Рішення № 136667582, 19.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 646/1287/26

н/п 2/953/2580/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Сіті фінанс» Титаренко В.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, звернувся до Основ`янського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року у розмірі 40 857,38 грн та судові витрати, з яких: судовий збір у розмірі 3 328 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 29 квітня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «кредит готівкою» № 014-RO-82-270228432, відповідно до якого Банк надає клієнту кредит в сумі 35 696,07 грн, а клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування. Факт надання Банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно до умов кредитного договору № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року підтверджується копією виписки по рахунку, що підтверджує початок користування кредитом. Водночас, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого за нею виникла заборгованість у розмірі 40 857,38 грн. 20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки. Оскільки заборгованість відповідачкою так і не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2026 року вищевказану цивільну справу передано в провадження суді Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті фінанс» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника товариства, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 18 березня 2026 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, що 29 квітня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 підписано Заяву-договір про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-270228432.

Згідно з п. 2 Заяви Банк надає клієнту послугу споживчого кредиту «Кредит готівкою» шляхом відкриття клієнту поточного рахунку «Для виплат» в гривнях на умовах п. 5 Заяви.

Відповідно до п. 2.3 Заяви на умовах цієї заяви-договору з дати надання кредиту, Банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 35 696,07 грн, а клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування.

Згідно з п. 3.2 Заяви, строк кредиту 72 місяці з 29 квітня 2024 року по 10 квітня 2030 рок.

У п. 3.3 Заяви вказано, що процентна ставка за користування кредитом фіксована та становить 36,00% річних. Денна процентна ставка 0,07%. Проценти у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строку кредиту 36,00%.

Вказана заява підписана відповідачкою електронним підписом 745185.

До матеріалів справи долучений Графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки, який підписаний відповідачкою електронним підписом 745185.

Умови кредитування серед іншого відображені і в паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», який підписаний відповідачкою електронним підписом 745185.

Згідно з виписки АТ «Райффазен Банк» по рахунку, 29.04.2024 на рахунок НОМЕР_1 були перераховані АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у розмірі 35 696,07 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року, ОСОБА_1 станом на 23 вересня 2024 року має заборгованість у розмірі 40 857,38 грн, з яких: 35 696,07 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 161,31 грн - заборгованість за відсотками.

20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає Новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року у розмірі 40 857,38 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У вказаному кредитному договорі сторони погодили суму договору, строк дії договору, процентну ставку за користування позикою.

Суд встановив, що кредитний договір № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачкою та АТ «Райффайзен Банк» кредитного договору № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

АТ «Райффайзен Банк» свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбаченими договором. Відповідачка не виконала своїх зобов`язань та не погасила кредитну заборгованість.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги АТ «Райффайзен Банк» на користь ТОВ «ФК «Сіті фінанс» до боржниці ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті фінанс» про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті фінанс» суд задовольняє у повному обсязі, тому сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3 328 грн підлягає стягненню з відповідачки.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року, замовлення № 1674 до договору про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 1674 до договору про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року, платіжна інструкція № 114 від 06 січня 2026 року про оплату послуг з правничої допомоги за замовленням № 1674 до договору про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність, ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 1674 до договору про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року розмір витрат за збір та аналіз доказів і документів для подання заяви, а також за складання та подання позовної заяви до суду становить 7 500 грн.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-270228432 від 29 квітня 2024 року у розмірі 40 857 (сорок тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: м. Київ вул. Січових Стрільців, буд. 37/41.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 19 травня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко