Рішення № 136665731, 07.04.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/739/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд", вул. 15 квітня, 2 М, м. Тернопіль

до відповідача Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості у розмірі 13 941,11 грн.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про стягнення заборгованості у розмірі 13 941,11 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 04.12.2025, для розгляду справи №921/739/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 09.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" залишено без руху, на підставі абзацу 2 частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

31.12.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява про усунення недоліків (вх. №9142 від 31.12.2025), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.01.2026 відкрито провадження у справі №921/739/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2026.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 10.02.2026.

Ухвалою суду від 10.02.2026 підготовче засідання відкладено на 26.02.2026 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 26.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/739/25 до судового розгляду по суті на 17.03.2026.

Розгляд справи по суті.

Судове засідання призначене на 17.03.2026 о 11:30 год. не відбулося з технічних причин, відбувся збій в підсистемі ВКЗ, в зв`язку з чим дана підсистема не була доступна, що підтверджується повідомленням на сайті Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (https://ics.gov.ua/ics/news/novyny/1990644), а також Актом про технічний збій від 17.03.2026, складеним Господарським судом Тернопільської області, який знаходиться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від17.03.2026 призначено судове засідання на 07.04.2026.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, 07.04.2026 судом прийнято судове рішення, в порядку статті 240 ГПК України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 27.01.2026 заяву представника позивача адвоката Кваші І.В. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Ухвалою суду від 26.02.2026 клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів, задоволено. Поновлено строк позивачу для подання доказів та приєднано їх до матеріалів справи №921/739/25.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2024 за результатами проведення конкурентної процедури публічної закупівлі "09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія)" відповідно до умов оголошення в електронній системі закупівель ідентифікатор Prozorro UA-2024-12-12-016311-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" та Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №18//12/24-2, в результаті невиконання якого у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію за вересень 2025 року у сумі 13 941,11 грн.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про ринок електричної енергії".

У судовому засіданні 26.02.2026 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надіслав відзив на позов (вх.№698 від 28.01.2026). Зокрема зазначає, що матеріали позовної заяви не містять виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (як Постачальником) рахунку на оплату вартості електричної енергії у вересні 2025 року із визначенням строку його оплати та доказів направлення такого Споживачу (тоді як пунктом 5.10 Договору передбачено, що строк оплати рахунка не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії); до позовної заяви не додано доказів в підтвердження направлення рахунка, дати отримання Споживачем рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії (тоді як пунктом 5.10 Договору передбачено, що такий оплачується протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку та акту приймання передачі електричної енергії, оформленого Споживачем).

Поряд з цим, зазначає, що у вересні 2025 року відповідачем було спожито 13370 кВт на суму 136053,06 грн.

Також, у відзиві просить розгляд справи здійснювати без участі Байковецької сільської ради.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (постачальник) здійснює підприємницьку діяльність згідно з ліцензією на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу відповідно до Постанови НКРЕКП від 20.09.2022 за № 1162.

20 грудня 2024 року за результатами проведення конкурентної процедури публічної закупівлі 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) відповідно до умов оголошення в електронній системі закупівель ідентифікатор Ргоzoгго UА-2024-12-12-016311-а між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (Постачальник) та Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №18/12/24-2.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", "Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ).

Згідно п. 2.1 Договору, за цим Договором, Постачальник постачає електричну енергію Споживачу ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (товар) для забезпечення потреб об`єктів електроспоживання Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами договору.

Термін поставки (передачі) товару з 01 січня до 31 грудня 2025 року включно. Місце поставки (передачі) товару об"єкти Споживача, перелік яких наведено у Додатку №3 (п.3.1, п.3.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту приймання передачі електричної енергії, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку та акту приймання передачі електричної енергії, оформленого Споживачем (п.5.10 Договору).

Споживач бере зобов"язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим Договором ( п.5.17 Договору).

Заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише у разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію ( п.5.18 Договору).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що Постачальник зобов"язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору, нараховувати і виставляти рахунки (акти приймання передачі товарної продукції) Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором, в свою чергу Споживач зобов"язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п.6.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з 01 січня та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов"язань за цим Договором ( п.15.1 Договору).

Також, між сторонами підписано Додаток №1 Заява приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, Додаток №2 Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії, Додаток №3 Перелік об"єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії, Додаток №4 Комерційна пропозиція.

