Рішення № 136649420, 04.05.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/203/26

Справа № 356/97/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшученко І. О.,

за участю секретаря Мелещенко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулось до Березанського міського суду Київської області з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 в розмірі 9 083,93 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 03.07.2023-100000439, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених договором. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Водночас, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, кошти не сплатив, у зв`язку з чим станом на день подання позову виникла прострочена заборгованість перед товариством у розмірі 9 083,93 грн., з яких 6 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 183,93 грн. - заборгованість по процентах та 900,00 грн. - заборгованість за комісією. Зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконує, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 02.02.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.02.2026 та 16.02.2026 відповідачем до суду подано два тотожні за своїм змістом відзиви на позовну заяву, в яких відповідач проти пред`явлених вимог заперечив у повному обсязі, вказуючи на відсутність доказів укладення ним кредитного договору та отримання кредитних коштів. Поданий розрахунок заборгованості є незаконним, а штрафні санкції та відсотки підлягають зменшенню. Посилався на порушення Закону України «Про споживче кредитування» та вказував на недотримання вимог щодо повної вартості кредиту. Окрім того, стверджував, що справа потребує дослідження електронних доказів та банківських документів, що унеможливлює її розгляд без виклику сторін, заявивши при цьому клопотання про розгляд справи без його участі. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача (а.с.55,56).

23.02.2026 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій представник з наведеними у відзиві доводами не погодився, вказуючи, що відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень. Так, факт укладення кредитного договору між сторонами на погоджених умовах позивачем доведено у встановленому порядку. Всупереч таким твердженням відповідача, вказаний договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому або що на час укладення спірного договору він втратив вказаний засіб зв`язку. Окрім того, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Під час укладення кредитного договору особу відповідача ідентифіковано відповідно до Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32, відомості щодо ідентифікації відповідача були додані до позовної заяви. Такі відомості були отримані у порядку і формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 № В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Щодо стягнення процентів за договором, вказує, що це право кредитодавця, а розмір процентів відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування" в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору. Загальні витрати за договором є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось та відповідні позовні вимоги не заявлялись. При цьому відповідачем не надано жодного власного розрахунку, який би спростовував правильність розрахунків, здійснених позивачем, що є процесуальним обов`язком боржника, а тому доводи відповідача про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними. Комісія, пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то стягнення плати за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Також представник позивача наголошує, що одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої поведінки, що не відповідає принципам добросовісності та спрямована на ухилення від виконання договірних зобов`язань. На підставі викладеного, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити (а.с.61-70).

26.02.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав на відсутність в матеріалах справи доказів від оператора стільникового зв`язку, що номер телефону, на який нібито було відправлено SMS, належить йому, а також доказів (Log-файлів, IP-адреси пристрою, MAC-адреси обладнання, з якого здійснювався вхід), що саме відповідач, а не третя особа, отримав доступ до системи та здійснив підписання договору. Надана на підтвердження перерахування коштів квитанція АТ КБ «Приватбанк» є неналежним доказом, номер картки в ній прихований (НОМЕР_2), що унеможливлює ідентифікацію особи, яка отримала кошти. Позивач у розрахунку заборгованості вказав комісію у розмірі 900,00 грн та відсотки, що значно перевищують граничні межі розумності, а нарахування комісії за надання кредиту є незаконним. На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.79-80).

18.03.2026 та 22.04.2026 відповідач також подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких повторно вказав на відсутність доказів укладення ним кредитного договору та доказів перерахування йому кредитних коштів. У задоволенні позову просив відмовити (а.с.85,121).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, при зверненні до суду в позові, а також у поданій 23.02.2026 до суду відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.7-на звороті,70-на звороті).

Відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом згідно з вимогами п.п. 2, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, а саме шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету відповідача та поштою рекомендованими листами з повідомленнями за місцем реєстрації відповідача, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, в судове засідання не з`явився, у поданих до суду відзивах від 11.02.2026 та 16.02.2026, заяві від 16.02.2026 та додаткових поясненнях від 18.03.2026 та 22.04.2026 просив розгляд справи проводити за його відсутності. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.55-57,85,121).

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних учасників на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові заяви по суті справи, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 03.07.2023 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03.07.2023-100000439, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію (п. 3.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)) (а.с.19-24).

Відповідно до умов укладеного договору сума кредиту становить 6 000,00 грн.; дата надання кредиту - 03.07.2023; строк, на який надається кредит - 28 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 30.07.2023; період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (далі - черговий період); процентна ставка - фіксована та становить 1,3% за 1 (один) день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн., нараховується та обліковується в день видачі кредиту (п.п. 3.3.1-3.3.6 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), п.п. 1-5, 7, 9 заявки).

Даний договір укладений сторонами в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором P794, дата та час укладення - 03.07.2023, 08:46 (п.п. 2.1, 2.3.1-2.3.6 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), преамбула до заявки та відповіді позичальника).

Підписавши відповідь позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором P794, позичальник підтвердив, що він однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023, з якими він попередньо уважно ознайомився, та погодився, що дана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції складають електронний кредитний договір та містять всі його істотні умови (преамбула відповіді позичальника, п.п. 2.2, 2.2.1-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до інформації Національного банку України за посиланням: https://bank.gov.ua, ТОВ "Споживчий центр" є учасником (абонентом-надавачем послуг) системи BankID Національного банку України з 26.10.2020, що також підтверджується відповідною роздруківкою сайту (а.с.12).

Під час укладення договору позичальник пройшов ідентифікацію через Систему BankID НБУ відповідно до Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32, що підтверджується інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача (а.с.13).

Відповідно до п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) сторони погодили спосіб перерахування позичальнику коштів кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2, що зазначені ним самостійно та містяться в преамбулі до заявки та відповіді позичальника, та в п. 11.9 пропозиції позичальник підтвердив, що вказаний ним рахунок належить виключно йому на законних підставах, право на його використання не зупинене та не обмежене, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

03.07.2023 відповідач ОСОБА_1 також підписав Додаток до анкети Позичальника, в якому повідомив, зокрема, свій номер телефону НОМЕР_1 , інформацію про роботу, а також дані третіх осіб, та підтвердив, що вказані дані надані особисто та не містять неточної та/або неправдивої інформації, а також, що він повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 182 КК України (а.с.16).

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023, та погоджені сторонами договору при його укладенні, що засвідчено їхніми підписами (а.с.18).

03.07.2023 відповідач ОСОБА_1 також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, в якому визначено основні умови кредитування, розмір орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, графік платежів, їх кількість, розмір та періодичність внесення, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором тощо, чим також підтвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором, що засвідчив електронним підписом одноразовим ідентифікатором P794 (а.с.14-15).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на погоджених умовах.

01.11.2020 між ТОВ "Споживчий центр" та АТ КБ «Приватбанк» (далі - банк) укладено договір про надання послуг в системі Liqpay № 4507, згідно з яким банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомого системи Liqpay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта ТОВ "Споживчий центр" на банківські кратки платників (п. 1.1. Договору) (а.с.29-34).

Відповідно до квитанції платіжної системи Liqpay від 03.07.2023, на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_2 через платіжну систему Liqpay 03.07.2023 о 08:46 було зараховано грошові кошти в сумі 6 000,00 грн., ID операції: 2334552959, Order ID: O_0C4D7817797A68474E2A7AC5207B201D5833, Ідентифікатор еквайра: АТ КБ ПриватБанк, Ідентифікатор платіжного пристрою: I02203P9, призначення платіжної операції: «Видача за договором №03.07.2023-100000439», платник Швидкий кредит, сайт sgroshi.com.ua (а.с.25).

Дана квитанція відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про платіжні послуги», п. 160 постанови Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, та згідно з пунктом 159 вказаної постанови має статус первинного документа, що може бути використаний під час урегулювання спірних питань.

Листом АТ «Універсал Банк» від 03.04.2026 № БТ/Е-11706 підтверджено, що платіжна картка № НОМЕР_3 емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), та згідно наданої виписки за період з 03.07.2023 по 29.01.2026 (рух коштів по картці від 02.04.2026), 03.07.2023 о 08:46:40 на вказаний картковий рахунок № НОМЕР_3 було зараховано грошові кошти в сумі 6 000,00 грн., що відповідає сумі кредиту, визначеній у договорі (а.с.97,99-119).

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі та на умовах, визначених договором.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором порушив, не здійснив жодного платежу в рахунок сплати кредиту, процентів за користування ним та інших платежів, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» в загальному розмірі 9 083,93 грн., з яких 6 000,00 грн. - основний борг, 2 183,93 грн. - залишок відсотків, 900,00 грн. - залишок комісій, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 станом на 19.01.2026, що є детальним та містить інформацію про загальну кількість днів користування кредитом, порядок нарахування спірної заборгованості в розрізі окремих складових загальної заборгованості за кожен день користування кредитом та залишок неповернутої заборгованості, відповідає умовам укладеного договору та не спростований будь-яким контррозрахунком відповідача (а.с.36-46).

В добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає.

Так, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 наголошувала, що у відповідності до принципу змагальності цивільного судочинства, закріпленого в ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і на підставу для заперечень, що забезпечує повноту дослідження обставин справи, проте не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 291/1352/20.

У постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

З огляду на викладене, заперечення відповідача не спростовують пред`явлених позивачем вимог з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» також визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо неукладення ним договору не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються сукупністю наявних у ній доказів, з яких вбачається, що кредитний договір № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023, за якими виникла спірна заборгованість, укладений між сторонами в електронній формі у спосіб, визначений законом, шляхом прийняття відповідачем (акцепту) пропозиції позивача про укладення кредитного договору № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 на погоджених умовах.

