Ухвала суду № 136685300, 18.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/40/26

Провадження № 1-кп/466/503/26

У Х В А Л А

13 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження за № 42024140000000193 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, відносно якого на розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020100000000014 від 13.01.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, який з 15.05.2025 року утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19»

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, раніше не судимого, відносно якого на розгляді Шевченківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022140000000150 від 27.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, який з 15.05.2025 року утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19»

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, раніше не судимої, відносно якої на розгляді Жовківського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022140000000200 від 14.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, та на розгляді Шевченківського районного суду м.Львова, перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141360001668 від 29.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, яка з 09.05.2025 року утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.4 ст.369 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и в:

12.05.2026 прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою завершується 15.05.2026 року включно.

Клопотання вручено обвинуваченим та захисникам.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 завершується 15.05.2026 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені в ухвалах слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15.05.2025 року про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжені ухвалою слідчого судді востаннє 23.12.2025 року, не зменшились та продовжують існувати. Докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкому злочині є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_3 не працевлаштований; у разі визнання винуватим ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років; ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного з обігом наркотиків. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів передбачених ч.4 ст.369 та ч.3 ст. 307 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

Прокурор вказує, що згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_3 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.4 ст.369 КК України, тому просить не визначати розмір застави.

Разом з тим, враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 завершується 15.05.2026 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені в ухвалі від 08.07.2025 слідчого судді Галицького районного суду м. Львова про застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в ухвалах про продовження строку запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Під час оцінки обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку. Це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_4 не працевлаштований; у разі визнання винуватим ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років. Такі обставини продовжують існувати, що також зазначено в ухвалах суду про продовження строку тримання під вартою.

На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування та на початку розгляду справи по суті продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкому та особливо тяжкому злочинах передбачених ч.3 ст. 307, ч.4 ст.369 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

Прокурор вказує, що згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.4 ст.369 КК України, тому просить не визначати розмір застави.

Строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 завершується 15.05.2026 року, а тому, як зазначає прокурор, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені в ухвалі від 15.05.2025 слідчого судді Галицького районного суду м. Львова про застосування обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в ухвалах про продовження строку запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого особливо тяжкого злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку, це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_5 дозволяє застосування до неї запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_5 не працевлаштована; у разі визнання винуватою ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, підтверджені про існування під час судового розгляду продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкому та особливо тяжкому злочинах, передбачених ч.4 ст.369, ч.3 ст.307 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення нею кримінальних правопорушень, є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

Згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченої, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , прокурор вказує про необхідність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.369, ч.3 ст.307 КК України, тому просить не визначати розмір застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи, наведені у письмових клопотаннях просив такі задовольнити, а також просив відмовити у задоволенні клопотань захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу як заставу.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання та підтримали позицію захисників.

20.04.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 поступило заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Мотивував тим, що зазначені стороною обвинувачення у клопотанні уявні ризики з одночасним посиланням на відповідні статті кримінального процесуального закону не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у застосуванні до особи менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою зобов`язаний ретельно з`ясувати наявність підстав для продовження строку тримання під вартою у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Зазначає, що суд виходить із принципу забезпечення інтересів суспільства, які переважують право поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину.

Вважає, що стороною обвинувачення при складанні клопотання не враховані такі обставини як репутація обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, який має родину. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має стійкі соціальні зв`язки, а саме з 2004 року перебуває у цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_12 . У подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Усі зазначені особи, об`єднані спільним побутом і проживали як сім`я, до затримання ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_1 . Також, за вказаною адресою проживає матір обвинуваченого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_3 раніше не судимий, що і зазначено в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №42020100000000014 від 13.01.2020, який не був предметом дослідження у даній справі. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав у своїй постанові ще від 27.09.2018 у справі №647/1831/15, а у подальшому додатково 21.08.2024 у справі №127/16102/23, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання; така особа не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості; врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим. Отже, за існування прямої заборони враховувати колишні судимості особи навіть при її характеристиці, не кажучи уже про повторне з 16.01.2026 застосування найсуворіших заходів забезпечення кримінального провадження і без визначення розміру застави до раніше не судимої особи, тим більше за відсутності будь-яких відомостей про судимість у матеріалах справи, сторона захисту розцінює як перетворення тримання під вартою на інерційний захід, що не відповідає вимогам необхідності та пропорційності.

Відповідно до обвинуваченого раніше запобіжні заходи не застосовувалися, отже він їх і не порушував.

Обвинувачений ОСОБА_3 уже тривалий час перебуває під арештом, що негативно вплинуло на стан його здоров`я. Зокрема, під час огляду 03.07.2025 у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» йому діагностовано гіпертонічну хворобу ст.2, ризик 2. Ожиріння 3 ст. Лікарем-терапевтом АПВ ЛБЛ №19 взятий на диспансерний облік. Отримує амбулаторне лікування. Для уточнення діагнозу та визначення подальшої тактики лікування, пацієнт потребує дообстеження та лікування в умовах спеціалізованого закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України (а не в умовах філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» у Львівській області).

А тому просить розглянути клопотання в порядку ст.331 КПК України щодо зміни запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на інший, не пов`язаний з триманням під вартою- у вигляді цілодобового домашнього арешту (за адресою: АДРЕСА_1 ) або інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі. У разі якщо суд дійте переконання про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як альтернативу визначити заставу у розмірі не більше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 подане клопотання підтримав у повному обсязі.

Також, у судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 підтримав подане 19.04.2026 року письмове клопотання в якому заперечив клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Мотивував тим, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовано виключно тяжкістю гіпотетичного покарання. Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинуваться ОСОБА_5 не є безумовною підставою для продовження їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії», 1999). Також слід враховувати положення, викладені у рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії» №1936/63, відповідно до якого позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Прокурор також як підставу для продовження тримання особи під вартою зазначає, що в разі звільнення обвинувачена може ухилитися від суду/слідства та перешкоджати встановленню істини, не зазначаючи, що саме з обставин справи змусило його дійти такого висновку. Зазначає, що ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні є абстрактним. Адже, анкетні дані таких осіб були відомі обвинуваченій з моменту відкриття їй матеріалів досудового розслідування.

Сторона захисту вважає, що ризик знищити, сховати чи спотворити речі та документи зазначені прокурором виключно з метою формального перечислення законодавчо визначених ризиків.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Тобто, наявність кримінальних проваджень не свідчить про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення чи про можливість його вчинення в майбутньому, оскільки вчинення іншого кримінального правопорушення має підтверджуватись доказами, наданими стороною обвинувачення в порядку частини третьої ст. 184 КПК України. Щодо кримінальних продовжень, у якому підозрюється ОСОБА_5 то таке не може розглядатись як ризик. До того ж, в кримінальних провадженнях, які мали місце раніше, за твердженням сторони обвинувачення до ОСОБА_5 застосовувався запобіжний захід, які нею не були порушені.

У клопотанні прокурор наголошує, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 16.09.2021 року ОСОБА_5 засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_5 інкриміновані кримінальні правопорушення у даній справі, яка розглядається Шевченківським районним судом м.Львова, у конкретні дати, а саме: 10.01.2025, 14.02.2025, 14.05.2025, 17.03.2025 та 18.04.2025, тобто поза межами іспитового строку встановленого вироком Жовківського районного суду Львівської області від 16.09.2021 року. Тобто, на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_5 її судимість за вищевказаним вироком була погашена. Таким чином, вирок Жовківського районного суду Львівської області від 16.09.2021 року не може враховуватись судом як ризик при обранні їй запобіжного заходу.

Окрім того, ОСОБА_5 в межах кримінального провадження №12022140000000200 від 14.06.2022 розпочатого за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України 06.10.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 150 304 грн., яку сплачено 09.10.2023 року (провадження скеровано до суду). Також, у провадженні СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025141360000032 від 03.01.2025 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307 КК України, у яких останній обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яку сплачено. Так, наявність кримінальних проваджень не свідчить про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення чи про можливість його вчинення в майбутньому, оскільки вчинення іншого кримінального правопорушення має підтверджуватись доказами, наданими стороною обвинувачення в порядку частини третьої ст. 184 КПК України.

Сторона захисту зазначає, що обвинувачена ОСОБА_5 хворіє на тривожний синдром астенічний синдром, кісту нирок та злоякісне новоутворення молочної залози (протокова карцинома). У обвинуваченої є сім`я: чоловік, який проживає у селищі Куликів та двоє малолітніх дітей. Майновий стан обвинуваченої вказує на те, що навіть такий запобіжний захід як застава може бути для неї непомірним і не змінить її правового чи фактичного становища, ускладнює її лікування та може призвести до невідворотних наслідків. Факт обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів не є підставою не визначення розміру застави, як про це вказано у клопотанні прокурора.

Так, на адвокатський запит захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 у Філію ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Львівській області надано відповідь №208-ЛВ-26 від 15.04.2026 року, з якої вбачається, що за результатами обстежень та огляду встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба 1 ст., ст. 2 ризик 2. Стан після резекції правої молочної залози (2005). Для уточнення діагнозу та визначення подальшої тактики лікування, пацієнт потребує дообстеження та лікування в умовах спеціалізованого закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України.»

Відтак, захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 просить застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, в тому числі щодо визначення розміру застави, з огляду на відсутність підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 підтримав таке заперечення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо клопотання прокурора та подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . Клопотання обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час знаходиться під вартою. У обвинуваченого наявні стійкі соціальні зв`язки, адже він перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1993 року з ОСОБА_17 . Родина має житло та проживає за адресою АДРЕСА_2 . На утриманні є повнолітній син ОСОБА_18 , який є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду, оскільки хворіє на ряд хронічних захворювань. Окрім того, у ОСОБА_4 є ще двоє повнолітніх дітей ОСОБА_19 та ОСОБА_20 та четверо внуків.

Також, рідний брат обвинуваченого ОСОБА_21 , який проходив військову службу у Збройних силах України на даний час вважається зниклим безвісті під час виконання бойового завдання в районі Покровська Донецької області.

Відтак, просить визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 підтримав таке заперечення.

Вивчивши клопотання, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Водночас, відповідно по п.36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинувачених під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 15.05.2026 р.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що такі обвинувачуються у вчиненні, в тому числі, умисного тяжкого та особливо тяжкого передбаченого ч.4 ст.369, ч.3 ст.307 КК України, санкція частини статті якої передбачає позбавлення волі на строк від дев`яти і до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Так, за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено судом в разі доведення їх винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинувачених від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого умисного злочину, продовження злочинної діяльності. Такі ризики продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні злочину, як незаконний збут наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчиненому повторно, організованою групою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Так, судом завершене підготовче судове засідання та призначено розгляд кримінального провадження по суті.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Суд вважає доцільним продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно вимог п.5 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених в статті 177 КПК України та зазначених у клопотанні прокурора, суд зазначає таке.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як зазначає ЄСПЛ, в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

При ухваленні рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує підстави, передбачені в ст 178 цього Кодексу.

Обвинувачененим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обраний запобіжний захід взяття під варту та останні з 09.05.2025 року утримуються у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19», ОСОБА_5 - з 09.05.2025 року утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».

Обвинувачений ОСОБА_3 перебуває у цивільному шлюбі та на утриманні має двох дітей, один повнолітній, раніше не судимий, однак наявне повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, що розглядається Пустомитівським районним судом Львівської області. Суду не надали доказів щодо застосування до обвинуваченого раніше запобіжних заходів, відповідно і порушення таких обовязків обвинуваченим під час розгляду кримінального паровадження.

Обвинувачена ОСОБА_5 має сім`ю та двоє малолітніх дітей, місце проживання, раніше не судима, однак наявне повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, що розглядається Шевченківським районним судом м.Львова та Жовківським районним судом Львівської області. До ОСОБА_5 раніше застосовувався запобіжний захід у виді застави з визначенням обов`язків, однак суду не надано доказів порушення таких обовязків обвинуваченою під час розгляду кримінального паровадження.

Обвинуваченений ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі, на утриманні є повнолітній син ОСОБА_18 , який є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду, має постійне місце проживання, раніше не судимий (12.12.2025 року сплаченй штраф за вироком від 15.08.20224 року Шевченківського районного суду м.Львова у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України), однак наявне повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, що розглядається Шевченківським районним судом м.Львова. Відсутні дані щодо застосування до обвинуваченого раніше запобіжних заходів, відповідно і порушення таких обовязків обвинуваченим під час розгляду кримінального паровадження.

З наданих захисниками до клопотань про зміну запобіжного заходу письмових доказів, вбачається, що стан здоров`я обвинувачених погіршився з часу взяття під варту. Зокрема, для уточнення діагнозу та визначення подальшої тактики лікування, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 потребують дообстеження та лікування в умовах спеціалізованого закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Тобто, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Отже, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, доводи прокурора та наведені заперечення сторони захисту на спростування можливих ризиків, суд прийшов переконання щодо можливості визначити розмір застави при ухваленні рішення про продовження строку перебування під вартою до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

З урахуванням наведеного, клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 2, 7, 331, 369, 372, 376 КПК України,суд,-

п о с т а н о в и в :

клопотання від 12.05.2026 року прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.

Клопотання захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 14 травня 2026 року і до 12 липня 2026 року включно з визначенням розміру застави 90 (девяносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 272520,00грн. (двісті сімдесят дві тисячі пятсот двадцять гривень 00 коп.).

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- прибувати до Шевченківського районного суду м. Львова на першу вимогу;

- не відлучатись за межі м. Львова без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування із свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України;

- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 14 травня 2026 року і до 12 липня 2026 року включно з визначенням розміру застави 90 (девяносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 272520,00грн. (двісті сімдесят дві тисячі пятсот двадцять гривень 00 коп.).

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки:

- прибувати до Шевченківського районного суду м. Львова на першу вимогу;

- не відлучатись за межі м. Львова без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування із свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України;

- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 14 травня 2026 року і до 12 липня 2026 року включно з визначенням розміру застави 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.).

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язки:

- прибувати до Шевченківського районного суду м. Львова на першу вимогу;

- не відлучатись за межі м. Львова без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування із свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України;

- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.

Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Копії ухвали вручити обвинуваченим, захисникам.

Копію ухвали вручити прокурору Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлений 18.05.2026 року.

Суддя ОСОБА_1