Рішення № 136685329, 20.05.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2850/25

Провадження № 2/375/254/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») адвокат Усенко М.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказував про те, що 21 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 у електронній формі. За умовами договору ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язалося надати відповідачу кредит в сумі 1 700 грн, а відповідач повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Разом з тим, ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству та умовам договору належним чином обов`язки перед товариством не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на дату подачі позову становить 10 115 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту 1 700 грн та заборгованістю за процентами 8 415 грн.

1 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про надання коштів на умовах договору про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року, укладеним ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 .

Вважаючи себе кредитором за договором про надання коштів на умовах договору про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 115 грн, 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8 000 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2025 року дану справу розподілено судді Смик М.М., як судді-доповідачу.

Відповідно до довідки з Рокитнянської селищної ради Київській області від 4 грудня 2025 року № 03-12-2859, яка зареєстрована канцелярією суду 9 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 19 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 15 квітня 2026 року витребувано в АТ КБ «Приват Банк» (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) інформацію:

- Чи була успішною транзакція, здійснена 21 червня 2023 року, в сумі 1 700 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )?

- Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого її місця проживання, проте судова кореспонденція повернулась до суду не вручено.

Суд враховує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Згідно з вимогами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

На виконання вимог ухвали 15 квітня 2026 року АТ КБ «Приват Банк» направило на адресу суду листа, в якому міститься запитувана судом інформація.

Зокрема, АТ КБ «Приват Банк» вказувало, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на яку 21 червня 2023 року зараховано кошти у сумі 1 700 грн.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 21 червня 2023 року ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту по продукту № 840919.

Пунктом 1.3 договору про надання споживчого кредиту по продукту передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 1 700 грн. Тип кредиту кредит.

Відповідно до пункту 1.4 договору про надання споживчого кредиту по продукту, трок кредиту 360 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.5 договору про надання споживчого кредиту по продукту встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Відповідно до пункту 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту по продукту стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. (пункт 1.6 договору про надання споживчого кредиту по продукту).

З платіжного доручення виданого ТОВ «Пейтек» вих. № 20251020-773 від 20 жовтня 2025 року встановлено, що 21 червня 2023 року о 11 год 33 хв ОСОБА_1 на виконання умов договору про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 отримала кредитні кошти в сумі 1 700 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

З листа АТ КБ «Приват Банк» від 12 травня 2026 року судом встановлено, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на яку 21 червня 2023 року зараховано кошти у сумі 1 700 грн; вказаний лист передано судді 19 травня 2026 року.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року вбачається, що станом на 1 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складається із: заборгованості за тілом кредиту 1 700 грн та заборгованості за процентами 8 415 грн, що разом складає 10 115 грн.

1 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року, укладеним ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1

14 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу вих. 23349735 від 14 листопада 2025 року, в якій просило сплатити заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року у розмірі 10 115 грн, яка залишена без виконання.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Із аналізу вказаної норми чинного законодавства слідує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин першої та третьої 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу (статті 525-526 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як передбачено статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За змістом статті 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до частини першої та другої статті 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що:

за укладеним сторонами договором про надання споживчого кредиту по продукту ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 700 грн та зобов`язувалася його повернути і сплатити проценти за користування кредитом;

відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість;

матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечувала наявність кредитних зобов`язань;

надані позивачем докази підтверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів;

у ОСОБА_1 існує заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року у розмірі 10 115 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 1 700 грн та прострочена заборгованість за процентами 8 415 грн;

право вимоги за договором про надання споживчого кредиту по продукту № 840919 від 21 червня 2023 року набуло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»;

ОСОБА_1 не спростувала належними і допустимими доказами розмір заборгованості та правильність розрахунку

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню 2 422,40 грн у відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за пред`явлення позову.

Разом з тим, у позові представник просив стягнути з відповідача кошти у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертійшостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за доцільне врахувати практику ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у пункті 77 рішення від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (заява № 49083/18) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 3447 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

-договором про надання правничої допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року;

- актом наданих послуг (правової (правничої) допомоги № 1087 від 10 листопада 2025 року;

-детальним описом наданих послуг до акту № 1087 від 1 липня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 10 листопада 2025 року.

Розмір заявлених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на правничу допомогу підтверджений матеріалами справи.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 8 000 грн на відшкодування цих витрат.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 840919 від 21 червня 2023 року у розмірі 10 115 грн (десять тисяч сто п`ятнадцять гривень), з яких 1 700 грн (одна тисяча сімсот гривень) заборгованість за тілом кредиту та 8 415 грн (вісім тисяч чотириста п`ятнадцять гривень) заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн (вісім тисяч гривень), а разом 10 422,40 грн (десять тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у кв. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Марина СМИК