Всупереч таким твердженням відповідача, вказаний вище кредитний договір № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 містить підпис позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором P794, що був направлений на вказаний позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_5 , погоджений ним як засіб комунікації для підписання та укладання договору (а.с.22,24).

Доводи відповідача щодо відсутності доказів належності йому вказаного номеру телефону суд розцінює критично та до уваги не приймає, оскільки саме цей номер телефону НОМЕР_5 послідовно зазначено відповідачем як засіб зв`язку з ним у всіх його заявах по суті справи, додаткових поясненнях та інших заявах, з якими відповідач ОСОБА_1 звертався до суду (а.с.55-57,79,85,121).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що персональні дані відповідача були використані третіми особами для укладення договору від його імені та всупереч його волі, ОСОБА_1 суду не надав. До правоохоронних органів із відповідними заявами щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, повідомлень до банку про факт втрати електронного платіжного засобу чи індивідуальної облікової інформації, блокування картки чи рахунку не подавав, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 в справі № 524/5556/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено.

При цьому суд зауважує, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі№ 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

Отже, підписавши відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив, що він однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 03.07.2023-100000439, з якими він попередньо уважно ознайомився, та погодився, що дана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції складають електронний кредитний договір та містять всі його істотні умови (преамбула відповіді позичальника, п.п. 2.2, 2.2.1-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Вказані пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) № 03.07.2023-100000439, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та заявка, підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором P794, містяться в матеріалах справи (а.с.19-24).

Так, згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

В силу положень статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Отже, всупереч таким твердженням відповідача, позивачем суду надано вказаний кредитний договір № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023, за яким виникла спірна заборгованість.

Вказаний договір № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 підписаний сторонами електронними підписами, що забезпечує однозначну ідентифікацію сторін, підтверджує наявність волі сторін на його укладення та досягнення ними згоди щодо всіх істотних його умов, в том числі, щодо розміру та строку кредиту, способу надання кредиту, розміру та порядку сплати процентів за його користування та інших платежів, а також інших умов кредитування.

Відповідачем під час укладення кредитного договору також пройдено ідентифікацію через систему BankID згідно Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 (далі - Положення), дані якої отримані позивачем як абонентом-надавачем послуг від центрального вузла системи BankID Національного банку України та надані суду (а.с.13).

Так, відповідно до пунктів 20-23 Положення (в редакції від 01.05.2021, чинній на момент укладення кредитного договору) учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є користувачі та Абоненти. Користувач для отримання послуги на порталі послуг Абонента має обрати електронну дистанційну ідентифікацію через Систему BankID Національного банку. Система BankID Національного банку спрямовує користувача після його вибору способу ідентифікації на центральний вузол Системи BankID Національного банку, на якому обирається абонент-ідентифікатор. Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонента-ідентифікатора перенаправляє користувача на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора. Система BankID Національного банку відповідно до специфікації взаємодії забезпечує передавання електронних запитів на електронну дистанційну ідентифікацію і підписаних, зашифрованих електронних підтверджень електронної дистанційної ідентифікації між Абонентами.

Отже, без успішного проходження процедури автентифікації користувачем його дані не можуть бути передані абоненту, разом з тим, в даному випадку інформація щодо відповідача, отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, міститься в матеріалах справи (а.с.13).

Враховуючи викладене, факт укладення кредитного договору саме відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами та сумнівів не викликає.

Вказаний вище кредитний договір відповідачем не оспорений, в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України його умови підлягають до виконання.

Посилання відповідача на неперерахування йому кредитних коштів суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.

Так, підписавши вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, сторони погодили суму кредиту в розмірі 6 000,00 грн., а також спосіб його надання шляхом безготівкового переказу коштів у вказаній сумі на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 , зазначений ним особисто.

Належність ОСОБА_1 вказаної вище платіжної картки № НОМЕР_2, а також факт зарахування на неї кредитних коштів 03.07.2023 в сумі 6 000,00 грн. підтверджується квитанцією платіжної системи Liqpay від 03.07.2023 та листом банку-емітента АТ «Універсал Банк» від 03.04.2026 № БТ/Е-11706 з доданою до неї випискою про рух коштів по рахунку, що є первинними документами, відповідають вимогам закону, відтак, є належними та допустимими доказами, що підтверджують реальне виконання сторонами кредитного договору, та в сукупності з іншими дослідженими у справі доказами підтверджує обставини видачі відповідачу кредиту та його розмір.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду у постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц, від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19, від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц, які суд враховує до даних спірних правовідносин у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи час укладення кредитного договору між сторонами (03.07.2023 о 08:46) та час перерахування коштів (03.07.2023 о 08:46:40) на реквізити платіжного засобу № НОМЕР_2, вказаного позичальником, факт перерахування кредитних коштів відповідачу саме ТОВ "Споживчий центр" на виконання умов укладеного кредитного договору № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 відповідачем не спростовано.