Розділом "Спосіб оплати" Комерційної пропозиції визначено, що оплата здійснюється за фактичну відпущену протягом розрахункового періоду електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку і наданих Постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розділом "Термін надання рахунку та строк його оплати" Комерційної пропозиції вказано, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки (акти) підлягають оплаті Споживачем протягом 10 робочих днів з дати отримання. Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий Споживачем сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду, то він вважається таким, що вручений Споживачу на сьомий робочий день і Споживач з рахунком ознайомлений.

На виконання умов договору Постачальник поставив, а Споживач отримав у вересні 2025 року електричну енергію в обсязі 12 000 кВт/год. на суму 122 111,94 грн та в обсязі 1370 кВт/год. на суму 13 941,11 грн, про що свідчать Акти купівлі продажу електричної енергії відповідно №1949 від 30.09.2025 та №2079 від 30.09.2025.

Як стверджує позивач, що 09.10.2025 відповідач звернувся з листом №03.1-08/2540 до позивача з проханням розділити акти за спожиту електричну енергію за вересень 2025 року, а саме за спожиту електричну енергію в кількості 12 000 кВт та 1 370 кВт.

Акт купівлі-продажу електричної енергії №1949 від 30.09.2025 підписаний сторонами без жодних зауважень та оплачений, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків та платіжні інструкції.

Однак, Акт купівлі-продажу електричної енергії №2079 від 30.09.2025 на суму 13 941,11 грн відповідачем не підписано та не оплачено та який направлено відповідачу для підписання поштовим відправленням з описом вкладення від 17 жовтня 2025 року, що підтверджується долученими копіями поштової квитанції та опису вкладення.

Незважаючи на отримання зазначеного акту, відповідач не повернув підписаний примірник та не надав обґрунтованих заперечень щодо обсягу поставленого товару у встановлений строк, що згідно з статтями 530, 613, 612 Цивільного кодексу України, що за твердженнями ТОВ "Тернопільенерготрейд" свідчить про те, що Акт купівлі-продажу електричної енергії вважається прийнятим без зауважень, а відповідач є таким, що ухиляється від виконання зобов`язань з оплати.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за №2056 від 30.09.2025 на суму 13 941,11 грн.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості спожитої електричної енергії, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 13 941,11 грн (на момент звернення з даним позовом до суду).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України (який діяв на дату виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 28 серпня 2025 року згідно ст. 17 Закону України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб), Законом України "Про ринок електричної енергії", іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері постачання електричної енергії.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу №18/12/24-2 від 20.12.2024 та/або окремих його положень суду не надано.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання електричної енергії, строк дії договору, умови продажу, факт поставки, загальна вартість товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналогічне положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу (ч.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (постачальник) здійснює підприємницьку діяльність згідно з ліцензією на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу відповідно до Постанови НКРЕКП від 20.09.2022 за № 1162.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу (стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії"):

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч.2).

Пунктом 1.1.2. ПРРЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Встановлені обставини у даній справі свідчать, що 20 грудня 2024 року за результатами проведення конкурентної процедури публічної закупівлі 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) відповідно до умов оголошення в електронній системі закупівель ідентифікатор Ргоzoгго UА-2024-12-12-016311-а між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" (Постачальник) та Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №18/12/24-2.

Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

За визначенням наведеним у статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 1.1 Договору вказано, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", "Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ).

Згідно п. 2.1 Договору, за цим Договором, Постачальник постачає електричну енергію Споживачу ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (товар) для забезпечення потреб об`єктів електроспоживання Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами договору.

Даний Договір набирає чинності з 01 січня та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов"язань за цим Договором ( п.15.1 Договору).

Також, між сторонами підписано Додаток №1 Заява приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, Додаток №2 Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії, Додаток №3 Перелік об"єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії, Додаток №4 Комерційна пропозиція.

Статтею 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору.

Аналогічне визначення містить п. 1.1.21 ПРРЕЕ.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони домовилися, що термін поставки (передачі) товару з 01 січня до 31 грудня 2025 року включно. Місце поставки (передачі) товару об"єкти Споживача, перелік яких наведено у Додатку №3.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію у вересні 2025 року, зокрема в обсязі 12 000 кВт/год. на суму 122 111,94 грн та в обсязі 1370 кВт/год. на суму 13 941,11 грн, що підтверджується Актами купівлі продажу електричної енергії відповідно №1949 від 30.09.2025 та №2079 від 30.09.2025.

09.10.2025 відповідач звернувся з листом №03.1-08/2540 до позивача з проханням розділити акти за спожиту електричну енергію за вересень 2025 року, а саме за спожиту електричну енергію в кількості 12 000 кВт та 1 370 кВт.

Акт купівлі-продажу електричної енергії №1949 від 30.09.2025 підписаний сторонами без жодних зауважень та оплачений, що підтверджується платіжними інструкціями №1575 від 17.10.2025 на суму 42 000,00 грн, №1576 від 17.10.2025 на суму 10 483,99 грн, №1577 від 17.10.2025 на суму 2 100,00 грн, №1578 від 17.10.2025 на суму 47 527,95 грн, №1579 від 17.10.2025 на суму 20 000,00 грн (містяться в матеріалах справи).

Однак, Акт купівлі-продажу електричної енергії №2079 від 30.09.2025 на суму 13 941,11 грн відповідачем не підписано та не оплачено.

Вказаний Акт купівлі-продажу електричної енергії №2079 від 30.09.2025 на суму 13 941,11 грн направлено відповідачу для підписання поштовим відправленням з описом вкладення від 17 жовтня 2025 року, що підтверджується долученими копіями поштової квитанції та опису вкладення.

Незважаючи на отримання зазначеного акту, відповідач не повернув підписаний примірник та не надав обґрунтованих заперечень щодо обсягу поставленого товару у встановлений строк, що згідно з статтями 530, 613, 612 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що Акт купівлі-продажу електричної енергії вважається прийнятим без зауважень, а відповідач є таким, що ухиляється від виконання зобов`язань з оплати.

Таким чином, факт поставки позивачем електричної енергії у спірний період підтверджено документально, а відповідачем не спростовано.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що Постачальник зобов"язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору, нараховувати і виставляти рахунки (акти приймання передачі товарної продукції) Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором, в свою чергу Споживач зобов"зується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п.6.2 Договору).

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Умовами договору, зокрема п.5.17, Споживач взяв на себе зобов"язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим Договором.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата рахунка, Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту приймання передачі електричної енергії, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку та акту приймання передачі електричної енергії, оформленого Споживачем (п.5.10 Договору).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за №2056 від 30.09.2025 на суму 13 941,11 грн.

Розділом "Спосіб оплати" Комерційної пропозиції визначено, що оплата здійснюється за фактичну відпущену протягом розрахункового періоду електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку і наданих Постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розділом "Термін надання рахунку та строк його оплати" Комерційної пропозиції вказано, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки (акти) підлягають оплаті Споживачем протягом 10 робочих днів з дати отримання. Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий Споживачем сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду, то він вважається таким, що вручений Споживачу на сьомий робочий день і Споживач з рахунком ознайомлений.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість спожитої електричної енергії не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи умови Договору та Комерційної пропозиції, строк оплати відповідачем купленої/використаної електричної енергії є таким, що настав.

Пунктом 5.18 Договору передбачено, що заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише у разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наведеного слідує, що рахунок на оплату та акт купівлі-продажу електричної енергії, за своїм змістом, засвідчують факт отримання споживачем електричної енергії та зобов`язує останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію, відповідно до умов договору.

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отриману електричну енергію.

Матеріали справи свідчать, що у вересні 2025 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 1 370 кВт/год на суму 13 941,11 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 13 941,11 грн.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі правочину, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 13 941,11 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 2 725,20 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

03.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. №745) про видачу судового наказу щодо стягнення з Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 13 941,11 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №18/12/24-2 від 20.12.2024. Окрім того, просить відшкодувати сплачений заявником судовий збір в сумі 302,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2025 у справі №921/656/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд" у видачі судового наказу щодо стягнення з Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 13 941,11 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №18/12/24-2 від 20.12.2024 та 302,80 грн судового збору.

Пунктом 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3 028,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04394846 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільенерготрейд", вул. 15 квітня, 2 М, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 44787371 заборгованості у розмірі 13 941,11 грн та судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

4. Видати накази стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення підписано "19" травня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець