Постанова № 13668500, 03.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року 11:54 Справа № 2а-9993/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

при секретарі судового засідання - Бобер І.В.

за участю:

представника позивача: Школової Ю.В.

представника відповідача: Туркіна С.М.

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична

компанія»

про: стягнення 70461 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

03.12.2010 Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» про стягнення 439 457 грн. 12 коп. податкової заборгованості.

Ухвалою суду від 06.12.2010 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а- 9993/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.12.2010. Ухвалою суду від 06.12.2010 також було задоволено клопотання позивача та поновлено строк для звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.12.2010 провадження у справі зупинено до 17.01.2011 за клопотанням позивача для надання додаткових доказів.

17.01.2011 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. Ухвалою суду від 17.01.2011 провадження у справі зупинено до 31.01.2011 за клопотанням позивача для уточнення позовних вимог.

31.01.2011 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.02.2011.

Ухвалою суду від 03.02.2011 позовну заяву ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя до ТОВ «Запорізька міська енергетична компанія» в частині стягнення податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 338245 грн. 12 коп. залишено без розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 03.02.2011 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні уточнив позовні вимоги з урахуванням частково погашення податкового боргу відповідачем. Просить стягнути з відповідача податкову заборгованість у сумі 408706 грн. 12 коп., у тому числі 70461,00грн.- з податку на додану вартість та 338245,12 грн. з податку на прибуток. Сторони надали підписаний акт звірки станом на 27.01.2011., згідно якого відповідач визнає лише заборгованість з податку на додану вартість у сумі 70461,00грн. Уточнення позовних вимог прийняті судом.

Відповідач заперечив проти позовних вимог. Заборгованість визнає лише з податку на додану вартість. Проте вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позов подано до некомпетентного суду, заборгованість не може бути стягнута на підставі Закону України № 2181 від 21.12.2000 так як позивач перебуває в процедурі банкрутства. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 03.02.2011 позовну заяву в частині стягнення податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 338245,12грн. залишено без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду.Позовні вимоги суд розглядає в частині стягнення з ТОВ «Запорізька міська енергетична компанія» податкової заборгованості з податку на додану вартість у сумі 70461,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 23880647) згідно статуту та свідоцтва про державну реєстрацію від 31.03.1997 зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядженням Запорізької міської Ради від 31.03.1997 №524 за адресою: 69059, м.Запоріжжя, вул.Парамонова, б.15-А. Відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя з 28.02.2000 за №839.

Згідно акту звірки за період з 20.02.2006 по 01.11.2010 станом на 27.01.2011 загальна заборгованість з податку на додану вартість позивача складає 70461,00грн.

Заборгованість виникла на підставі самостійно поданих декларацій: №9000863682 від 19.08.2009 -12 992 грн., №9001158693 від 21.09.2009 - 4 054 грн., №9001422577 від 19.10.2009 - 1414 грн., №9001929302 від 19.11.2009 - 1866 грн., №9002206135 від 17.12.2009 -1646 грн., №9002599493 від 19.01.2010 - 421 грн., №9000289608 від 18.02.2010 - 2392 грн., №9000641857 від 18.03.2010 - 2 630 грн., №9001137067 від 19.04.2010 5029 грн., №9001801993 від 19.05.2010 - 4 284 грн., №9002195230 від 18.06.2010 - 6 127 грн., №9002776753 від 20.07.2010 - 9208 грн., №9003485412 від 19.08.2010 - 9382 грн., №9003723303 від 15.09.2010 - 4 235 грн., №9004436218 від 19.10.2010 5 274 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що позивачем відповідачу була направлена перша податкова вимога №1/259 від 02.08.2004, яка була вручена 02.08.2004. Як пояснив представник позивача другу податкову вимогу підприємству не направляли, оскільки було порушено справу про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п.1.2, 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2181) є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання.

Пункт 5.1 вищеназваного Закону передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем до сплати суми податкового зобов'язання відповідно до наданих податкових декларацій з податку на додану вартість у повному обсязі не сплачені у встановлений законодавством строк, є узгодженими і визнаються податковим боргом платника податків.

Згідно п.5.4 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно преамбули Закону №2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів).

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як встановлено матеріалами справи ухвалою від 29.09.2004 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідач знаходиться на стадії розпорядження майном.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Отже, на стадії банкрутства «розпорядження майном» забороняється лише заходи щодо безпосереднього стягнення боргу за виконавчими документами, при цьому законодавством не заборонено право звернення до суду про стягнення поточної заборгованості, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство.

Порушення справи про банкрутство субєкта підприємницької діяльності не змінює його статусу платника податків, якщо він є таким відповідно до закону. Так само факт порушення справи про банкрутство субєкта підприємницької діяльності-платника податків не позбавляє відповідний податковий орган статусу контролюючого органу стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів цим платником податків.

Таким чином, органи Державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово шляхом звернення до суду.

Враховуючи викладене, звернення податкового органу до суду із вимогою стягнення податкового боргу є публічно-правовим спором, підвідомчим адміністративним судам України.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162. 163. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» про стягнення 70461 грн. 00 коп. податкової заборгованості з податку на додану вартість задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» (вул.Парамонова, буд.15-А, м.Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 23880647) на користь Державного бюджету у Комунарському районі м.Запоріжжя (р/р 34128999700005, код платежу 99999999, призначення платежу «податкова застава», одержувач - Державний бюджет у Комунарському районі м.Запоріжжя, банк - ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 70 461 (сімдесят тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 07.02.2011