Щодо посилань відповідача на неповне зазначення номеру банківської картки в договорі, суд зазначає, що у відповідності з пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 (в редакції від 03.11.2021, чинній на момент укладення кредитного договору) передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, зазначення позивачем у договорі номеру електронного платіжного засобу відповідача у форматі НОМЕР_2 відповідає вимогам вищенаведених Постанов Правління Національного банку України, при цьому повний номер картки зазначений відповідачем самостійно та на нього були перераховані кошти кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Суд наголошує, що у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача, тому твердження відповідача щодо недолучення таких доказів позивачем не звільняє відповідача від обов`язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу для своїх заперечень.

Суд враховує, що відповідач на підтвердження своїх доводів не був позбавлений можливості надати суду квитанцію чи інший відповідний платіжний документ зі свого карткового рахунку, з якого б вбачалось інше джерело походження вказаних вище коштів, проте не зробив цього, у зв`язку з чим суд розцінює вказані його посилання як нещирі.

Загальні витрати за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення цього договору наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023, з якою відповідач ознайомився та погодився, що засвідчив своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором P794.

Проценти за користування кредитом правомірно нараховані позивачем в межах строку кредитування з 03.07.2023 по 30.07.2023 включно, що становить 28 календарних днів, виходячи з погодженої процентної ставки 1,3% в день на залишок неповернутого кредиту, що відповідає умовам договору.

Суд відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість вимог щодо стягнення процентів, оскільки такі проценти є платою за користування кредитними коштами, нараховані відповідно до умов укладеного договору, на які відповідач погодився, у період дії строку договору та такі умови договору є чинними.

Посилання відповідача на неспівмірність штрафних санкцій суд до уваги не приймає, оскільки всупереч таким твердженням позичальника, пред`явлений позов не містить вимог про стягнення з відповідача будь-яких штрафів чи пені.

Окрім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, які саме умови укладеного договору вона вважає несправедливими, які саме її права як споживача вони порушують та не підлягають застосуванню.

Всупереч таким твердженням відповідача, умовами укладеного договору не передбачено комісії на надання послуг, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Так, пунктом 9 заявки та відповіді позичальника укладеного кредитного договору передбачено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів та комісій, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Враховуючи, що сторони погодили нарахування разової комісії за видачу кредиту, право на нарахування якої прямо передбачено законом, така комісія включена до загальних витрат за кредитом, тому її стягнення з відповідача є правомірним.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду вказаних вище висновків суду не спростовують та розцінюються судом критично з огляду на наступне.

Так, перевіркою в Єдиному державному реєстру судових рішень встановлено, що справи № 761/23526/17, на яку посилається відповідач у відзиві, не існує.

Так само не існує постанов від 12.01.2021 у справі № 127/33824/19, від 20.05.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 444/9519/12 та від 16.06.2021 у справі № 201/11183/16-ц.

Постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 524/5556/19 та від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц взагалі не містять зазначених відповідачем висновків.

Так само процитована відповідачем стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію», на яку посилається останній у своїх запереченнях на відповідь на відзив, не відповідає офіційному тексту закону та не містить положень про підтвердження технічними даними електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За наведених обставин, посилання відповідача на правові висновки в судових рішеннях, що не існують в реальності, із зазначенням вигаданих номерів справ та дат ухвалення постанов, суд розцінює як недобросовісне використання відповідачем своїх процесуальних прав з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань, що не допускається в силу вимог ст. 44 ЦПК України, та ставить під сумнів обґрунтованість та правдивість пояснень відповідача щодо суті спору в цілому.

Будь-яких інших доказів на спростування вказаних розрахунків, а також доказів належного виконання умов вищезазначених договорів відповідач суду не надав.

За таких обставин, судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач ОСОБА_1 скористався наданим йому позивачем кредитом, проте порушив взяті на себе зобов`язання, не надавав своєчасно грошові кошти для погашення кредиту, процентів за користування ним та комісією, передбаченими договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість перед позивач ТОВ «Споживчий центр» в загальному розмірі 9 083,93 грн., з яких 6 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 183,93 грн. - заборгованість по процентах та 900,00 грн. - заборгованість за комісією що підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 УПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положенням ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 629, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄРДПОУ 37356833), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А (МФО 305299, р/р НОМЕР_7 ) заборгованість за кредитним договором № 03.07.2023-100000439 від 03.07.2023 в розмірі 9 083 (дев`ять тисяч вісімдесят три) гривні 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄРДПОУ 37356833), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А (МФО 305299, р/р НОМЕР_7 ) судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. О. Капшученко