Ухвала суду № 136671207, 08.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7485/26

Провадження № 1-кс/947/6528/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2026 року cлідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Трипілля, Обухівського району, Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси, в рамках кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 року, надійшло клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 обґрунтував клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на обставини викладені в клопотанні та наявність ризиків, які встановлені слідчим у клопотанні. Зокрема звернув увагу на характер інкримінованих дій підозрюваному. Повідомив, що строк досудового розслідування спливає 24.06.2026 року.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила долучити до матеріалів клопотання документи які характеризують особу підозрюваного. Проти задоволення клопотання заперечувала, вказуючи на те, що ризики є необґрунтованими. Прослав застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а в разі задоволення визначити розмір застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою погоджується частково, повідомив, що має намір співпрацювати зі слідством. Підтвердив, що в нього були посвідчення організацій «Україна -це ми» та «Україна - це матір», а також волонтерські посвідчення інших організацій.

Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Слідчим відділом ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162480001164 від 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15, ст. 336, ч. 3 ст. 15, ст. 336, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням установлено, що громадська організація «Україна - це матір», (далі - ГО «УЦМ»), код ЄДРПОУ 45391135, створена 02.02.2024 року. Відповідно до статуту ГО «УЦМ», одним із засновників є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасником якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно статуту основна мета діяльності вказаної громадської організації - участь у виробленні і реалізації комплексних програм та проведенні інших заходів, спрямованих на популяризацію проукраїнського курсу захисту та попередження загроз територіальної цілісності України; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях морного і воєнного часу; сприяння розвитку антикорупційної діяльності; представлення і захист своїх законних інтересів, відстоювання прав, інтересів своїх членів і громадян у державних органах влади і громадських організаціях, здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України та інше.

У структурі ГО «УЦМ» свою діяльність здійснює добровольче формування - Добровольчий батальйон «Україна - це матір» (далі ДБ «УЦМ») учасники якого здебільшого військозобов`язаними особами, які перебувають у розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_11 за ухилення від мобілізації в особливий перід та мають посвідчення добровольців ДБ «УЦМ».

Так, у серпні 2025 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи на території м. Одеси, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вирішив одержувати неправомірну вигоду для себе за здійснення впливу на невстановлених під час досудового розслідування посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою вирішення питання щодо нездійснення мобілізаційних заходів відносно окремих осіб призовного віку, які підлягають призову на військову службу в особливий період.

Усвідомлюючи неможливість вчинення злочину одноособово, ОСОБА_8 , розуміючи необхідність залучити інших осіб співучасників у якості виконавців та те, що злочинний план може бути реалізовано лише шляхом підшукання платоспроможніх осіб чоловічої статі та призовного віку, ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим розслідуванням, час та місці та за невстановлених обставин, познайомився з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 якого залучив до злочинної протиправної діяльності, який за попередньою домовленістю виконував роль посередника у спілкуванні з такими особами, доводив до них умови передачі неправомірної вигоди, організовував зустрічі та приймав грошові кошти, які в подальшому ділив у невідомих частках з ОСОБА_8 .

З цією метою ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , розробили злочинну схему, яка полягала у підшукуванні платоспроможніх осіб чоловічої статі призовного віку, у тому числі таких, що перебувають у розшуку за ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану, та створенні у них переконання про наявність у них реального впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11, з подальшим висуванням вимоги щодо передачі їм грошових коштів за сприяння у фактичному уникненні мобілізаційних заходів та безперешкодному пересуванні територією м. Одеси та Одеської області.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 20.08.2025 року, ОСОБА_4 перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи спільний з ОСОБА_8 злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, у невстановлений спосіб, виказав військовозобов`язаному громадянину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває у розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_4 за ухилення від мобілізації, вимогу надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2000 тис. доларів США, яку попередньо погодив з ОСОБА_8 , за вступ до ГО «УЦМ», отримання посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» та вплив на військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11, які приймають рішення щодо призову осіб на військову службу, щодо не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_9 та не призову останнього на військову службу до лав ЗСУ, а у разі відмови в наданні такої вигоди особисто для ОСОБА_8 та ОСОБА_4 погрожуючи негативними наслідками для ОСОБА_9 у вигляді неможливості отримати членство в ГО «УЦМ» та в подальшому призову на військову службу до лав ЗСУ.

