Рішення № 136658388, 20.05.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/594/26

Провадження № 2/515/1147/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дімітренка В.Є. звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 11 квітня 2022 року його батько ОСОБА_1 вчинив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., яким заповів синові усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, а ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Мати позивача ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька залишився житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки. Після смерті батька позивач своєчасно звернувся до приватного нотаріуса Монастирліу О.П. із заявою про прийняття спадщини, 07 липня 2023 року приватний нотаріус завів до майна батька Спадкову справу № 110/2022 та 12 липня 2023 року видав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки, які були у власності батька. Однак відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок у зв`язку з тим, що у батька не було правовстановлюючого документу на нього та його право на цей будинок ні в Татарбунарському бюро технічної інвентаризації Одеської області, ні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Зазначив також, у спадковому будинку він народився та зареєстрований з 1994 року і фактично проживає з дня свого народження і до сьогодні.

Посилаючись на те, що у нього відсутня можливість у позасудовому порядку зареєструвати своє право на спадкове майно, доказом того, що спадковий житловий будинок належав на праві приватної власності батькові є відомості із Погосподарської книги, відомості про право власності батька на нього у державних реєстрах відсутні, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який він прийняв у спадок за заповітом від свого покійного батька ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

08 квітня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначення її до розгляду у порядку загального позовного провадження та витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. копії спадкової справи до майна ОСОБА_1 .

Представник позивача адвокат Дімітренко В.Є. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Лиманської сілської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляду справи без його участі, позов визнав та проти його задоволення не заперечує.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 вчинив Заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).

Згідно зі Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29 березня 1978 року Трапівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - позивача у справі (а.с.21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_1 помер у віці 72 роки в с.Трапівка Білгород-Дністровського району Одеської області, про що Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеси) зроблено актовий запис №206 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Згідно з Випискою з Погосподарської книги №6 по Трапівському старостинському округу Лиманської с/ради від 27.02.2026 року житловий будинок 1972 року побудови, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (а.с.10)

Згідно з довідкою ТОВ «Татарбунарське БТІ та РОН» №2209, станом на 31.12.2012 року право власності на будинок садового типу АДРЕСА_1 не зареєстровано. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с.11).

02 грудня 2025 року на замовлення позивача ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» виготовило Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-16).

Матеріалами справи також підтверджують обставини звернення позивача до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який, за твердженням спадкоємця, належав на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого позивач отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17 лютого 2026 року через відсутність у нього правовстановлюючого документу (не наданий спадкоємцем), що міг би підтвердити право власності та належності майна спадкодавцеві та відсутність реєстрації у Державному реєстрі речових прав права власності спадкодавця на зазначений житловий будинок. 06 липня 2022 року до майна померлого ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено Спадкову справу № 110/2022 (а.с.20).

12 липня 2023 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. видав ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, вчиненим його батьком ОСОБА_1 , 1950 року народження, на земельну ділянку площею 3,7141 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Трапівської сільської ради (за межами населеного пункту) Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Н-ОД №063058, виданого 06.08.2002 року Трапівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області. (кадастровий номер земельної ділянки площею 3,7141 га., в тому числі за земельними угіддями гектарів: рілля - 3,7141 г. 5125085200:01:001:0936). (а.с.22).

Також, 12 липня 2023 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. видав ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, вчиненим його батьком, на земельну ділянку площею 3,7140 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Трапівської сільської ради (за межами населеного пункту) Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину, за заповітом НОА 595461, виданого 10.09.2019 року приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирлу О.П., зареєстрованого у реєстрі за №1038 (кадастровий номер земельної ділянки площею 3,7140 га., в тому числі за земельними угіддями гектарів: рілля - 3,7140 га. -5125085200:01:001:1272) (а.с.23).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 29 липня 2000 року Трапівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, мати позивача ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 49 років в м.Татарбунари Татарбунарського району Одеської області, про що зроблено актовий запис №18 (а.с.9).

З матеріалів Спадкової справи №110/2022, наданої приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. на виконання ухвали суду від 08 квітня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 69391102 від 06.07.2022 року слідує, що 11.04.2022 року приватним нотаріусом Монастирліу О.П. посвідчено заповіт ОСОБА_1 та зареєстровано у Спадковому реєстрі за №69235612 (а.с.41).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №69392463 від 06.07.2022 року слідує, що 06.07.2022 року приватний нотаріус Монастирліу О.П. зареєстрував спадкову справу за №110/2022 після померлого ОСОБА_2 за номером у Спадковому реєстрі №69444100 (а.с.42).

12 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву приватному нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на успадковане майно покійного батька ОСОБА_1 , а саме на дві земельні ділянки, що розташовані на території Трапівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.45).

Згідно з довідкою №235, виданою 08.07.2022 року виконкомом Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 (а/з № 206 від 18.05.2022 року) згідно книги господарського обліку № 3 за 2021-2025 роки, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . На момент його смерті крім нього у будинку зареєстрованих та проживаючих не було. (а.с.39).

Заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_1 , відмови від спадщини та свідоцтва про право власності на спадщину за законом чи за заповітом, видані на ім`я будь-яких інших осіб, окрім позивача ОСОБА_1 , матеріали Спадкової справи не містять.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Статтею ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

За змістом ч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Підпунктом 4.15 п.4 гл. 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій від 22.02.2012 р. 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з підпунктом 4.18 п. п.4 гл. 10 розділу II цього ж Порядку встановлено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким чином, із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що син спадкодавця ОСОБА_1 - позивач у справі ОСОБА_1 на підставі Заповіту успадкував майно, яке належало батькові за життя, зокрема, прийняв у спадщину дві земельні ділянки. Однак, у зв`язку з відмовою нотаріуса, був позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом та зареєструвати на себе спадковий житловий будинок, оскільки право власності на нього за життя батько не зареєстрував. Право власності спадкодавця ОСОБА_1 на спадковий житловий будинок підтверджено відомостями із Погосподарської книги, однак через те що його право власності не було зареєстроване у Державних реєстрах, у позивача відсутня можливість оформити у нотаріуса відповідне Свідоцтво про право власності за заповітом із подальшим внесенням відомостей до держаних реєстрів про право власності на своє ім`я. Інші спадкоємці ОСОБА_1 про свій намір прийняти спадщину після його смерті не заявили, інформація про них в матеріалах справи відсутня.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

178,191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 352, 354- 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (адреса розташування: вул. Героїв України, 47-а, с. Лиман Білгород Дністровського район Одеська область, код ЄДРПОУ-04379404, адреса електронної пошти: lymanska_otg@ukr.net.).

Суддя О.А.Дем`янова