Ухвала суду № 136665867, 20.05.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

УХВАЛА

"20" травня 2026 р. Справа № 924/511/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» м. Нікополь Дніпропетровської області

до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький

про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно - західного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.04.2026 №72/18-р/к, справа №72/33-26 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю Радос СВ, а саме: в частині пункту 1 щодо визнання вчинення товариством з обмеженою відповідальністю Радос СВ порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції та в частині пункту 2 щодо накладення на товариство з обмеженою відповідальністю Радос СВ штрафу у розмірі 249,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026р. товариство з обмеженою відповідальністю Радос СВ м. Нікополь, Дніпропетровської області звернулося з позовною заявою до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно - західного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.04.2026 №72/18-р/к, справа №72/33-26 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю Радос СВ, а саме: в частині пункту 1 щодо визнання вчинення товариством з обмеженою відповідальністю Радос СВ порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції та в частині пункту 2 щодо накладення на товариство з обмеженою відповідальністю Радос СВ штрафу у розмірі 249,00 грн.

Також, 18.05.2026 товариство з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" подало до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.04.2026 №72/18-р/к у справі №72/33-26 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» (код ЄДРПОУ 44055420), а саме:

- пункту 1 резолютивної частини рішення щодо визнання товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 2 резолютивної частини рішення щодо накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» штрафу у розмірі 249,00 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині ТОВ «Радос СВ».

В обґрунтування заяви посилається на те, що дія оскаржуваного рішення винесеного адміністративною колегією Південно - західного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.04.2026 №72/18-р/к, справа №72/33-26 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ», позбавляє позивача можливості брати участь в майбутніх тендерах на час розгляду відповідної справи про визнання недійсним оскаржуваного рішення та ставить під загрозу господарську діяльність ТОВ «Радос СВ» в місті, яке постійно потерпає від ворожих обстрілів, оскільки достатню кількість замовлень позивач отримує саме внаслідок участі у процедурах закупівель.

Зазначає, що при не забезпечені позову, Замовники публічних закупівель будуть зобов`язані приймати рішення про відмову позивачу в участі у процедурі закупівель з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, вважає, що не забезпечення позову фактично поставить товариство на межу банкрутства через те, що вся основна діяльність та отримання прибутку пов`язана виключно та публічних закупівлях.

Зазначає, що позивач здійснює господарську діяльність з поставки арматури трубопровідної, бере постійно участь у процедурах закупівель публічного характеру.

Вважає, що застосування до ТОВ «Радос СВ» необгрунтованого, рішення відповідача щодо усунення від участі в публічних закупівлях на період розгляду справи, призведе до істотного скорочення обсягів замовлень, втрати потенційних договорів, розірвання вже існуючих договорів, понесення збитків, втрати ділових зв`язків та репутації на ринку/що неминуче призведе до банкрутства. Через фактичні обмеження, ТОВ «Радос СВ» не зможе забезпечувати виплати заробітної плати працівникам та відрахування податків та зборів до місцевого бюджету.

Також вважає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком істотне втручання у господарську діяльність позивача та порушення принципу свободи підприємницької діяльності.

Зазначає, що при не забезпечені позову, ТОВ «Радос СВ» буде поставлене перед вибором:

- виконати сплату необгрунтованого штрафу та фактично погодитися із незаконним рішенням Відповідача, втратити можливість до ведення господарської діяльності на весь наступний період;

- зазнати ризику примусового стягнення коштів, нарахування пені та застосування додаткових заходів примусового виконання в місті, яке щодня потерпає від обстрілів зі сторони окупаційних військ, і в якому здійснення господарської діяльності фактично здійснюється на межі здорового глузду.

Вказує також те, що існує вірогідність, того що у випадку задоволення позовної заяви Позивача, ТОВ «РАДОС СВ» втратить безліч часу та фінансових ресурсів для повернення безпідставно стягнених коштів з Відповідача та відновлення ділової репутації товариства, яка формувалася роками безперервної роботи.

Застосування заходу у вигляді зупинення дії рішення щодо ТОВ «Радос СВ» є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язане із предметом спору та спрямоване виключно на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті. Вказаний захід не вирішує спір по суті, не порушує баланс інтересів сторін та не завдає шкоди державним чи суспільним інтересам, оскільки має тимчасовий характер та діятиме лише до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Зазначає, що оскаржуване рішення органу АМКУ ґрунтується переважно на припущеннях та формальному аналізі технічних обставин, які самі по собі не можуть свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій між учасниками торгів.

Зауважує, що існує обґрунтована ймовірність задоволення позовних вимог, а тому невжиття заходів забезпечення позову до моменту вирішення спору по суті створить ситуацію, за якої права Позивача будуть порушені ще до встановлення судом законності чи незаконності спірного рішення.

Вважає, що всі законні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинки дії рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03,04.2026 №72/18-р/к у справі №72/33-26 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ», до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку, встановленому статтею 140 ГПК України, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, якщо особа звернулася до суду з немайновою позовною вимогою, то судове рішення, у разі її задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Щодо вимоги про зупинення дії рішення Адміністративної колегії Південно західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/18-р/к від 03.04.2026р. у справі № 72/33-6 щодо ТОВ «Радос СВ» до набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області законної сили у справі, судом враховується наступне.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб`єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення вимоги позивача зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 72/18-р/к від 03.04.2026 щодо визнання порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Радос СВ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу до набрання рішення законної сили, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків Антимонопольного комітету України, викладених у рішенні, стосовно вчинення товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України до прийняття судового рішення є чинним.

Слід зазначити, що позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення, з огляду на приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).

Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/13451/20.

При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19.

Таким чином, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).

Крім того, позивач не позбавлений права самостійно звернутись до Антимонопольного комітету України з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.

Поданими позивачем доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, звертаючись до суду із цією заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні товариства з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» м. Нікополь Дніпропетровської області про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали господарського суду Хмельницької області.

Ухвала підписана 20.05.2026р.

Суддя С. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (електронний суд)

3 відповідачу, (електронний суд)