Ухвала суду № 136653494, 14.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14828/25

Провадження № 1-кп/752/1322/26

УХВАЛА

14 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100110000130 від 26 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника власника майна, щодо якого вирішується питання про

арешт ОСОБА_12

встановив:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_7 подав клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 із застави на особисте зобов`язання, мотивуючи тим, що строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, пов`язаних з заставою, закінчився, при цьому обвинувачений вказаних обов`язків не порушував, з`являється на кожен виклик суду, доказів протилежного стороною обвинувачення не здобуто, суду не надано. З часом ризики у кримінальному провадженні зменшились. Існуючий запобіжний захід у вигляді застави є неактуальним, неревалентним та створює боргові зобов`язання обвинуваченого перед заставодавцем. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки. Забезпечити його належну процесуальну поведінку можливо шляхом застосування більш легкого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_13 подав клопотання про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києві від 30 жовтня 2024 року на належний ОСОБА_5 автомобіль марки AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , в частині заборони власнику використання зазначеного автомобіля, мотивуючи тим, що арешт накладено незаконно, слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_5 не причетний до вчинення інкримінованих йому правопорушень, у нього відсутні підстави вчиняти дії, спрямовані на приховування, пошкодження, псування, знищення, передачу вказаного автомобіля з метою перешкоджання судовому розгляду. При вирішенні питання про арешт суд має застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб. При цьому тривале збереження автомобіля на штраф-майданчику призведе до його псування та суттєвого знецінення на відміну від використання їх власником, яке сприятиме збереженню автомобілів у належному стані.

Захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали вказане клопотання.

Представник ТОВ «ПН-АВТО» адвокат ОСОБА_12 подав клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року на автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 , мотивуючи тим, що вказаний автомобіль належить ТОВ «ПН-АВТО», арешт на нього накладено необґрунтовано, автомобіль не є речовим доказом у кримінальному провадженні, підстави для його спеціальної конфіскації за результатами судового розгляду відсутні. Незважаючи на накладення арешту, автомобіль не вилучено у власника та на даний час він перебуває у користуванні ТОВ «ПН-АВТО».

Прокурор заперечив проти задоволення клопотань захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та проти клопотання представника ТОВ «ПН-АВТО» адвоката ОСОБА_12 .

Вказав, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. У кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, зокрема переховування ОСОБА_3 від суду. Запобіжний захід у вигляді застави повністю забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а його зміна на більш м`який призведе до ризику самоусунення від виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Арешт на автомобіль AUDI Q7, який належить обвинуваченому ОСОБА_5 , слідчим суддею накладено з метою збереження майна, яке може бути предметом конфіскації як виду додаткового покарання за результатами судового розгляду. Необхідність арешту є актуальною. Надання власнику можливості користуватися автомобілем може призвести до його знищення та/або пошкодження.

Автомобіль TOYOTA RAV4 хоча й не належить обвинуваченому ОСОБА_4 на праві власності, проте перебував у його фактичному користуванні. Визнаний речовим доказом. За результатами судового розгляду до нього може бути застосована конфіскація як додаткове покарання або спеціальна конфіскація як до знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Скасування арешту може призвести до його знищення, пошкодження та/або відчуження.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Аналіз положень статей 181, 182, 194, 196, 197, 199, 203 КПК України в їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України обмеження діють певний, визначений ухвалою слідчого судді, суду, строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення вироку суду чи рішення про закриття кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів. Про обґрунтованість підозри обвинуваченого свідчить зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування. Обґрунтованість підозри також була предметом перевірки слідчих суддів на стадії досудового розслідування.

При цьому оцінка обґрунтованості підозри, в даному випадку, здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинувачених. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Судом не розпочато з`ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не досліджено документи сторони обвинувачення, не допитано свідків та самих обвинувачених.

Незважаючи на закінчення строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, які було покладено на обвинуваченого у зв`язку із застосуванням застави, відносно останнього діє передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язок, прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості прибути у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд, який поширюється на весь час судового провадження.

Враховуючи характер та обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватими, суд дійшов висновку про продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема при зміні запобіжного заходу обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності з обґрунтованою ймовірністю можуть переховуватись від суду.

Більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на даній стадії кримінального провадження, буде недостатнім для запобігання ризикам у кримінальному, не забезпечать дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід відмовити.

Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_13 про часткове скасування арешту, накладено на належний обвинуваченому ОСОБА_5 автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , в частині заборони ОСОБА_5 ним користуватись ним, а також клопотання представника ТОВ «ПН-АВТО» адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту, накладеного на автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 , який не є власністю ОСОБА_4 , а перебував у його користуванні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ставиться в провину вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, санкцією яких передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києві від 30 жовтня 2024 року з метою можливої конфіскації майна як додаткового покарання накладено арешт на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_5 , а також на належний йому на праві власності автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києві від 30 жовтня 2024 року з метою можливої конфіскації майна як додаткового покарання накладено арешт на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_4 , а також на автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_4 та належав ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА».

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

З огляду на складність кримінального провадження та великий обсяг доказів, закінчити судовий розгляд у стислі строки, за умови невизнання обвинуваченими своєї винуватості, очевидно є неможливим.

Суд вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що тривале позбавлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливості користуватися належним йому майном в даному випадку є неспівмірним з метою, яка переслідується у вигляді можливої конфіскації вказаного майна за результатами судового розгляду.

Зберігання транспортного засобу без проведення періодичного технічного обслуговування не запобігає можливості його псування та, як наслідок, втрати ним вартості. Також в умовах воєнного стану, під час частих повітряних атак існує об`єктивна загроза влучання у транспортний засіб ворожих дронів, ракет, уламків від вибухів, що може призвести не лише до пошкодження, а й до повного знищення арештованого майна, що не сприятиме завданням кримінального провадження.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальний вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що скасування арешту в частині позбавлення ОСОБА_5 права користуватись належним йому транспортним засобом та передачі його останньому на відповідальне зберігання з метою підтримання у належному технічному стані, з продовженням при цьому арешту в частині позбавлення права на відчуження та розпорядження, в даному випадку, в умовах воєнного стану, складності кримінального провадження та значного обсягу доказів, які підлягають дослідженню під час судового провадження, буде достатнім для забезпечення завдань арешту майна, а також збереже «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства в частині можливої конфіскації і вимогами захисту права обвинуваченого на мирне володіння своїм майном.

При прийнятті відповідного рішення суд також враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справі «Тодоров та інші проти Болгарії», відповідно до якої конфіскація майна засуджених повинна бути пропорційною, при конфіскації має дотримувати баланс між правами засуджених та суспільним благом. Для цього слід установлювати зв`язок між майном, що має бути вилучене, та злочинною діяльністю або між вартістю майна і різницею між доходами та витратами особи.

Як убачається з матеріалів справи, для забезпечення можливої конфіскації майна, окрім транспортного засобу, арешт накладено на об`єкт нерухомості ОСОБА_5 .

Таким чином, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, вартість належного йому арештованого майна, є достатньою для забезпечення суспільного блага у вигляді можливої конфіскації майна за результатами судового розгляду.

Враховуючи викладене, клопотання захисника ОСОБА_13 підлягає задоволенню.

Також суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника ТОВ «ПН-АВТО» адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту, накладеного на автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що вказаний автомобіль перебував у ОСОБА_4 у користуванні, при цьому не належить йому на праві власності. Підстави для конфіскації вказаного автомобіля при можливому призначенні ОСОБА_4 за результатами судового розгляду додаткового покарання у виді конфіскації майна відсутні.

Заперечуючи проти задоволення клопотання представника ТОВ «ПН-АВТО» з підстав того, що вказаний автомобіль визнано речовим доказом та за результатами судового розгляду він може бути предметом спеціальної конфіскації, прокурор не обґрунтував достатніх підстав для можливої спеціальної конфіскації, які передбачені пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, не зазначив які відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містить вказаний автомобіль, яка необхідність у його безпосередньому дослідженні під час судового розгляду, враховуючи що автомобіль на даний час перебуває у фактичному користуванні ТОВ «ПН-АВТО».

Судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення.

Даних про те, що вказаний автомобіль був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди чи набутий кримінально протиправним шляхом з обвинувального акта та наданих в розпорядження суду документів не вбачається, як і не вбачається того, що власник автомобіля знав або міг знати про його незаконне використання. Обставин, які би свідчили про те, що автомобіль за результатами судового розгляду може підлягати спеціальній конфіскації судом не встановлено.

Крім того, відповідно до ухвали слідчого судді арешт на нього було накладено не з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації чи збереження речових доказів, а виключно з метою конфіскації майна як додаткового покарання.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами клопотання представника ТОВ «ПН-АВТО» про те, що в подальшому застосуванні арешту автомобіля відпала потреба.

З метою забезпечення права власника мирно володіти своїм майном, суд вважає за необхідне скасувати арешт на вказаний автомобіль, оскільки це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Керуючись статтями 17, 98, 100, 170, 174, 177, 182, 194, 201, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Клопотання захисника ОСОБА_13 про часткове скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт в частині позбавлення права користування, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києві від 30 жовтня 2024 року на належний обвинуваченому ОСОБА_5 на праві власності автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 .

Передати вказаний автомобіль обвинуваченому ОСОБА_5 на відповідальне зберігання з метою його збереження та підтримання у належному технічному стані, попередивши останнього про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Виконання ухвали про передачу майна на відповідальне зберігання покласти на прокурора.

Клопотання представника ТОВ «ПН-АВТО» адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києві від 30 жовтня 2024 року на автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1