Рішення № 136647532, 14.05.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 14.05.2026

Справа № 501/694/26

2/501/1424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеського району Одеської області цивільну справу за

позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі позивач) 20.02.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 22035000065868 від 25.05.2018 у розмірі 11 914,96 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 25.05.2018 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 22035000065868, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 6 800,00 грн. зі сплатою відсотків відповідно до умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим у останньої утворилась заборгованість, яка становить 11914,96 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5 031,5 грн.; заборгованість по відсотках: 3211,46 грн.; заборгованість по комісії - 3672 грн.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло прав нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 22035000065868 від 25.05.2018.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 20.02.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.71).

Ухвалою судді від 30.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.74-75).

Суд розглядає справу за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 25.05.2018 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №22035000065868, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 6 800,00 грн. зі сплатою відсотків відповідно до умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим у останньої утворилась заборгованість, яка становить 11914,96 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5 031,5 грн., заборгованість по відсотках: 3211,46 грн., заборгованість по комісії 3 672 грн.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло прав нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 22035000065868 від 25.05.2018.

ІV. Оцінка Суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаними договорами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим у останньої утворилась заборгованість, яка становить 11914,96 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5 031,5 грн., заборгованість по відсотках: 3211,46 грн., заборгованість по комісії 3 672 грн.

За таких умов суд прийшов до переконання, що відповідач фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку в повному обсязі ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості, яка в частині тіла кредиту та відсотків підлягає стягненню з Відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що 10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ. У зв`язку з цим в Закон України «Про захист прав споживачів» внесені зміни і ст.11 визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

.Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування`загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідачці нараховано 3 672 грн. комісії.

Встановивши у Кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту 6,0%, Банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

В силу вказаного, визначений п.1.1 Кредитного договору обов`язок відповідачки як позичальника сплачувати щомісяця комісію за користування лімітом кредитної лінії є нікчемним згідно з ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» і підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 3 672 грн. немає, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту 5 031,5 грн.; заборгованість по відсотках: 3211,46 грн., в іншій частині відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції від 28.01.2026 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно долі задоволених вимог (3/4') у розмірі 1996,80 грн..

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу по даній справі представник позивача разом з позовною заявою надав суду копії договору про надання правової допомоги (а.с.59-661), акту про підтвердження надання юридичної допомоги від 26.01.2026, детального опису виконаних робіт адвокатом Гулієвою С.А. (а.с.67).

Проте документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, р-н Шевченківський, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за кредитним договором № 22035000065868 від 25.05.2018 у розмірі 8242,96 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1996,80 грн.

У задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко