Ухвала суду № 136676358, 20.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

20 травня 2026 року Справа № 520/17966/25

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анатолія Бідонько розглянувши у письмовому провадженні в м. Харкові звіту відповідача про виконанням судового рішення по справі №520/17966/25 за позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №520/17966/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18034, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 01.04.2026 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд зобов`язати Національний університет цивільного захисту України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 520/17966/25 шляхом надання доказів компенсування ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на його виконання.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідачем на виконання рішення по справі № 520/17966/25 було перераховано та сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 27.02.2026 та утримано ПДФО та військовий збір. Однак, всупереч рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 520/17966/25, відповідач, утримуючи з позивача ПДФО в сумі 29436,79 грн., його одночасної компенсації позивачу не вчинив, іншого, платіжні документи на його виконання, не містять. Отже рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 520/17966/25 виконано не у повному обсязі, чим обумовлено процедуру судового контролю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України подати у місячний термін звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року по справі №520/17966/25.

На виконання вимог ухвали суду 09.05.2026 року представником відповідача до суду надано звіт про виконання рішення суду.

В наданому звіті представник позивача надав пояснення щодо виконання рішення суду в яких зазначив, що резолютивною частиною рішення суду від 22.10.2025 чітко розмежовано два окремі періоди нарахування індексації грошового забезпечення, розділені знаком крапки з комою (;): Перший період: з 01.01.2016 по 28.02.2018 (базовий місяць січень 2008 року); Другий період: з 01.03.2018 по 31.12.2019 із застосуванням абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до Порядку № 44. Граматична побудова речення та пунктуаційне оформлення судового рішення, на думку відповідача, вказують на те, що обов`язок щодо компенсації ПДФО встановлено судом виключно для другого періоду нарахування. На виконання вказаних приписів Університетом здійснено нараховано індексацію за обидва періоди на загальну суму 163 537,72 грн. Зі вказаної суми утримано ПДФО (18%) 29 436,79 грн та військовий збір 8 176,89 грн (згідно з чинним законодавством). На виконання другої частини резолютивної частини рішення, нараховано та виплачено компенсацію ПДФО, утриманого з індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, у розмірі 14 384,25 грн. Таким чином позивачу виплачено кошти в сумі 140 308,29 грн (163 537,72 - 29 436,79 - 8 176,89 + 14 384,25).

З урахуванням наведених обставин представник відповідача просив суд прийняти та затвердити звіт про виконання рішення від 22.10.2025 не містило прямої вказівки на компенсацію ПДФО за перший період (2016 2018), у закладу відсутні правові підстави для самовільного розширення обсягу зобов`язань, покладених судом, та виплати додаткових бюджетних коштів за цей період.

Позивачем 11.05.2026 року надано заперечення, в яких просив прийняти звіт Національного університету цивільного захисту України про виконання рішення по справі № 520/17966/25 в частині періоду з 01.03.2018 по 31.12.2019. У прийнятті звіту Національного університету цивільного захисту України про виконання рішення по справі № 520/17966/25 в частину періоду 01.01.2016 по 28.02.2018 відмовити. Встановити НУЦЗУ новий строк, на розсуд суду, для виконання рішення по справі № 520/17966/25 в частину періоду 01.01.2016 по 28.02.2018.

Розглянувши зазначений звіт про виконання рішення суду та заперечення щодо його прийняття, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п.3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 382-3 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду).

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року по справі №520/17966/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність в Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2019 року у належному та повному обсязі.

Зобов`язано в Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за вирахуванням раніше сплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 05.02.2026.

При цьому приймаючи дане рішення суд дійшов до висновку, що перерахунок грошового забезпечення має бути проведений відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Судом встановлено, що на виконання рішення Університетом здійснено нарахування індексації за періоди з 01.01.2016 року по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2019 на загальну суму 163 537,72 грн.

Зі вказаної суми утримано ПДФО (18%) 29 436,79 грн та військовий збір 8 176,89 грн.

Також за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 позивачу нараховано та виплачено компенсацію ПДФО, утриманого з індексації, у розмірі 14 384,25 грн.

Таким чином позивачу виплачено кошти в сумі 140 308,29 грн (163 537,72 - 29 436,79 - 8 176,89 + 14 384,25).

Судом встановлено щодо періоду з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач позивачу компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 не компенсував.

При цьому, некомпенсування позивачу податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач у звіті обумовлював тим, що на його думку резолютивною частиною рішення суду від 22.10.2025 чітко розмежовано два окремі періоди нарахування індексації грошового забезпечення, розділені знаком крапки з комою (;): Перший період: з 01.01.2016 по 28.02.2018 (базовий місяць січень 2008 року); Другий період: з 01.03.2018 по 31.12.2019 із застосуванням абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до Порядку № 44. Граматична побудова речення та пунктуаційне оформлення судового рішення вказують на те, що обов`язок щодо компенсації ПДФО встановлено судом виключно для другого періоду нарахування.

Проте суд вважає вказані посилання щодо невиконання рішення суду в цій частині необґрунтованими, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що розмежування періодів з 01.01.2016 року по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2019 та їх розділенням крапкою з комою, було обумовлено порядком нарахувань спірної індексації:

з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;

з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Водночас, компенсування ПДФО відповідач повинен був вчинити щодо усього присудженого періоду.

Судом у рішенні вказано, що індексацію грошового забезпечення має бути виплачено з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Однак, відповідач вчинив самостійне тлумачення обсягу присуджених йому зобов`язань.

При цьому, у випадку незрозумілості рішення, вказаних у звіті про його виконання, відповідач міг скористатись правом на його роз`яснення в порядку ст.254 КАСУ, однак вказаним правом не скористався.

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі №520/17966/25 станом на момент розгляду звіту залишається частково не виконане відповідачем, доказів повного виконання рішення суду, зокрема в частині здійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018.

За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання такого рішення, штраф.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.

Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.

Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Аналогічних висновків Верховний Суду дійшов у справі № 560/523/19, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є обов`язкові для врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, відповідно до норм ч. 2 ст. 382 КАС України, суд має повноваження: 1) встановити новий строк подання звіту для виконання рішення суду, 2) накласти штраф на керівника владного суб`єкта, відповідального за виконання рішення суду.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку. Додатково суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України.

Матеріали справи наразі не містять доказів, що свідчили б про свідоме невжиття керівником Національного університету цивільного захисту України дій, спрямованих на невиконання рішення суду у цій справі.

Крім того, судом враховано часткове виконання рішення суду в частині нарахування індексації грошового забезпечення та за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 позивачу нараховано та виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, враховуючи передбачене у частині п`ятій статті 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обставин про дійсні причини невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі №520/17966/25, суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, у зв`язку з чим, згідно положення частини третьої статті 382-3 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Встановити Національному університету цивільного захисту України новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 22.10.2025 по справі №520/17966/25 та зобов`язати Національний університет цивільного захисту України у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі №520/17966/25.

Роз`яснити Національному університету цивільного захисту України, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам частин другої, третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Анатолій Бідонько