Ухвала суду № 136650835, 14.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11633/26

1-кс/569/4128/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12026186010000186 від 28.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України, звернулася до слідчого судді із вказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання вказує, що 27.02.2026, близько о 17 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Сімка», який розташований у підземному переході, що по вул. Соборна, м. Рівне, діючи повторно, маючи протиправний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, під приводом купівлі товару після зняття грошових коштів з банкомату, ввівши в оману продавця вищевказаного магазину, заволодів належним ОСОБА_7 майном, а саме: Power Bank Gross марки «GELIUS», вартістю 2254 грн. 93 коп., навушниками марки «OPPO Enco Air3i», вартістю 2000 грн. 46 коп., смарт-годинником марки «Borofone BD3», чорного кольору, із зарядним пристроєм до нього, вартістю 1078 грн. 96 коп., а всього на загальну суму 5334 грн. 35 коп., чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду у вищевказаному розмірі.

Крім цього, 18.03.2026, близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на ринку «Дикий», що по вул. Театральна, м. Рівне, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ та який в подальшому продовжено, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі столу, який знаходився в кіоску, жіночу сумку чорного кольору, вартістю 800 гривень, що належала ОСОБА_9 , в якій знаходилися паспорт громадянина України на ім`я потерпілої, серія НОМЕР_1 , гаманець світло-коричневого кольору вартістю 245 гривень, в якому знаходилися пенсійне посвідчення на ім`я потерпілої, серія НОМЕР_2 , банківські картки АТ КБ «Приватбанк» та «А-банк», а також грошові кошти в сумі 4 450 гривень.

Після цього, будучи поміченим потерпілою ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що його протиправні дії викрито, не реагуючи на законні вимоги, свої злочинні дії не припинив та з викраденим майном почав втікати від місця події, в результаті чого відкрито викрав жіночу сумку чорного кольору вартістю 800 гривень, в якій знаходилися гаманець світло-коричневого кольору вартістю 245 гривень, з грошовими кошти в сумі 4 450 гривень та документи на ім`я ОСОБА_9 , чим завдав потерпілій майнову шкоду у розмірі 5 495 гривень.

18 березня 2026 року ОСОБА_5 , о 15 год. 23 хв. затримано на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

19 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

31 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 27.02.2026, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 06.03.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.03.2026, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.03.2026, протоколами огляду місця події від 18.03.2026, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 18.03.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 18.03.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 18.03.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 18.03.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 18.03.2026, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 18.03.2026, речовими доказами у кримінальному провадженні та іншими матеріалами кримінального провадження.

20 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_15 , підозрюваному ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 15 год. 23 хв. 17 травня 2026 року.

11 травня 2026 року строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 19.06.2026.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, оскільки відповідне кримінальне провадження безпосередньо не розглянуто судом.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним заявленим ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026186010000186 від 28.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 19 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

20 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_15 , підозрюваному ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 15 год. 23 хв. 17 травня 2026 року.

31 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватись органів досудового розслідування та суду, а саме: ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція одного з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.У зв`язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння в умовах воєнного стану, тяжкість злочину, застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам останнього переховуватися від суду та слідства;

незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 буде чинити тиск на потерпілих та свідків.

- іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це.

вчинити інше кримінальне правопорушення: згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, востаннє вироком Рівненського міського суду від 05.11.2025 за ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.361 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців та будучи звільненим 05.11.2025 у зв`язку із відбуттям покарання, належних висновків не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, а повторно підозрюється у вчиненні злочинів проти власності. Фактично в його діях вбачається рецидив злочинів, оскільки судимість не погашена.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних, корисливих злочинів, що ще раз підтверджує небажання останнього ставати на шлях виправлення і перевиховання та вказує на спрямованість дій підозрюваного щодо вчинення кримінальних правопорушень.

Окрім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , самовільно залишив розташування військової частини та не з`явився на військову службу, а тому в його діях вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 вказують на те, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, утриманців не має, а відтак обставин, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу до підозрюваного немає.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

11 травня 2026 року строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 19.06.2026 включно, у зв`язку із неможливістю закінчення досудового розслідування у вказаний строк, внаслідок складності даного кримінального провадження, що зумовлено обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для завершення досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 , слід визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання останнім процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.06.2026.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 19.06.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя