Рішення № 136685388, 19.05.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1740/25

Провадження № 2/378/125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н. ,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

представника позивача: Альховської І.Б.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося АТ «Сенс Банк» з посиланням на те, що 05.11.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено угоду про обслуговування кредитної заборгованості та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Крім того умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надав позичальнику кредит. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 199226,05 грн.. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за вказаним договором в розмірі 199226,05 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 79).

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 119).

Представник позивача в судові засідання 21.04.2026 та 28.04.2026 не прибула, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить справу розглядати без її участі (а.с. 158-159).

Відповідач та його представник в судовому засідання позовні вимоги не визнали, зазначили, що між сторонами не було укладено договору про споживче кредитування з визначенням усіх істотних умов договору відповідно до вимоги чинного законодавства України про споживче кредитування. Відповідач отримав кредитну картку та отримував грошові кошти, однак до кінця не знав умов кредитування, не був належним чином проінформований про істотні умови договору. Позивач не виконав законодавчо встановлений обов`язок надати відповідачу текст договору. Крім того, здійснив нарахування сум комісій, процентів і погашень про які не повідомив відповідача ні в договорі або ж в угоді, ні в паспорті споживчого кредитування. Щодо суми боргу зазначили, що відповідач провів самостійні розрахунки за період користування кредитною карткою та встановив, що сума отриманих грошових коштів від банку складає 42082,87 грн., сума повернених грошових коштів банку складає 32027,112 грн., сума боргу (тіло кредиту) 10055,76 грн.. В паспорті споживчого кредитування відповідач був проінформований про наявність фіксованої процентної ставки у розмірі 26%, однак про нарахування комісій РКО, плат за обслуговування рахунку, повернення заборгованості за овердрафтом в паспорті споживчого кредитування не зазначено, до відома відповідача належним чином не доведено. Отже, вимога про сплату будь-яких додаткових платежів, не передбачених паспортом споживчого кредитування є неправомірною та такою, що порушує положення Закону «Про споживче кредитування». Крім того, просять застосувати ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо нарахування процентів за користування кредитом, оскільки він є учасником бойових дій. Зазначили, що відповідач не міг повідомити позивача про зміну своїх даних, оскільки свій мобільний телефон загубив під Бахмутом Донецької області, а на мобільний додаток на новому телефоні інформація про кредитні зобов`язання не підтягувалася. Вважають, що суд зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості, зменшивши заборгованість за тілом кредиту на суму зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. Звернули увагу також на те, що в паспорті споживчого кредитування вказаний строк кредитних зобов`язань 12 місяців.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово відповідача та його представника, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 2 листопада 2018 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується копіями Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», Оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, заяви (акцепту) № 248.631045192.111; 22.631045192.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 02.11.2018, паспорту споживчого кредиту, які підписані відповідачем (а.с. 10-11).

Згідно п. 1 Оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії найменування продукту «Максимум-готівка».

Згідно п. 2 Оферти на укладення Угоди відповідач пропонує банку відкрити йому (відповідачу) поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну картку MC Debit World строком дії 3 (три) роки з моменту її випуску.

Згідно п. 3. Оферти на укладення Угоди відповідач пропонує банку надати йому (відповідачу) кредит, шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії у розмірі 200000 грн.; процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонує встановити у розмірі 26% річних.

Відповідно до п. 4 Оферти на укладення Угоди, обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн..

Відповідно до п. 2.1 анкети-заяви підписанням цього акцепту відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку; підтвердив, що в день підписання цього акцепту отримав примірник договору та всіх додатків до нього, ознайомлений з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання та закриття рахунків, а також надання та користування іншими послугами банку.

Вказані умови кредитування також відображені в паспорті споживчого кредиту (а.с. 11 зв.), який підписано власноручно відповідачем 02.11.2018.

В подальшому, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (АТ «Альфа-Банк») змінило свою назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (АТ «Сенс Банк») (а.с. 47).

АТ «Сенс Банк» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами (в межах встановленого кредитного ліміту), в порядку та на умовах, передбачених Договором, що підтверджується випискою по особовому (банківському) рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 05.11.2018 по 29.09.2025 (а. с. 14-22).

З долученої позивачем виписки по особовому (банківському) рахунку відповідача, а також наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем частково здійснювалося внесення коштів на погашення заборгованості (а.с. 14-22, 23-30). Однак, в подальшому, жодних платежів від відповідача на виконання умов договору та погашення заборгованості не надходило.

З наданого розрахунку заборгованості (а.с. 23-30) також вбачається, що вказані платежі були враховані позивачем при визначені загального розміру заборгованості, яка становить 199226,05 грн., з яких 131059,35 грн. прострочене тіло кредиту; 68166,70 грн. відсотки за користуванням кредитом.

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем та його представником, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

З метою досудового врегулювання спору, АТ «Сенс Банк» направило на адресу проживання відповідача вимогу про усунення порушень та погашення наявної заборгованості, а саме АТ «Сенс Банк» вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов Кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, що підтверджується копіями вимоги, опису вкладення до поштового відправлення, списку № 1 згрупованих поштових відправлень Укрпошти та квитанцією про поштове відправлення (а.с. 46, 47, 49-67). Однак, даних про отримання відповіді від відповідача до матеріалів позову не додано.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит на умовах передбачених Договором.

Відповідачем дану вимогу про виконання договірних зобов`язань було залишено без виконання.

Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Така правова позиція викладена і у постанові Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, належними доказами відповідачем вказані обставини не спростовані, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 631045192 від 02.11.2018 у сумі 199226,05 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилань представника відповідача на те, що відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , тому проценти за користування кредитом відповідачу не нараховуються під час дії особливого періоду, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 18 травня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року).

За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII.

Відповідно до роз`яснень Національного банку України, наданих у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Представником відповідача та відповідачем одночасно не надано суду доказів направлення відповідачем АТ «Сенс Банк» доказів проходження ним військової служби в особливий період.

Отже, нараховані проценти в межах строку кредитування підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн..

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631045192 від 05.11.2018 у розмірі 199226 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять шість) гривень 05 копійок та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход