Ухвала суду № 136650604, 18.05.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1067/25

Провадження № 2-з/550/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Михайлюк О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної гвардії України про стягнення незаконно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України в якому просив:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо подачі заяви та одержання одноразової грошової допомоги установленої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168;

- зобов`язати ОСОБА_3 повернути на користь позивача незаконно отримані кошти виплачені у вигляді одноразової грошової допомоги, установленої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

12.05.2026 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Національної гвардії України (ЄДРПОУ: 08803498) та військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснювати подальші виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, на користь ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №550/1067/25.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що предметом спору є правомірність отримання відповідачем частини одноразової грошової допомоги після загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , а також повернення незаконно отриманих коштів позивачу.

Позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі він неодноразово звертався до Головного управління НГУ та Військової частини НОМЕР_1 НГУ із заявами та скаргами щодо необхідності призупинення виплати одноразової грошової допомоги відповідачу до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168, затвердженого наказом МВС України №484 від 09.08.2022, у разі наявності спору між особами щодо права на призначення та виплату ОГД уповноважений орган зобов`язаний призупинити її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Незважаючи на наявність судового спору та належне повідомлення ГУ НГУ і Військової частини НОМЕР_1 НГУ про існування справи №550/1067/25, виплати на користь відповідача були поновлені. Зокрема: 20.02.2026 року здійснено виплати на загальну суму 1650000 грн; 07.03.2026 року здійснено додаткову виплату 300000 грн. Більше того, як зазначено у повторній скарзі позивача, виплати продовжували надходити і надалі, у тому числі у квітні 2026 року. Також такі виплати надійшли у травні 2026 року.

Таким чином, на думку позивача, існує небезпека того, що до моменту ухвалення рішення суду спірні бюджетні кошти будуть повністю виплачені відповідачу; кошти будуть використані або відчужені; виконання можливого рішення суду про стягнення коштів стане неможливим або істотно утрудненим. При цьому невжиття заходів забезпечення позову фактично створює ситуацію, за якої навіть у випадку задоволення позову виконання рішення суду буде суттєво ускладнене, оскільки спірні кошти виплачуються у значних розмірах, можуть бути остаточно виплачені та витрачені. Окремо позивач просить врахувати, що Головне управління НГУ є третьою особою у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України, згідно п. 4 якої визначено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ятастатті 151 ЦПК України).

Таким чином, заявник повинен вказати вид забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказані висновки викладенні постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №567/459/23.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18 виснував, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.

Як було зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить зобов`язати ОСОБА_3 повернути на користь позивача незаконно отримані кошти виплачені у вигляді одноразової грошової допомоги, установленої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Суд зазначає, що позивач не навів доводів та не надав доказів в обґрунтування необхідності забезпечення позову саме шляхом заборони Головному управлінню Національної гвардії України та військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснювати подальші виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, на користь ОСОБА_2 , враховуючи, що предметом позову по суті є стягнення саме з відповідачки на користь позивача виплаченої відповідачці уповноваженим органом одноразової грошової допомоги (далі за текстом ОГД).

Також позивач не навів доводів та не надав суду доказів, які б свідчили про можливі недобросовісні дії із боку відповідачки та необхідність охорони матеріально-правових інтересів позивача, що є метою вжиття заходів забезпечення позову, а так само і доказів того, що в подальшому, у разі можливого задоволення позову про зобов`язання відповідачку повернути на користь позивача незаконно отримані кошти виплачені у вигляді одноразової грошової допомоги, таке рішення буде неможливо виконати або його виконання буде утруднене.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову не призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених його прав в межах даної цивільної справи та не може слугувати підставою для подачі нового позову з метою захисту порушених його прав.

А отже, припущення позивача стосовно того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову в майбутньому ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, є необґрунтованим та недоведеним.

Щодо посилань позивача на абзац 2 пункту 15 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168, затвердженого наказом МВС України №484 від 09.08.2022, суд зазначає, що згідно п. 1 названий Порядок та умови визначають процедуру виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно абзацу 2 пункту 15 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, зазначений абзац 2 пункту 15 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 визначає повноваження саме уповноваженого органу призупинити виплату ОГД.

Однак, при розгляді заяви про забезпечення позову суд керується Цивільно-процесуальним кодексом України та висновками Верховного Суду, які згідно п. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що сама по собі відмова уповноваженого органу у задоволенні неодноразових заяв позивача про призупинення виплати одноразової грошової допомоги відповідачці, незгода позивача з такими рішеннями уповноваженого органу, не є безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням висновків Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що на даний час в справі відсутні обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які могли б бути необхідними та виправданими завданнями цивільного судочинства та забезпечували б ефективний захист прав та інтересів позивача та істотно не порушували б прав відповідачки у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 150-153, 157, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної гвардії України про стягнення незаконно набутих коштів відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено положенням Цивільного процесуального кодексу.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Михайлюк