Ухвала суду № 136684783, 18.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7719/26

Провадження №2/369/11976/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Подоляка В.Г. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг та повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг та повернення грошових коштів.

Представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК» (код ЄДРПОУ:14305909) нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, в тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, які були незаконно вилучені у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 23 лютого 2026 року (день інциденту) по кредитному рахунку НОМЕР_2 , до завершення розгляду справи.

Заява обґрунтована тим, що позивач є клієнткою АТ «Райффайзен Банк» та має відкриті рахунки: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 .

23.02.2026 близько 16:00 позивачу зателефонувала невідома особа, яка представилась працівником банку, та під приводом «технічної проблеми» ввела в оману щодо необхідності здійснення операцій із коштами на зазначених рахунках. У цей час позивач також намагалася отримати допомогу через гарячу лінію банку, однак належної консультації не отримала, що створило обґрунтоване враження про автентичність дзвінків.

Унаслідок шахрайських дій було здійснено внутрішній переказ 90 000 грн. між рахунками позивача. Надалі з рахунку позивача здійснено три несанкціоновані перекази на користь невідомої особи на загальну суму 272 429 грн. При цьому банк не зупинив зазначені операції, попри їх нетиповість та підвищений ризик, хоча наступну аналогічну операцію вже було відхилено як підозрілу.

Вказані обставини свідчать про наявність у банку технічної можливості виявляти шахрайські операції, однак належного реагування своєчасно забезпечено не було.

23.02.2026 внаслідок бездіяльності AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» позивач стала жертвою шахрайських дій, під час яких з її рахунку в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» були незаконно списані кошти на загальну суму 272 429 грн. Разом із особистими коштами у розмірі 90 000 грн. було також виведено кредитні кошти, внаслідок збільшення кредитного ліміту. Водночас банк не вжив належних заходів для захисту прав та інтересів клієнтки позивачки, а навпаки почав нараховувати відсотки за користування кредитом.

Приводом для подання заяви про забезпечення позову стало нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами, якими позивачка не користувалась і не розпоряджалась. Банк здійснює постійні сповіщення, на адресу позивачки з вимогами погашення заборгованості. Ситуація тільки погіршується, відсотки продовжують збільшуватись, що в подальшому утруднить виконання рішення, оскільки є потенційна невизначеність по сумі відсотків, яку слід скасувати при задоволенні позову, і не виключена необхідність для нового позову. Подальше нарахування відсотків та вчинення банком дій зі стягнення заборгованості фактично поглиблює порушення прав позивача ще до вирішення спору по суті та створює ризик того, що ефективний судовий захист буде ускладнений або зведений нанівець.

Станом на день звернення із цією заявою з рахунку позивачки списано (збільшено кредит) на 7416.23 грн.; призначення платежу: погашення штрафних %% за прострочений кредит з СКР; списання відбулось 26.03.2026 року.

Банк постійно вчиняє дії спрямовані на стягнення заборгованості та списання процентів з її карткового рахунку, а саме: надсилає їй повідомлення з вимогами погасити прострочену заборгованість, внести обов`язкові місячні платежі.

Позивач зверталась до банку із запитом про зупинення стягнення будь-яких платежів. Але на звернення позивачки банк надав відповідь про відмову у задоволенні її запиту. У позивачки почала формуватися додаткова заборгованість перед банком.

Існує реальний ризик вжиття банком заходів примусового стягнення заборгованості (у тому числі звернення до органів примусового виконання, списання коштів, накладення арештів), що може призвести до фактичного виконання спірного зобов`язання до вирішення справи по суті.

Невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивачки, який полягає не тільки у відновленні становища, яке існувало до порушення, але і у запобіганні порушенню прав заявниці, у даному випадку списанню додаткових коштів.

Також звертає увагу суду, що вжиті заходи не будуть перешкоджати господарській діяльності банку і не матимуть впливу на його становище.

ЦПК України не встановлює вичерпних вимог щодо змісту пропозиції заявника стосовно зустрічного забезпечення. Позивач готова на внесення зустрічного забезпечення у сумі 1000 грн. 00 коп.

Відсутність у позивача можливості внести грошові кошти як зустрічне забезпечення сама по собі не є безумовною підставою для відмови у забезпеченні позову, особливо у випадках, коли існує реальна загроза порушення прав та ускладнення виконання рішення суду.

У даному випадку, у зв`язку із значними фінансовими втратами, спричиненими шахрайськими діями, позивач наразі об`єктивно не має можливості внести грошові кошти на депозитний рахунок суду.

Вказує, що відповідач не позбавлений права у разі задоволення заяви про забезпечення позову звернутися до суду з клопотанням про застосування зустрічного забезпечення, що забезпечує належний баланс інтересів сторін.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

З позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є, зокрема, вимога про зобов`язання Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» відновити залишок кредитних коштів на картці/рахунку, який відкритий позивачем в АТ «Райффайзен Банк» до того стану, в якому картка/рахунок був перед виконанням несанкціонованих (шахрайських) операцій 23.02.2026 а саме 90 633, 53 грн.; зобов`язання відносити стан; скасування заборгованості, що утворилася внаслідок несанкціонованих операцій.

Водночас, за змістом заяви про забезпечення позову позивач просить заборонити АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, в тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків відкритих на ім`я позивача у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, які були незаконно вилучені у позивача 23 лютого 2026 року (день інциденту) по кредитному рахунку НОМЕР_3 .

Суд наголошує, що диспозиція закону, котра дозволяє суду, з метою забезпечення позову до ухвалення остаточного рішення, забороняти особам вчиняти певні дії, є юридично невизначеною, і носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, а такої необхідності представником позивача не доведено.

Таким чином, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, зміст доводів представника позивача, додані до заяви документи, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, суд з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до переконання, що подана заявником заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи, за захистом яких вона звернулася до суду з позовом про захист прав споживача.

Керуючись ст. 149-153, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Тетяна ДУБАС