,50 грн. в рахунок погашення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням № 0000222300/0 від 29.12.2010 (а.с. 173)

Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000222300/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 50000,00 грн. щодо взаємовідносин ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” та ПП “КФ “Парадигма” суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” та ПП “КФ “Парадигма” укладено договір поставки № 2707-05 від 27.07.2009, згідно якого ПП “КФ “Парадігма”, в особі директора ОСОБА_5, діючого згідно Статуту, взяло на себе зобовязання про постачання зернових, кількість та ціна тони поставленого товару визначається згідно накладних. Можлива передача товару рівновеликими партіями. У договорі не зазначено відомості про кількість, ціну та найменування зернових. (а.с. 172)

Згідно наданих позивачем документів факт виконання вказаного договору з боку ПП “КФ “Парадігма” щодо поставки на адресу ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” пшениці на загальну суму 600000 грн. в т.ч. ПДВ 100000 грн. підтверджено податковими накладними, а саме:

- податкова накладна № НН-28-07-09-03 від 28.07.2009, кількість пшениці 80 тон на суму 83333,33 грн., крім того ПДВ 16666,67 грн.. на загальну суму 100000 грн. (а.с. 213)

- податкова накладна № НН-30-07-09-01 від 30.07.2009, кількість пшениці 120 тон на суму 130000 грн., крім того ПДВ 26000 грн. на загальну суму 156000 грн. (а.с. 214)

- податкова накладна № НН-30-07-09-02 від 30.07.2009, кількість пшениці 144,615 тон на суму 156666,67 грн., крім того ПДВ 31333,33 грн.. на загальну суму 188000 грн. (а.с. 215)

- податкова накладна № НН-30-07-09-03 від 30.07.2009, кількість пшениці 120 тон на суму 130000 грн., крім того ПДВ 26000 грн. на загальну суму 156000 грн. (а.с. 216)

Всього на загальну суму 600000 грн.. у т.ч. ПДВ 100000 грн., кількість пшениці 464,615 тон.

Податкові накладні зазначені ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за номерами 21 від 28.07.09, 27, 28, 29 від 30.07.09 (а.с. 222)

Всі податкові накладні містять відтиск печатки ПП “КФ “Парадігма”, а в рядку підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну зазначено “ОСОБА_5” та стоїть підпис.

Відповідно до виписок банку за 28.07.2009, 31.07.2009 та 03.08.2009 вартість пшениці, зазначеної у вищевказаних податкових накладних, оплачена ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” на користь ПП “КФ “Парадігма” у повному обсязі, у тому числі податок на додану вартість у сумі 100000,00 грн. (а.с. 201-212)

При цьому, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 у кримінальній справі № 1-887 2010 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності, порядку оподаткування. Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що гр. ОСОБА_5 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його імя Приватного підприємства “Комерційної фірми “Парадігма” без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком встановлено, що гр. ОСОБА_5 зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ПП “КФ “Парадігма” не складав та не підписував. ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, тобто створення чи набуття субєкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

В силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Згідно акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська від 19.11.2010 № 2410/23-709/36006761 ПП “КФ “Парадігма” на час проведення зустрічної перевірки за юридичною адресою підприємства не знаходиться, 11.09.2009 ПП “КФ “Парадігма” було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 360067612362. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.02.2010. (а.с. 224-226)

Таким чином, на час вчинення господарських операцій між ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” та ПП “КФ “Парадігма”, а саме станом на липень 2009 року, ПП “КФ “Парадігма” було платником податку на додану вартість.

Однак, крім вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 у кримінальній справі № 1-887 2010 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, відповідачем надано копію пояснень ОСОБА_5 від 10.12.2010 (оригінал оглянуто під час розгляду справі), відповідно до якого ОСОБА_5 пояснив, що з часу реєстрації ПП Парадігма ніякою підприємницькою діяльністю не займався. Також з впевненістю пояснив, що підприємство ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” Новоайдарського району йому незнайоме і в липні 2009 року він озиму пшеницю в адресу вказаного товариства не продавав. Також з впевненістю пояснив, що надані йому на огляд оригінали договору поставки № 2707-05 від 27.07.2009 між ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” та ПП “КФ “Парадігма”, а також на податкових накладних на поставку пшениці на адресу ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” від 30.07.2009 № НН30-07-09-01, від 30.07.2009 № НН30-07-09-02, від 28.07.2009 № НН28-07-09-03, від 30.07.2009 № НН30-07-09-03 та на інших первинних бухгалтерських документах підпис за ОСОБА_5” виконаний не його рукою. (а.с. 151-154)

Крім того, відповідачем надано копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснено перевезення пшениці від ПП “КФ “Парадігма” до ТОВ “КХП “Айдар-Борошно”, які виписано ПП “КФ “Парадігма” у липні 2009 року. (а.с. 223)

Вказані товарно-транспортні накладні містять кутовий штамп ПП “КФ “Парадігма”, однак, на бланках вказаних накладних є відмітка проте, що їх виготовлено ТОВ «Новоайдарська типографія», замовлення № 1392 від 23.11.2009.

Згідно довідки ТОВ «Новоайдарська типографія» від 16.12.2010 бланки товарно-транспортних накладних у кількості 500 примірників замовлення № 1392 від 23.11.2009 виконано на замовлення ТОВ “КХП “Айдар-Борошно”. (а.с. 188-192).

Товарно-транспортна накладна (ТТН) це основний документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні ТТН необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення та частині 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996).

Статтею 2 Закону № 996 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі-Положення № 88), де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З акту перевірки вбачається, що відвантаження пшениці ПП “КФ “Парадігма” на адресу ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” згідно наданих ТТН здійснено у кількості 295570 кг, ТТН від 17.07.2009, 22.07.2009, 23.07.2009, 24.07.2009, 25.07.2009 а перша видаткова накладна була виписана на кількість пшениці 80 т., що не відповідає вантажу, підтвердженому ТТН. Наступне відвантаження здійснено по ТТН від 29.07.2009 та 30.07.2009 на кількість 128080 кг пшениці, видаткові накладні видані 30.07.2009 на 120т., 144,615т, 120т., по ТТН від 31.07.2009 відвантажено пшениці у кількості 41025 кг. Вищенаведене свідчить, що бухгалтерські документи складалися не під час здійснення господарської операції та не безпосередньо після її закінчення.

Крім того, судом встановлено, що бланки товарно-транспортних накладних на перевезення пшениці взагалі виготовлено у листопаді 2009 року.

Сукупність зазначених обставин разом з поясненнями ОСОБА_5 по те, що він не підписував первинні бухгалтерські документи по господарській операції між ПП “КФ “Парадігма” та ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” дозволяє суду зробити висновок про те, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Таким чином, договір від 27.07.2009 № 2707-05, укладений між ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” та ПП “КФ “Парадігма” має протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, та, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

В звязку з тим, що договір поставки товару є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168 “Про податок на додану вартість” (чинним на час здійснення операцій та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідач як субєкт владних повноважень довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000222300/0 від 29.12.2010 в частині визначення ТОВ “КХП “Айдар-Борошно” податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Недоплата податкового зобовязання по операціям з ПП “КФ “Парадігма” відбулася у липні 2009 року, таким чином нарахування штрафних санкцій у сумі 50000,00 грн. здійснено у відповідності до вимог пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією повністю доведено правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000222300/0 від 29.12.2010.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є субєктом владних повноважень, не повертаються.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222300/0 від 29.12.2010 в частині визначення податкового зобовязання у загальній сумі 150000 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі складено 07 лютого 2011 року.

Суддя Т.В. Смішлива