Далі, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 20.08.2025 року, ОСОБА_10 , перебуваючи на території м. Одеси, більш точне місце в ході досудового розслідування не вдалось встановити можливим, діючи в межах спільного злочинного єдиного із ОСОБА_8 корисливого плану, одержав від ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 2000 тис. доларів США, отримавши які, ОСОБА_4 , того ж дня, о 13:10 год., в додатку для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», використовуючи особистий акаунт під назвою «(емоджі прапор України) B I Z O N (емоджі прапор України)», зареєстрований у вказаному додатку за абонентським номером НОМЕР_1 , в ході листування з ОСОБА_8 , акаунт якого зареєстрований у вказаному додатку під назвою « ОСОБА_11 » за абонентським номером НОМЕР_2 , та має ідентифікатор « ІНФОРМАЦІЯ_5 », надіслав повідомлення з фотографією та анкетними даними війьсоковозобов`язаного ОСОБА_9 , та повідомлення наступного змісту: «Брат привет», « ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_10», «Спасибо большое. Будь благословенен». О 13:24 год. ОСОБА_4 , надіслав додаткове повідомлення наступного змісту: «Куда завезти (емоджі гроші) ?», на що о 13:59 год. ОСОБА_8 , надіслав повідомлення: «В офіс». Після чого, о 14:00 год. ОСОБА_4 , надіслав повідомлення наступного змісту: «Понял, принял», чим прозвітував ОСОБА_8 , про одержання грошових коштів у сумі 2000 тис. доларів США від ОСОБА_9 , які в подальшому розділив у невстановлених частках з ОСОБА_8 , за вчинення ним та останнім в інтересах ОСОБА_9 , дій, щодо вступу останнього до ГО «УЦМ», отримання посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» та вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11, з метою не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_9 та не призову останнього на військову службу до ЗСУ

У подальшому, не пізніше вересня 2025 року, більш точний час в ході досудового розслідування не вдалось встановити можливим, ОСОБА_4 перебуваючи у невстановленом місці, діючи в межах спільного злочинного єдиного плану з ОСОБА_8 , спрямованого на особисте збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, ОСОБА_4 , в ході особистої зустрічі з військовозобов`заним ОСОБА_9 , передав останньому посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» на ім`я ОСОБА_9 з ідентифікаційним номером № 143187, з датою видачі: 21.08.2025 та строком дії до: 21.08.2026 року, чим підтвердив створення видимості законних підстав для безперешкодного пересування ОСОБА_9 по місту Одесі та Одеській області та реалізацію злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди.

Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 , одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_12 за отримання останнім членства в ГО «УЦМ», посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» та здійснення впливу на невстановлених військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11 в інтересах останнього, з метою недопущення його призову на військову службу, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Окрім того, досудовим розслідуванням, встановлено, що у відповідності до положеннь статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 указаного Закону, воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності i демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п. 44 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Пунктом 22 частини ІІІ Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2022 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. 3 цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно ст. 12 указаного Закону, підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же Законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 указаного Закону, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_11 за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_11 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_11 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_11), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 цього ж Закону передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_11 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_11, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) ІНФОРМАЦІЯ_11 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

ІНФОРМАЦІЯ_11 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями ІНФОРМАЦІЯ_11 відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ІНФОРМАЦІЯ_11 Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ІНФОРМАЦІЯ_11), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі -пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення ІНФОРМАЦІЯ_11 відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Президент російської федерації оголосив 24.02.2022 про своє рішення почати так звану «військову операцію в Україні», після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України, які цього ж дня, незаконно перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї, здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

З метою відсічі військовій агресії, починаючи з 24.02.2022 Указами Президента України у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-1Х (дія якого продовжена на даний час), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Одеської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.

Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок), визначено: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_11 з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_11, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Згідно пунктів 2, 3, 5, 6 цього Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі-військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Генеральний штаб Збройних Сил через оперативні командування та (військові) адміністрації здійснює управління призовом громадян на військову службу під час мобілізації та визначає обсяги їх призову (крім СБУ та розвідувальних органів). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

У свою чергу, керівники районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_11 з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного ( Київського та Севастопольського міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних, у відповідності до п. 15 Порядку, серед іншого: здійснюють розподіл обсягів призову (вилучення) мобілізаційних ресурсів між територіальними громадами, підприємствами, установами та організаціями; організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі); здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов`язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_11 і поліцейські; звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_11 осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку; здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період; контролюють виконання заходів оповіщення, збору, призову та відправлення призваних на військову службу під час мобілізації громадян до місць проходження військової служби; повідомляють територіальному органу (підрозділу) поліції про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Оповіщення резервістів та військовозобов`язаних може здійснюватися представниками районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_11 окремо від груп оповіщення.

Згідно п.п. 28, 31 Порядку, виклик громадян до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_11 чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістки мають право вручати, в тому числі представники ІНФОРМАЦІЯ_11, в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного ІНФОРМАЦІЯ_11.

У відповідності до п. 35 Порядку представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, ІНФОРМАЦІЯ_11, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно п.п. 49, 50, 51 Порядку, у період проведення мобілізації (крім цільової), уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_11 або поліцейські, a також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі уповноважені представники).

Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_11 або поліцейськими.

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи одним із засновників Громадської організації «Україна - це матір» (ЄДРПОУ: Код ЄДРПОУ 4539113), яка створена 02.02.2024 року, (далі - ГО «УЦМ»), у складі якої функціонує добровольчий батальйон «Україна - це матір» (далі - ДБ «УЦМ»), який здійснює свою діяльність на території міста Одеси та Одеської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи мотиви явної неповаги до суспільства, Збройних Сил України та їх представників, а також держави в цілому, достовірно знаючи про дію воєнного стану на території України, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, діючи в особливий період, пов`язаний з оголошенням воєнного стану на всій території України та здійснення загальної мобілізації у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України, маючи умисел на перешкоджання в цей період законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_11, що є складовими частинами Збройних Сил України, а саме щодо реалізації війсоковослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_11 визначених перед ними чинним законодавством завдань з виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, у вигляді забезпечення для військовозобов`язаних осіб можливості уникнення здійснення їх оповіщення військовослужбовцями територіальних ІНФОРМАЦІЯ_11 про необхідність явки до відповідних центрів з метою оновлення особистих даних та проходження військово-лікарської комісії, опрацював план та запровадив злочинну схему перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11, під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов`язаних осіб під час дії воєнного стану, шляхом інструктування, надання консультацій та військовозобов`язаним особам, які є членами ГО «УЦМ» та мають посвідчення добровольця ДБ «УЦМ».

Усвідомлюючи неможливість вчинення злочину одноособово, та те, що за вказані дії, передбачена кримінальна відповідальність, розуміючи необхідність залучити інших осіб співучасників у якості виконавців, ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим розслідуванням, час та місці та за невстановлених обставин, познайомився з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 якого залучив до протиправної діяльності, який за попередньою домовленістю виконував роль посередника у спілкуванні з військовозобов`язаними особами які є членами ГО «УЦМ» та мають посвідчення добровольця ДБ «УЦМ»,інструктував, надавав консультації та вказівки військовозобов`язаним особам, а саме:

-інструктував як поводитись із група оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_11 (відмовлятися пред`являти будь-які документи, окрім виданого військовозобов`язаним особам посвідчення ДБ «УЦМ», а у випадку здійснення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_11 мобілізаційних заході та заходів з оповіщення відносно особи військовозобов`язаного, одразу телефонувати ОСОБА_4 , а він, в свою чергу зможе перешкодити законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11 в силу своїх тісних зв`язків з керівництвом ГО «УЦМ», у тому числі з ОСОБА_8 , які мають тісні зв`язки у колі війсьоковослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11;

-представлятись одночасно учасником ГО «УЦМ» та добровольцем ДБ «УЦМ», тобто начебто діючими військовим або добровольцем, який виконує завдання з оборони держави у складі неофіційних підрозділів Сил безпеки та оборони і саме це є причиною відсутності офіційних військово-облікових документів;

-про виниклі конфліктні ситуації із представниками ІНФОРМАЦІЯ_11, негайно повідомляти ОСОБА_4 , для надання консультативної та практичної допомоги, в т.ч. шляхом особистого морально-психологічного тиску на військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11.

Службові посвідчення про належність до ДБ «УЦМ» не надають військовозобов`язаним особам статусу військового добровольчого формування Сил оборони України (далі - СОУ) та не наділяють його повноваженнями військових, а лише створюють у військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11 під час проведення ними мобілізаційних заходів уявлення приналежності військовозобов`язаного до добровольчого формування СОУ та особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та перешкоджають виконанню військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_11, покладених на них законодавством України заходів із оповіщення попередньо призначених військовозобов`язаних та резервістів з метою проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та планування призначення військовозобов`язаних до призову під час мобілізації.

Надалі, ОСОБА_13 , у вересні 2025 року, більшо точний час в ході досудового розслідування не вдалось встановити можливим, перебуваючи на території міста Одеси, діючи відповідно до вимог розробленого з ОСОБА_8 спільного злочинного плану, який був спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11 в особливий період, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_9 , який є військовозобов`язаною особою, перебуває у розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_4 та підлягає призову, передав останньому посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» на його ім`я, та повідомив ОСОБА_9 , що той зможе безперешкодно пересуватися територією м. Одеси та Одеської області, додатково проінструктувавши останнього, що у випадку, якщо його, буде зупинено військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_11, з метою перевірки військо-облікових документів, останній повинен пред`являти посвідчення добровольця ДБ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », після чого, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_11 повинні відпустити ОСОБА_9 , так як в них виникне уявлення приналежності військовозобов`язаного до добровольчого військового формування, у зв`язку з чим, останній, зможе таким чином уникати призову військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_11 на військову службу до лав Збройних Сил України в умовах загальної мобілізації в особливий період.

У випадку, якщо у військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11 виникне підозра щодо того, що ОСОБА_9 не являється учасником добровольчого військового формування і підлягає призову, необхідно негайно телефонувати ОСОБА_4 , а він в свою чергу, в силу наявних тісних зв`язків з керівництвом ГО «УЦМ» у тому числі з ОСОБА_8 , які в свою чергу мають тісні зв`язки в колі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11, зможуть вплинути на законну діяльність військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11, для не здійснення мобілізаційних заходів та не призову ОСОБА_9 на військову службу в умовах загальної мобілізації в особливий період.

Окрім того, в ході зустрічі, ОСОБА_4 , дав вказівку ОСОБА_9 , що у випадку конфліктних ситуацій із представниками ІНФОРМАЦІЯ_11, негайно повідомляти йому, для надання консультативної та практичної допомоги, в т.ч. шляхом особистого морально-психологічного тиску на військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11.

Разом з тим, членство в ДБ «УЦМ» та наявність посвідчення, не надавало військовозобов`язаному ОСОБА_9 статусу військовослужбовця, не звільняло від призову на військову службу, а лише створювало у працівників ІНФОРМАЦІЯ_8 під час проведення мобілізаційних заходів хибне уявлення приналежності військовозобов`язаного до добровольчого формування СОУ та особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тобто представникам Збройних Сил України та інших військових формувань повідомлялися завідомо неправдиві відомості, які вводили їх в оману, і, як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання ним військового обов`язку, знижувало рівень проведення мобілізації, що створювало ризик обороноздатності Української держави в цілому

Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , шляхом інструктування, надання вказівок та консультацій, перешкоджав законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо здійснення призову військовозобов`язаного ОСОБА_9 на військову службу до лав Збройних сил України в особливий період.

