Ухвала суду № 136669039, 14.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/906/26 Провадження № 1-кс/304/394/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: старшого слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв`язку), підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Порошково Ужгородського району Закарпатської області, який має неповну середню освіту (7 класів), одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та мінометів, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110004418 від 08.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

14.05.2026 року старший слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області з клопотанням, яке погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .

У поданому клопотанні слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62026140110004418 від 08.05.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Слідчий вказує, що досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що 11.09.2025 року ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №261 від 11.09.2025 року був зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та мінометів військової частини НОМЕР_1 .

З моменту призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, тобто з 11.09.2025 року ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У подальшому, з 20.09.2025 солдат ОСОБА_5 самовільно залишив місце евакуації в районі військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_4 » військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець солдат ОСОБА_5 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Натомість, солдат ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та Законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке він скоїв за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та мінометів військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11,16,129,130,199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 20.09.2025 року ОСОБА_5 самовільно залишив місце евакуації в районі військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_4 » військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та був незаконно відсутній на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, доки 13.05.2026 був виявлений та затриманий у місті Ужгород Закарпатської області працівниками поліції ВП № 1 Ужгородського РУП.

Та отже, як зазначає у клопотанні слідчий, встановлена достатність доказів для обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.

13.05.2026 року о 12 годині 03 хвилин, на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України, Фонтоша (Чава), мешканця АДРЕСА_1 , було затримано в місті Ужгород Закарпатської області.

13.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Досудове розслідування вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину ОСОБА_5 , як підозрюваному у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення останнього від досудового слідства, вчинення іншого тяжкого злочину, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вказує слідчий підозра, оголошена ОСОБА_5 , обґрунтовується зібраними на стадії досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами службового розслідування; протоколом затримання особи; повідомленням про підозру, протоколом допиту підозрюваного та протоколами допиту свідків.

В клопотанні слідчим також зазначено, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ст.177 КПК України, зокрема ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, який інкримінується останньому є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що знаходячись на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом нез`явлення до суду, підмовляти свідків не з`являтися до суд та/чи змінити показання в судовому процесі, що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок служби у Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Крім того, як вказує слідчий у клопотанні, ОСОБА_5 являється спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов`язаного з ухиленням від проходження військової служби. Окрім цього, ОСОБА_5 може вчинити нове кримінальне правопорушення, з метою уникнення покарання, в якому на даний час підозрюється, а саме незаконно перетнути державний кордон України, чим вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.408 КК України.

Старший слідчий у клопотанні вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 не має захворювань, що включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

При обрані вказаного у клопотанні запобіжного заходу старший слідчий просить врахувати, що згідно ч.8 ст.176 КПК України «Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті», тобто тримання під вартою.

Слідчий зазначає, що вивченням особи підозрюваного, на даний час встановлено, що ОСОБА_5 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, останній не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

На думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку підозрюваного ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, оскільки особисте зобов`язання, домашній арешт, застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства, у зв`язку з чим старший слідчий звертається до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В судовому засіданні старший слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 підтримали клопотання у повному обсязі, просять задовольнити подане клопотання за наведеними у ньому підставами та вважають неможливим, враховуючи суспільну небезпечність вказаного злочину, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому прокурор наголошує, що інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 за правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України, не можуть бути застосовані, згідно приписів ч.8 ст.176 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просить залишити без розгляду раніше подані нею 14.05.2026 письмові заперечення щодо застосування відносно її підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання змінилася позиція сторони захисту. Вважає необґрунтованим клопотання старшого слідчого, наведені слідчим ризики, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли. В задоволенні клопотання старшого слідчого просить відмовити та застосувати відносно підзахисного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, а саме у виді застави, у його мінімальному розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав в судовому засіданні позицію свого захисника та просить застосувати відносно нього запобіжний захід у застави.

Вислухавши пояснення старшого слідчого в обґрунтування поданого клопотання, думку прокурора, який підтримав клопотання слідчого у повному обсязі та які просять клопотання задовольнити за підставами, наведеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання старшого слідчого, та повно і всебічно дослідивши додані до клопотання матеріали, проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання старшого слідчого у їх сукупності, виходячи з принципів об`єктивності, справедливості та розумності, слідчий суддя вважає, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, думку прокурора, захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62026140110004418 від 08.05.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Також встановлено, що дане кримінальне провадження розпочате за повідомленням командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_9 від 17 грудня 2025 року № 19294/4 про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільне залишення місця евакуації в районі військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_4 » військової частини НОМЕР_1 без зброї солдата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та мінометів військової частини НОМЕР_1 , призваного 11.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Та в ході проведення службового розслідування підтверджений факт того, що солдат ОСОБА_10 не повернувся в район виконання завдань за призначенням з 20.09.2025 по 17.12.2025 року та вказано, що протиправні дії військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 можуть мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України (а.с.17-18).

В судовому засіданні під час дослідження матеріалів клопотання встановлено, що 30 вересня 2025 року ОСОБА_10 уклав шлюб з ОСОБА_11 , який зареєстрований Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 80. Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_12 » було змінено на прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується актовим записом про шлюб № 80 від 30.09.2025, складеним Перечинським відділом ДРАЦСу від 30 вересня 2025 року (а.с.64-65).

13.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за фактом самовільного залишення місця тимчасового розташування військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_4 » курсантом навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та мінометів військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_10 підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доказами, доданими до матеріалів клопотання, зокрема: витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2025 № 261, за яким солдата ОСОБА_10 з 11 вересня 2025 року зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2026 року № 270, за яким солдата ОСОБА_10 з 20 вересня 2025 року вважати таким, що самовільно залишив частину; акт службового розслідування, затверджений командиром взводу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_13 , згідно з яким 20 вересня 2025 року близько 06-40 год. під час повітряної тривоги було виявлено відсутність військовослужбовця призваного під час мобілізації курсанта навчального дивізіону причіпної артилерії та мінометів військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 (без зброї), зброя та особисті речі солдата ОСОБА_10 залишилися у підрозділі, та станом на 01 грудня 2025 року його місцезнаходження невідоме, на момент завершення службового розслідування солдат ОСОБА_10 не повернувся до розташування підрозділу, рапортів, скарг та заяв від солдата ОСОБА_10 до командування в/ч НОМЕР_1 не надходило.

13.05.2026 о 12 годині 03 хвилин на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України ОСОБА_5 було затримано в місті Ужгород, Закарпатської області.

13.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з такого.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення підозрюваного, думку учасників судового розгляду, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року» термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v.the United Kingdom), п.32, Series A, № 182).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), у об`ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України у кримінальному провадженні № 62026140110004418 від 08.05.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Сторона обвинувачення у поданому клопотанні вказує на наявні ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Поряд з цим, варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за його участі необхідних слідчих дій для повного, всебічного розслідування по кримінальному провадженню, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень.

Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що на даному етапі досудового розслідування кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, підшукувати свідків, які можуть дати неправдиві показання на його користь, вчиняти дії, які унеможливлюють встановлення та виявлення ще не зібраних стороною обвинувачення доказів у даному кримінальному провадженні.

Крім того, наявний ризик впливу на свідків та слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Окрім цього, враховуючи той факт, що в основу підозри, та однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, відповідно є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх. Також підозрюваний ОСОБА_5 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини зі свідками, в тому числі із військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані стороною обвинувачення в ході розгляду даного клопотання та стосуються конкретних обставин, фактів, які можуть викликати сумнів у їх правдивості, наявність чи відсутність яких не може бути спростована саме на даному етапі кримінального провадження та виходять за межі поняття «обґрунтованої підозри».

Проте, наявність обґрунтованої підозри та ризиків втечі і незаконного впливу на свідків є підставами для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме за змістом ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п. п. 1-12 цієї статті.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально-протиправного діяння, обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік, матеріальний та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_5 .

Оцінюючи репутацію підозрюваного, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки: він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше не судимий, особою з інвалідністю ОСОБА_5 не являється, на диспансерному обліку у нарколога, психіатра, фтизіатра на теперішній час не перебуває, також те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, при цьому в ході судового розгляду слідчим суддею не отримано відомостей, що ОСОБА_5 за станом свого здоров`я не може перебувати в умовах слідчого ізолятору, відповідних підтверджуючих документів медичного характеру стороною захисту в судовому засіданні не надано.

Щодо можливості застосування відносно ОСОБА_5 інших, більш м`яких запобіжних заходів з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Відповідно до приписів ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені правові норми, визначені положеннями ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене та встановлені ризики, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість обрання підозрюваному іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Отже на підставі наведеного доводи захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням підозрюваного під вартою, не є виправданим, виходячи з обставин даного кримінального провадження та положень чинного кримінального процесуального закону.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, наведених стороною обвинувачення.

В той же час, слідчий суддя вказує на те, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст.198 КПК України).

При цьому, відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення та встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя вважає неспроможними посилання сторони обвинувачення на можливість застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки обставини, передбачені ч.4 ст.183 КПК України слідчому судді наведені не були та у судовому засіданні не встановлені.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує наступне.

Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, при цьому відомостей про наявність у підозрюваного ОСОБА_5 об`єктів нерухомого майна чи певного доходу, постійного джерела прибутку, органом досудового розслідування не надано та слідчим, прокурором в судовому засіданні не доведено.

Разом з тим, слідчий суддя наголошує, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.4 та п.2 ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених чинним КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється вказана особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, його сімейний і майновий стан, стан здоров`я, наявність у підозрюваного ОСОБА_5 утриманців (неповнолітніх дітей), та слідчий суддя дійшов до висновку, що заставу слід установити в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83 200,00 грн, оскільки саме такий розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ст.182 КПК України.

Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права ОСОБА_5 , а підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, з огляду на його мінімальний розмір, слідчий суддя не вбачає.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду клопотання сторонами не заявлялися клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду.

Разом з тим, у разі внесення застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до приписів ч.5 ст.194 КПК України, наступні обов`язки, зокрема: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом на визначений ними день та час; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення.

В той же час слідчий суддя зазначає, що положеннями ч.7 ст.194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196-198, 372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 відраховувати з часу його фактичного затримання, а саме з 12 годин 03 хвилин 13 травня 2026 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.05.2026 року.

Термін дії даної ухвали закінчується о 12 годині 03 хвилини 12 липня 2026 року.

Визначити заставу для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, встановлених КПК України, в розмірі 25 (двадцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 83 200,00 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквизитами: банк отримувача - Держказначейська служба України м.Київ, МФО отримувача: 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава, ухвала суду, справа № 304/906/26, П.І.Б. платника застави, код ЄДРПОУ 26213408).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у вищевизначеному розмірі, він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення заставодавцем визначеної в даній ухвалі суми застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом на визначений ними день та час; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Про прийняте рішення повідомити учасників судового розгляду та копію ухвали слідчого судді невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_5 , учасникам судового провадження, для відома.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_16