Рішення № 136664311, 18.03.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/21/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 Справа № 908/568/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Концерну Міські теплові мережі, 69091 м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунальник-14», 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 1А

про стягнення коштів

установив

05.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 283 Комунальник-14 про стягнення заборгованості за період з 01.10.2022 по 31.01.2026 в розмірі 40 827,58 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026, справу № 908/568/26 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 11.03.2026 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

13.03.2026 на адресу суду надійшла заява Концерну Міські теплові мережі про усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/568/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/21/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 17.04.2026, відповідно до ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу в строк до 04.05.2026 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 18.05.2026, відповідно до ст. 167 ГПК України заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення по вулиці Авраменка 1 А у м. Запоріжжі. З відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Житловий будинок оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення приміщення відповідача є опалювальним. За період з 01.10.2022 по 31.01.2026 було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу на суму 40 827,57 грн. Просить позов задовольнити та стягнути заборгованість.

Відповідач щодо позову заперечив з тих підстав, що обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Витрати на управління багатоквартирному будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Усі співвласники приміщень в силу закону вже беруть участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі, в тому числі на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, а вимога про стягнення заборгованості за опалення допоміжного приміщення недоречною.

Позивач надав відповідь на відзив та зазначив, що спірне нежитлове приміщення не належить до допоміжних, оскільки до 01.10.2021 приміщення площею 31,2 кв.м. перебувало в оренді у ФОП Огаренко О.В., орендодавцем виступав відповідач. Тобто приміщення фактично виділено в ізольоване, перебувало в оренді фізичної особи підприємця та не належить до житлового фонду. Додатково заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У запереченнях відповідач зазначив, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що спірне приміщення є самостійним об`єктом нерухомого майна. Доводи на які він посилається є припущенням. Співвласники вже сплатили за опалення спірного допоміжного приміщення. Надані копії документів, а саме: акт прийому передачі та угода про розірвання договору засвідчені позивачем, однак оригінали цих документів позивачем не надані, і це викликає сумнів щодо достовірності цих документів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням обставин справи та наявних матеріалів справи, суд щодо спору зазначає наступне.

Відповідно до статуту Концерну «Міські теплові мережі» (Концерн), основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Концерном «Міські теплові мережі» та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з пунктом 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ (Закон № 2189-VІІІ) споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до абзацу 2 пункту 24 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830, споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

14.04.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено запис № 11031450000039881 про державну реєстрацію юридичної особи шляхом перетворення Житлово-будівельного кооперативу № 28/3 «Комунальник-14» на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунальник-14».

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Концерн «Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання га вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Таким чином, з 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір № 73204851 про надання послуги з постачання теплової енергії (договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 1А, між Концерном «Міські теплові мережі» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Комунальник 14» (Споживач) є укладеним.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Житловий будинок по вул. Авраменка, 1А у м. Запоріжжя оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя здійснювався з урахуванням рішень Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382, від 29.03.2022, від 31.10.2022 № 410, від 27.03.2023 № 186, від 09.11.2023 № 665, від 27.03.2024 № 87, від 29.10.2024 № 745, від 26.03.2025 № 212.

Концерном «Міські теплові мережі» надано копії наступних документів: акт приймання в експлуатацію прибору обліку теплової енергії типу СВТУ-10М від 06.11.2003; акт про зняття приладу обліку на державну метрологічну повірку (на ремонт) від 10.08.2022; акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 02.09.2022; акт періодичної (контрольної) перевірки приладів обліку теплової енергії та ГВП від 08.11.2022; акт перевірки вузла обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду від 09.05.2023; акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді від 03.10.2023; акт обстеження систем тепло споживання нежитлового приміщення від 12.09.2024; акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді від 18.09.2024; акт періодичної (контрольної) перевірки приладів обліку теплової енергії від 11.03.2025; акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду від 22.04.2025; акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2025-2026 від 15.10.2025; акт взяття приладі обліку з експлуатації від 04.11.2025.

Позивачем за послугу з постачання теплової енергії до приміщення ОСББ площею 31,2 кв.м. за період з 01.10.2022 по 31.01.2026 нарахована вартість у розмірі 40 827,57 грн.

За надання послуги за договором № 73204851 з постачання теплової енергії, адреса послуги вул. Авраменко 1А м. Запоріжжя, 69120, загальна площа будівлі 6003,88, опалювальна площа споживача 31,2 кв.м. виставлялися наступні рахунки: за жовтень 2022 року на суму 8110,27 грн; за листопад 2022 року на суму 875,18 грн; за грудень 2022 на суму 1429,53 грн; за січень 2023 на суму 1782,61 грн; за лютий 2023 року на суму 1430,47 грн; за березень 2023 року на суму 1167,92 грн; за квітень 2023 року на суму 163,27 грн; за травень 2023 року на суму 163,27 грн; за червень 2023 року на суму 163,27 грн; за липень 2023 року на суму 163,27 грн; за серпень 2023 року на суму 187,69 грн; за вересень 2023 року на суму 184,30 грн; за жовтень 2023 року на суму 168,61 грн; за листопад 2023 року на суму 761,27 грн; за грудень 2023 року на суму 1803,58 грн; за січень 2024 року на суму 1667,10 грн; за лютий 2024 року на суму 1396,66 грн; за березень 2024 року на суму 1297,45 грн; за квітень 2024 року на суму 168,61 грн; за травень 2024 року на суму 168,61 грн; за червень 2024 року на суму 168,61 грн; за липень 2024 року на суму 168,61 грн; за серпень 2024 року на суму 168,61 грн; за вересень 2024 року на суму 168,61 грн; за жовтень 2024 року на суму 215,22 грн; за листопад 2024 року на суму 1288,93 грн; за грудень 2024 року на суму 1682,75 грн; за січень 2025 року на суму 1845,23 грн; за лютий 2025 року на суму 2031,48 грн; за березень 2025 року на суму 1353,73 грн; за квітень 2025 року на суму 216,61 грн; за травень 2025 року на суму 216,61 грн; за червень 2025 року на суму 216,61 грн; за липень 2025 року на суму 216,61 грн; за серпень 2025 року на суму 216,61 грн; за вересень 2025 року на суму 216,61 грн; за жовтень 2025 року на суму 226,90 грн; за листопад 2025 року на суму 1242,28 грн; за грудень 2025 року на суму 2664,11 грн; за січень 2026 року на суму 3049,91 грн.

Посилаючись на правомірність нарахування коштів за постачання теплової енергії до приміщення площею 31.2 кв.м. позивач надав: роздруківку трьох фотокарток; акт про не надання допуску для здійснення перевірки від 17.04.2026; акт прийому-передачі приміщень до договору оренди нерухомого майна від 01.10.2021; угода від 01.10.2021 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.01.2011.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (Концерн «МТМ») зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі Методика).

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом II Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Відключення будинку по вулиці Авраменка 1А у м. Запоріжжя від мережі опалення документально не підтверджено.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з пункту 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем доказів оплати виставлених Концерном «МТМ» рахунків за період з 01.10.2022 по 31.01.2026 на загальну суму 40 827,57 грн не надано.

Заперечуючи щодо позову відповідач посилається на те, що співвласники вже сплатили за опалення спірного приміщення та відсутні докази про те, що приміщення площею 31,2 кв.м. є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Суд погоджується з доводами відповідача з урахуванням наступного.

Відповідно до пунктів 1-3, 5-6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року

№ 417-VIII,

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 зазначено, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц).

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17).

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач-2, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц).

У пунктах 56 і 59 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17 (зі спору, що виник з подібних правовідносин) сформульовано правові висновки щодо питання застосування норм пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме:

- про правильність визначення судом першої інстанції статусу спірних приміщень як допоміжних, оскільки зі встановлених обставин вказаної справи вбачається, що спірні приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони не є ізольованими, належать до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна;

- нормами законодавства унормовано, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Позивачем надано копію акту прийому-передачі приміщень до договору оренди нерухомого майна від 01.01.2021 в якому зазначено про те, що орендар (Фізична особа-підприємець Огаренко Олена Вадимівна) повертає, а орендодавець (Житлово-будівельний кооператив 283 «Комунальник 14») приймає з орендного користування приміщення, що є предметом оренди. Загальною площею 31,2 кв.м., що розташоване в жилому будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка 1А.

Також надано копію угоди від 01.10.2021 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.01.2011. За умовами вказаної угоди орендар і орендодавець прийшли до згоди розірвати договір оренди від 01.01.2011. З моменту набуття чинності даної угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями, щодо користування приміщенням, загальною площею 31,2 кв.м., що розташоване в жилому буднику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка 1А (далі за текстом приміщення). Договір оренди від 01.01.2021 з додатками сторонами не надано.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Надані позивачем фотокартки та акт про не надання допуску для здійснення перевірки суд не вважає допустимими доказами, оскільки з фотокарток не можливо встановити, що вони зроблені саме за адресою жилого будинку по вул. Авраменка 1А, а Акт від 17.04.2026 складено односторонньо позивачем з підписами робітників Концерну «МТМ» без залучення свідків.

Відповідачем надано копію експлікації внутрішніх площ житлових квартир 1 поверху житлового будинку по вул. Авраменка 1 а. Будинок введено в експлуатацію у 1985 році. На першому поверсі розміщено 7 квартир, а також вбудоване приміщення «форпост» загальна площа 220,2 кв.м., культ.просвет 144,2 кв.м., підсобні - 76,0 кв.м. Щодо спірного приміщення виконано напис «Парикмахерская».

За даними акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс загальна площа будинку становить 6292,42 кв.м., житлова площа квартир 5738,58 кв.м., загальна площа квартир 6001,42 кв.м., загальна площа допоміжних приміщень 291,1 кв.м., у т.ч. сходові клітки 1040 кв.м., колясочні 57,3 кв.м., комори 20,0 кв.м., підвали 900 кв.м., інші технічні приміщення 77,3 кв.м.

З наданих документів відповідачем не вбачається, що на момент введення будинку в експлуатацію спірне приміщення площею 31,2 кв.м. мало статус нежитлового приміщення з конкретним цільовим призначенням, зокрема для використання під розміщення Перукарні. Також неможливо встановити, чи проходять у приміщенні інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку і яке було його первісне призначення.

Згідно з експлікацією спірне приміщення має окремий вхід та складається з трьох приміщень загальною площе 33,6 кв.м., які мають позначення римськими цифрами ХХ 2,3 кв.м., ХХІ 10,8 кв.м., ХХІІ 20,5 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

З наданих позивачем документів, зокрема акту приймання передачі та угоди про розірвання вбачається, що спірне приміщення використовується ОСББ як предмет договору найму.

Разом з тим, як уже зазначалося, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Наданими сторонами документами не підтверджується, що спірне приміщення з самого початку будувалося як таке, що буде використовуватися під перукарню. А отже позивачем не доведено, що спірне приміщення не є допоміжним приміщенням.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Методики 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, на думку суду, обсяг теплової енергії повинен розраховуватися та розподілятися між всіма співвласниками ОСББ, зокрема щодо спірного приміщення, та нарахування обсягу спожитої теплової енергії за спірним приміщенням як для нежитлового приміщення та виставлення окремих рахунків з такої послуги є безпідставним.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідач у відзиві навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн. У запереченнях зазначив, що остаточний розрахунок та докази сплати будуть надані відповідно до статті 129 ГПК України. Отже, наразі розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У позові відмовити повністю.

Витрати із сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя І. С. Горохов