Окрім того, досудовим розслідуванням, встановлено що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч того, що відповідно до додатку № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, чи холодної зброї, здійснюється на підставі передбачених Законом дозволів, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 24.02.2026, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вказаного положення, знайшов на території Одеського району, Одеської області 43 (сорок три) корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 та 43 (сорок три) запали УЗРГМ (УЗРГМ-2), які конструктивно сумісні, безперешкодно з`єднуються між собою і в сукупності утворюють 43 ручні осколкові гранати Ф-1 та 5 (п`ять) пострілів з 83-мм фугасною гранатою подвійного призначення (англ. HEDP - High-Explosive-Dual-Purpose) до багатоцільового штурмового гранатомету Mk.153 SMAW (Shoulder-launched Multi-purpose Assault Weapon).

Після чого, ОСОБА_4 транспортував вищевказані боєприпаси за допомогою невстановленого транспортного засобу до підсобного приміщення, яке відповідно додатку «Google maps» має координати 46,48310°C, 30,73996°C, та розташовується за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, у дворі буд. 26-28, де залишив незаконно зберігати до 12:13 год. 24.02.2026 включно.

Надалі, 24.02.2026, в період часу з 12:13 до 13:57, співробітниками поліції здійснено обшук за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, у дворі буд. 26-28, у підсобному приміщенні, яке відповідно додатку «Google maps» має координати 46,48310°C, 30,73996°C, в ході якого в присутності понятих, виявлено та вилучено 11 корпусів ручних осколкових гранат «Ф-1» з маркуванням на донних частинах «107 41 72 Т», 17 корпусів ручних осколкових гранат «Ф-1» з маркуванням на донних частинах «386 108 81 Т», 15 корпусів ручних осколкових гранат «Ф-1» з маркуванням на донних частинах «107 38-82 Т», 1 запал типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуванням на спусковому важелі «45-82 УЗРГМ-2 УЗЧП», 12 запалів типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з однаковими маркуваннями на спускових важелях «75-71 УЗРГМ 583», 20 запалів типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з однаковими маркуваннями на спускових важелях «24-81 УЗРГМ-2 583», 10 запалів типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з однаковими маркуваннями на спускових важелях «45-82 УЗРГМ-2 УЗЧП», які конструктивно сумісні, безперешкодно з`єднуються між собою і в сукупності утворюють сорок три ручні осколкові гранати Ф-1 та 5 (п`ять) пострілів з 83-мм фугасною гранатою подвійного призначення (англ. HEDP - High-Explosive-Dual-Purpose) до багатоцільового штурмового гранатомету Mk.153 SMAW (Shoulder-launched Multi-purpose Assault Weapon), які придатні до вибуху

За викладених обставин, 06 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

- ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, за попередньою змовою групою осіб.

- ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

- ч.1 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне носіння, зберігання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказані кримінальні правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: повідомленням УСР в Одеській області ДСР НП України про виялвення ознак вчинення кримінального правопорушення від 23.09.2025 року;проколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114, ч. 1 ст. 263 КК України;протоколом обшуку транспортного засобу, яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara» номерний знак Латвійської Республіки НОМЕР_3 має VIN: НОМЕР_4 , від 24.02.2026;протоколом обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, у дворі буд. 26-28, у підсобному приміщенні, яке відповідно додатку «Google maps» має координати 46,48310°C, 30,73996°C;поясненням ОСОБА_4 від 24.02.2026 року;повідомленням про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України;протоколом огляду телефону ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , від 12.03.2026 року;Висновком судового експерта Одеського НДЕКЦ № СЕ-19/116-26/5560-ВТХ від 14.03.2026;Висновком судового експерта Одеського НДЕКЦ № СЕ-19/116-26/5557-ВТХ від 15.03.2026;іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263КК України, та виправдовують подальше розслідування.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким корупційним, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років з конфіскацією майна.

Важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК), окрім як під час здійснення провадження на підставі угоди.

Окрім того, відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, враховуючи цинічний характер вказаних кримінального правопорушення, та беручи до уваги вік особи, його обізнаність в діяльності правоохоронних органів, у зв`язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд за межі України поза пунктами пропуску.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

Отже, зазначені обставини, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки наразі органом досудового розслідування проводяться першочергові слідчі (розшукові) дії, встановлюються всі обставини злочину та їх учасники, зокрема з працівників РТЦК та САП, органом досудового розслідування не виявлено документації, яка стосується діяльності ГО «УЦМ», а також посвідчень Добровольчого батальйону «УЦМ», який функціонує у складі ГО «УЦМ», тому застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, надасть можливість ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, беручи до уваги те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії та в активній фазі, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків зокрема ОСОБА_14 , ОСОБА_9 враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, за попередньою змовою групою осіб та перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, незаконному носінні, зберігання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_4 у можливості спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Посилаючись на наявність даного ризику сторона обвинувачення зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні, в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а отже, перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.

Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263КК України;

- пред`явлення йому підозри у вчиненні тяжкого корупційного злочину, та злочину проти основ національної безпеки України, вчинені в особливий період - дії воєнного стану;

- на день розгляду клопотання підозрюваному виповнилось повних 41 років, інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу слідчому судді не надано;

- не одружений, не працюючий, раніше не судимий.

Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного ОСОБА_4 може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Також, вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_4 , який хоча і є раніше не судимим, однак на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема тяжкого корупційного злочину, а також тяжкого злочину, спрямованих на перешкоджання законній діяльності ЗС України та іншим військовим формуванням в особливий період (в період воєнного стану), що свідчить про істотно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, а беручи до уваги обставини кримінального провадження, а також тяжкість кримінального правопорушення (в контексті тяжкості покарання, що може бути призначено, у разі визнання його винуватим) існує підвищена вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_4 , будучи неізольованим від суспільства в рамках тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного про учасників кримінального провадження, останній, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків та інших учасників в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий суддя констатує дійсно суспільний інтерес до даного провадження та цинічність дій підозрюваного ОСОБА_4 , який є учасником громадської організації «Україна - це матір», основна мета якої - участь у виробленні і реалізації комплексних програм та проведенні інших заходів, спрямованих на популяризацію проукраїнського курсу захисту та попередження загроз територіальної цілісності України; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; сприяння розвитку антикорупційної діяльності; представлення і захист своїх законних інтересів, відстоювання прав, інтересів своїх членів і громадян у державних органах влади і громадських організаціях, здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України та інше.

Натомість по факту дана організація, за версією органу досудового розслідування, та виходячи з повідомленої ОСОБА_4 підозри, навпаки займалась перешкоджанням законній діяльності ЗС України та іншим військовим формуванням в особливий період (в період воєнного стану), шляхом одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на невстановлених під час досудового розслідування посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою вирішення питання щодо нездійснення мобілізаційних заходів відносно окремих осіб призовного віку.

Не може залишитися поза увагою і той факт, що сам ОСОБА_4 , який є учасником громадської організації «Україна - це матір», перебуває у розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_9 як «ухилянт», що на думку слідчого судді, сприяє формуванню негативної суспільної думки щодо діяльності самої організації.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Також, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Ураховуючи стадію досудового розслідування, а також кваліфікацію дій підозрюваного, слідчий суддя на цій стадії досудового розслідування не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу в вигляді застави.

Отже, клопотання слідчого, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 24.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001164, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263КК України, підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 22 червня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1