Рішення № 136668776, 20.05.2026, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/77/26

Номер провадження 2/719/73/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 травня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді - Луців О.В.,

за участю секретаря - Марчук А.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняв м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2026 року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, яка здана до відправки через поштове відділення 28 січня 2026 року.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 (позивач 1) є матір`ю відповідачки. У останньої та ОСОБА_2 (позивача 2) є спільна дитина, ОСОБА_4 . ОСОБА_2 перебуває на військовій службі. ОСОБА_3 з 2021 року не піклується про фізичний, психологічний та духовний розвиток сина ОСОБА_5 , не приймає участь у його вихованні та засвоєнні освітньої програми навчання, загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших цінностей, так як це встановлено в ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства». Мати веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкоголем та протягом останніх двох років зовсім не цікавиться життям дитини. Також, відповідачка неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Вказують, що у 2023 році органами служби у справах дітей та сім`ї було виражено намір ініціювати справу щодо позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 батьківських прав. Так, відповідно наказу №32-од Шевченківської районної в місті Києві державною адміністрацією Служби у справах дітей та сім`ї від 08.03.2023 року малолітнього ОСОБА_4 було передано у сім`ю позивача гр. ОСОБА_1 , яка являється рідною бабусею на тимчасове проживання за адресою АДРЕСА_1 , до вирішення питання надання статусу дитині та влаштування її до сімейних форм виховання. Також, Органом опіки і піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації було подано позов до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (справа № 761/7947/23), проте у задоволенні позову було відмовлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року. ОСОБА_1 була допитана при розгляді даної справи опитана в судовому засіданні в якості свідка та виразила надію, що поведінка відповідачки зміниться на краще. Однак, з 2023 року відповідач ОСОБА_3 втратила контакт як з позивачами, так і з дитиною, за цей проміжок часу ні разу не взяла участі у вихованні дитини та не цікавилася його життям та розвитком, з`являлася до дитини періодично один раз на три місяці у стані алкогольного сп`яніння, чим наносила сину психологічну травму, після якої хлопчик закривався в собі та почувався пригніченим. Наразі місцезнаходження та місцепроживання відповідачки невідомо, вона веде асоціальний спосіб життя та продовжує зловживати алкогольними напоями, неодноразово притягувалася до відповідальності за розпивання спиртних напоїв та дрібні крадіжки. Дитина з моменту передання у сім`ю позивача 1 гр. ОСОБА_1 проживає з бабусею зокрема, процесом виховання та навчання також займається тільки ОСОБА_1 . ОСОБА_6 охайний, доглянутий, має достатньо уваги від бабусі, з якою у нього досить тісні стосунки, позивачі повністю виховують та піклуються про дитину. Фінансово забезпечує та утримує дитину батько ОСОБА_2 , у зв`язку з перебуванням на військовій службі він фізично не може здійснювати догляд за дитиною та повноцінно пілкуватися про сина, але приймає участь у його вихованні в міру можливості. Зазначене свідчить про те, що проживання ОСОБА_5 з матір`ю є недоцільним, та навіть небезпечним, зважаючи на його малий вік, з огляду на це вона не здатна виконувати свої батьківські обов`язки, може нанести непоправну шкоду як фізичному, так і психологічному здоров`ю дитини, позивачі приділяють дитині найбільшу увагу, турботу, забезпечують його та піклуються про його фізичний і духовний розвиток. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, дитиною не цікавиться, тобто фактично самоусунулась (ухилилася) від виховання сина, не піклується про його фізичний і духовнй розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, тощо, крім того, навіть за наявності у неї бажання приймати участь у житті дитини така участь може бути небезпечною для ОСОБА_5 , а отже позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини.

На підставі вищевикладеного, просять суд позов задовольнити, позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідачки судові витрати.

Ухвалою суду від 11.02.2026р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25 лютого 2026 року о 12 год. 15 хв., яке неодноразово відкладалося, останній раз на 07 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв., із викликом учасників справи.

Ухвалою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 07 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено засідання на 21 квітня 2026 року о 16 год. 15 хв., яке було відкладено на 05 травня 2026 року о 14 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 20.05.2026р. зобов`язано Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (04106, м. Київ, вул. Ромоданова Академіка, буд. 17) надати відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за актовим записом №33 та підстави внесення таких відомостей, а також Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відкладено судове засідання на 20 травня 2026 року о 14 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання через свого представника ОСОБА_7 за допомогою підсистеми «Електронний суд», жодних заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, 15.05.2026р. подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; жодних заяв чи клопотань в суд не подала, правом на надання відзиву на позов не скористалася.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи відсутність відповідачки за адресою її реєстрації, що підтверджена матеріалами справи, зокрема відповіддю Виконавчого комітету Новодністровської міської ради №03-09/152 від 09.02.2026р. (а.с. 67), у зв`язку з чим в суд повернулися конверти, у яких зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (75-76, 92-93, 122-123, 168-169, 196-197, 244-245), суд вважає відповідачку такою, що повідомлена про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Позивачі та їх представник не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності позивача, відповідачки та представника третьої особи та вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти винесення заочного рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене та ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку, що неявка сторін не є перешкодою для проведення судового засідання.

З огляду на неявку в судове засідання відповідачки, яка належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і від якої не надійшло ні відзиву на позов, ні клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутності, про причини неявки суд не повідомлено, отримавши згоду позивачів, суд відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.08.2023р. Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом №33, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 18).

У відповідь на запит суду від 05.05.2026р. від Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов лист №1394/24.10-72 від 07.05.2026р., за підписом начальника відділу Н. Годзевич, в якому остання повідомила про відсутність в архіві відділу актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначила, що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис про народження №33 від 12.09.2018 року, складений Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державна реєстрація народження дитини була проведена згідно частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Також зауважила, що 28.07.2023 року до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була подано спільну заяву батьків про визнання батьківства №60/33.10-43, яка в подальшому була надіслана для виконання до відділу за місцем зберігання актового запису.

Згідно з відомостями в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, 05.08.2023 року Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, було внесено відомості про батька та змінено статтю державної реєстрації народження на 126 Сімейного кодексу України.

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №32-од від 08.03.2023р. малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передано в сім`ю ОСОБА_1 на тимчасове проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення питання надання статусу дитині та влаштування її до сімейних форм виховання (а.с. 22).

Судом встановлено, що з 2023 року дитина ОСОБА_4 проживає з бабусею ОСОБА_1 та перебуває на утриманні батька ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються зокрема, довідкою №02/19-02 від 24.01.2022р., виданої ДНЗ (ясла-садок) №204 Шевченківського району м. Києва, відповідно до якої ОСОБА_3 неодноразово, а останнім часом і постійно, приводила в дошкільний заклад та забирала з дошкільного закладу свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нетверезому стані, вихователь змушена була викликати бабусю ОСОБА_1 забирати дитину додому; характеристикою ОСОБА_9 учня 2-А класу школи І-ІІІ ступенів №70 Шевченківського району м. Києва, згідно з якою ОСОБА_10 навчається в 2-А класі школи І-ІІІ ступенів №70 Шевченківського району м.Києва. ОСОБА_10 бере участь у рухливих іграх та фізичних вправах відповідно до вікових можливостей, але встигати за іншими дітьми йому дуже важко. Учень легко включається в ігри, може зацікавитися як індивідуальними, так і груповими формами ігрової активності. Учень має певні труднощі в навчальній діяльності. Мати учня не завжди перебуває у стані, що дозволяє забезпечувати належний догляд за дитиною, у тому числі були випадки її появи в школі у нетверезому стані. Постійного місця проживання та офіційного працевлаштування не має. Участі в навчанні та вихованні дитини систематично не бере. Матеріальна та моральна підтримка з її боку щодо навчання та розвитку учня відсутня. Основні питання догляду за дитиною, її супроводу та взаємодії зі школою здійснюють бабуся та рідний дядько. Вони приділяють належну увагу вихованню, забезпечують щоденний супровід, необхідні умови для навчання та підтримують регулярний контакт із педагогами. Просять розглянути ситуацію в родині учня та надати відповідну допомогу, оскільки поведінка матері - ОСОБА_3 - потребує уваги відповідних служб. Враховуючи відсутність належної участі матері у вихованні та забезпеченні дитини, просять розглянути можливі заходи реагування згідно з чинним законодавством; висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи №ІРЦ-85989/2025/636346 від 04.07.2025р.; випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21.10.2025р.; випискою про рух коштів від 04.11.2025р. (а.с. 23-46).

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні 21.04.2026р. повідомив, що з відповідачкою ОСОБА_3 перебували в громадянському шлюбі. Під час проживання однією сім`єю у ОСОБА_3 почались проблеми з алкоголем, пробували лікувати її примусово, купував ліки та водили її до психолога, але нічого не допомогло. З 2021 року ОСОБА_3 перестала піклуватись дитиною. Вони намагались декілька разів проживати разом, але через деякий час це все закінчувалось через те, що ОСОБА_3 знову починала пити. Із школи ОСОБА_3 забирала дитину п`яною, потім бабуся приходила та забирала дитину до себе, кожного разу дитина чекала тата і плакала. Вже два роки вони не проживають разом, відповідачка не живе з дитиною і не піклується нею. Син ОСОБА_4 мати бачити не хоче, виганяє її та не хоче з нею спілкуватись, він повністю розуміє, яка справа розглядається в суді, хоче бути з татом та бабусею. Зауважив, що на даний час дитина знаходиться із ОСОБА_1 , при будь-якій можливості він допомагає та бачиться із дитиною. Суд це крайня міра, оскільки у них немає будь-якого впиву на матір.

Окрім того, в судовому засіданні 05.05.2026р. позивач ОСОБА_1 повідомила, що два роки займається онуком, з першого класу. ОСОБА_3 зловживала алкоголем і тоді вона забирала онука з садочку до себе. Неодноразово ОСОБА_3 зупиняла поліція на дорозі п`яною із дитиною. Зазначила, що раніше ОСОБА_3 мала статус матері-одиночки, але з серпня 2023 року перестала нею бути, оскільки записали батьком ОСОБА_2 . У випадку, якщо рішенням суду позов буде задоволено дитина буде проживати із нею, батько допомагає коштами, одразу як тільки щось дитині потрібно. Зараз вони знімають квартиру, оплачує ОСОБА_2 , мати нічим не допомагає, дитиною не піклується.

ОСОБА_1 додала, що їй невідоме місцезнаходження її доньки, контактних номерів її телефону вона немає, відповідачка деколи приходить до неї, щоб попросити грошей на алкоголь. В 2023 році, коли вперше було подано позов про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, остання пройшла кодування від алкоголю та влаштувалась на роботу, внаслідок чого суд відмовив у задоволенні позову. Але через деякий час відповідачка знову почала зловживати алкогольними напоями і зовзовсім виявляє наміру проходити лікування від алкогольної залежності.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що мати приходить до нього не часто. Він живе із бабусею, з мамою жити не хоче, тому що вона зловживає алкоголем, неодноразово просив її перестати пити, але вона не слухає, показав, що якщо мати перестане до нього приходити, він буде тільки радий цьому. З батьком він бачиться рідко, але по телефону спілкуються дуже часто, він військовий і його майже не пускають додому. Вказав, що останнім часом дуже часто хворіє, його лікуванням займається бабуся. З бабусею йому краще жити, вона робить все, що йому потрібно. Зауважив, що жив би із матір`ю, якщо б вона перестала пити.

Згідно з довідкою №2852 від 25.09.2025р., виданої за підписом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_11 , старший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 20).

Відповідачка ОСОБА_3 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі №761/37840/21 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, а саме 10.09.2021 року близько 12 год. 14 хв., неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки по догляду за малолітнім сином, що виразились в перебуванні останньої в стані алкогольного сп`яніння та відсутністю контролю за дитиною на протязі тривалого часу, з накладенням адміністративного стягнення увиді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (а.с.50).

Також, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року у справі №761/44747/21 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП, а саме 30 листопада 2021 року о 14 годині 00 хвилин по АДРЕСА_3 , будучи протягом року притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, не здійснювала належний нагляд за дитиною, будучи у стані алкогольного сп`яніння, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. (а.с. 51).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2022 року у справі №761/6925/22 було встановлено, що 11 січня 2022 року приблизно о 18 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, що виразилось в тому, що остання в стані алкогольного сп`яніння неналежним чином наглядала за малолітнім сином, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. Провадження було закрито в силу спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 52).

Окрім того, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2023 року у справі №761/2360/23 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, а саме 12.01.2023 року о 15 год. 35 хв. ОСОБА_3 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки по догляду за малолітнім сином що виразилось у перебуванні у стані алкогольного сп`яніння та відсутності належного догляду за дитиною, з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження (а.с. 53-54).

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 09 березня 2023 року у справі №761/1960/23 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, а саме 02.01.2023 року о 18 годині 57 хвилин, неналежним чином виконувала батьківські обов`язки по догляду за дитиною, що виразилось у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння та залишення своєї дитини без нагляду, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. на користь держави. (а.с. 55).

Також, постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 травня 2023 року у справі №719/290/23 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме ОСОБА_3 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_4 , 2018 року народження, а саме останній 28.02.2023 року близько 18:30 год. перебував на одній із вулиць м. Новодністровськ разом із матір`ю, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с. 56).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що органом опіки і піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації раніше подався позов до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (справа № 761/7947/23) з підстав усунення матері від виховання дитини. Судом встановлено, що з відповідачкою проводились профілактичні бесіди про відповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_3 в період з 07.11.2021 р. по 16.12.2021 р. проходила курси реабілітації в центрі соціально-психологічної реабілітації «Життя на всі 100 відсотків», але самовільно залишила його, не отримавши повного лікування. Службою у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на обліка як такого, що опинився у складних життєвих обставинах (наказ № 15-од від 07.02.2022 р.).

21.06.2022р. Шевченківський районний в місті Києві Центр соціальних служб проінформував Службу, що ОСОБА_3 з малолітньою дитиною евакуйовано до Німеччини. 14.11.2022 р. до Служби у справах дітей та сім`ї ШРДА звернулась ОСОБА_1 з повідомленням, що відповідач перебуваючи у Німеччині почала вживати алкогольні напої, не приділяє належної уваги синові, не виконує батьківські обов`язки. 16.01.2023 р. ОСОБА_1 написала заяву про позбавленні її доньки батьківських прав у зв`язку із тим, що після повернення з Німмеччини ОСОБА_3 поведінку не змінила, зловживає спиртними напоями, сином не цікавиться. 25.01.2023 р. до Служби у справах дітей та сім`ї ШРДА надійшов лист від центру ювенальної превенції Шевченківського управління поліції в місті Києві з повідомленням, що проживаюча за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_3 зловживає алкоголем, не забирає вчасно із садочка свого сина. При виїзді за адресою було встановлено, що громадянка неналежно виконує батьківські обов`язки , про що свідчить перебування матері в стані алкогольного сп`яніння та залишення дитини без належного догляду. Малолітній ОСОБА_4 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 , яка самостійно виховує дитину, мати дитиною не цікавиться.

Оскільки на день розгляду справи, ОСОБА_3 працевлаштувалась, характеризувалась за місцем роботи як відповідальний і дисциплінований працівник, а її мати ОСОБА_1 повідомила, що дочка піклується про дитину, утримує її, займається її вихованням, алкогольні напої після проходження відповідного лікування не вживає, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Проте, суд встановив, що через деякий час відповідачка знову почала зловживати алкогольними напоями, вести аморальний спосіб життя, самоусунулась від виховання сина, внаслідок чого ОСОБА_4 почав проживати лише з бабусею ОСОБА_1 . На сьогоднішній день місце фактичного проживання відповідачки суду та сторонам по справі невідомо.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 19 березня 2025 року у справі № 61/2425/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та накладено на адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 діб (а.с. 57-58).

Крім того, відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2025 року у справі № 761/35786/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. . ст. 357 КК України та призначено їй покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік (а.с. 59).

Зазначене свідчить про те, що відповідачка не виправилась, не позбулась алкогольної залежності, не має наміру переглянути своє ставлення до реалізації батьківських обов`язків, та наміру їх виконувати не виявляє, про що свідчить її байдужа поведінка стосовно сина ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №109-2022 від 31.03.2026р. щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 132-133, 145-147). Даний висновок обґрунтовано зокрема тим, що ОСОБА_3 мати малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_2 являється батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнав себе батьком в 2023 році, що підтверджується свідоцтвом про народження. Згідно з довідкою від 25.09.2025 № 2852, виданою Міністерством Оборони України старший сержант ОСОБА_2 перебуває на службі у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_3 ). ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , бабусею малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка займається його утримання та вихованням майже з народження. Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку як дитина, яка потрапила у складні життєві обставини з лютого 2022 року по листопад 2023 року. За час перебування малолітнього на обліку в Службі поведінка матері дитини характеризувалася як негативна, вона вживала регулярно алкогольні напої та палила, не працювала, проходила курси реабілітації в Центрі соціально-психологічної реабілітації «Життя на всі 100 відсотків», але самовільно залишила їх, не отримавши повного лікування, ОСОБА_12 не забирала вчасно з садочка, на зауваження спеціалістів Служби не реагувала. Родина перебувала під соціальним супроводом Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб. ОСОБА_13 проводилися профілактичні бесіди про відповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 . Відповідно до акту обстеження умов проживання громадянкою ОСОБА_1 , малолітньому ОСОБА_5 створено належні умови для повноцінного та всебічного розвитку. На даний час постійне місце проживання ОСОБА_3 невідомо. Вищенаведене свідчить про свідоме ухилення гр. ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона не приділяє належної уваги вихованню, розвитку його, не виявляє турботу до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому як найкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

З досліджених письмових доказів, пояснень позивачів та свідка ОСОБА_4 , встановлено, що з 2023 року відповідачка ОСОБА_3 не приймає участі в житті малолітнього сина ОСОБА_4 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує сину необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дитиною освіти. Місцезнаходження відповідачки не відомо ні її дитині, ні самій матері ОСОБА_3 , з якою проживає її дитина. Відповідачка розуміє, що така її поведінка може мати наслідком відібрання у неї дитини та позбавлення її батьківських прав, адже раніше вже пред`являвся до неї позов з аналогічних підстав.

Суд вважає, що відповідачкою ОСОБА_3 свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини ОСОБА_4 є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Окрім того, суд враховує думку малолітнього ОСОБА_4 , який досить чітко висловив небажання проживати із матір`ю, яка зловживає алкогольними напоями.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Таким чином, дійсні обставини справи, зокрема, відсутність належного спілкування матері і дитини, самоусунення ОСОБА_3 від життя сина, його виховання та забезпечення належних умов для розвитку, ненадання матеріальної допомоги, не забезпечення реалізації права дитини на освіту, встановлені на підставі досліджених письмових доказів та пояснень позивачів та свідка, а враховуючи те, що відповідачка жодних заперечень проти позову не надала, в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які суд вважає винятковими обставинами в розумінні 6 принципу Декларації прав дитини та які дають підстави для висновку про наявність реального порушення прав дитини, що є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 1331,20 грн. та на користь позивача ОСОБА_2 в розмірі 1331,20 грн.

На підставі ст.ст. 3, 9, 18, 20, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-12 від 27.02.1991р. та набрала чинності для України 27.09.1991р., Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1959р., ст.ст. 19, 150, 155, 164-167, 180, 181, 212, 243-244 Сімейного кодексу України, ст. 60 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354,355, 430ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний № НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний № НОМЕР_5 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний № НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса місця знаходження: Київська область, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4; код ЄДРПОУ 37470112) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний № НОМЕР_6 )батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний № НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний № НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Новодністровського міського суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: