Рішення № 136646937, 19.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/110/26

Провадження № 2/750/1730/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,секретарЮрченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 751/110/26 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

06.01.2026 АТ «Сенс Банк» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача про стягнення з останньої заборгованості за Угодою про надання кредиту № 500743763 від 18.01.2023 у сумі 60 926,43 грн, а також 2 422, 40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 382,72 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова Топіха Р.М. ухвалою від 22.01.2026 передав справу за підсудністю на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова.

16.02.2026 автоматизованою системою документообігу суду справа розподілена для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Суддя Супрун О.П. ухвалою від 17.02.2026 прийняв справу до свого провадження та відкрив провадження, призначив судове засідання на 19.05.2026.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку. Представник позивача в поданій позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідач про причини неявки не повідомила, відзиву не подала.

За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що 18.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Сенс Банк» із метою отримання банківських послуг відповідно до публічної пропозиції АТ «Сенс Банк» на укладення Договору про комплексе банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», яку розміщено на сайті Банку.

18.01.2023 відповідач підписанням через інформаційно-телекомунікаційну систему оферти на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 500743763 запропонувала банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Того ж дня, шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500743763 банк прийняв пропозицію відповідача.

На підтвердження підписання ОСОБА_1 . Угоди про надання споживчого кредиту № 500743763 від 18.01.2023 шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора «8283», надісланого на її номер телефону НОМЕР_1 , АТ «Сенс Банк» надало Довідку про ідентифікацію Вих. № 5898433 (500743763; 47282,03).

Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 було підписано Довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, слідуючи доводам позивача, 18.01.2023 між сторонами було укладено Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», із такими умовами: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 47 282,03 грн; процентна ставка - 12,99 % річних (фіксована); строк кредиту - 48 місяців; опис послуги - надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються банком позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між банком та позичальником на підставі договору та відповідно до його вимог; комісійна винагорода за надання кредиту - 0,00 %; комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0,1 % від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 0,5 % від суми кредиту, за період з 25 по 48 місяць користування кредитом - 1,0 % від суми кредиту; дата повернення кредиту - 18.01.2027 (а.с. 8 зворот).

Указані умови кредитування також описані в наданому позивачем Паспорті споживчого кредиту та Акцепті пропозиції на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 400743763 (а.с. 8, 10-11).

Як стверджує позивач, банк виконав у повному обсязі, відповідно до Угоди про надання споживчого кредиту № 400743763 від 18.01.2023, узяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу в розпорядження кредитні кошти. Проте, відповідач узяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 60 926,43 грн, із яких: 46 163,96 грн - прострочене тіло кредиту; 11 571,72 грн - відсотки за користування кредитом; 3 190,75 грн - комісія.

Наявність указаної заборгованості позивач підтверджує наданими копіями розрахунку заборгованості за кредитом № 500743763, станом на 11.08.2025, та виписками по особовим рахункам клієнта за період з 18.01.2023 по 11.08.2025 (а.с. 7, 16-33).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

Так, звертаючись до суду з позовом АТ «Сенс Банк» було надано копії наступних документів: Довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспорт споживчого кредиту, Оферту на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 500743763 від 18.01.2023, Акцепт пропозиції на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 500743763 від 18.01.2023. Між тим, жоден із указаних документів не містить електронного підпису відповідача.

Зокрема, матеріалами справи не підтверджується, що 18.01.2023 ОСОБА_1 підписала оферту - пропозицію на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 500743763, а тому докази, що саме з викладеними умовами кредитного договору ознайомлювалася відповідач.

Посилання позивача з цього приводу на Довідку про ідентифікацію, що останнім здійснено акцепт договору одноразовим ідентифікатором «8283», не заслуговують на увагу, оскільки довідка видана позивачем без зазначення дати, підписана фахівцем без проставлення печатки.

Отже, докази щодо існування письмової домовленості між позивачем та відповідачем щодо нарахування процентів та їх сплати за користування кредитом, а також нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту, у справі відсутні, а тому немає правових підстав для їхнього стягнення з ОСОБА_1 .

Разом із тим, прострочене тіло кредиту в сумі 46 163,96 грн належить стягнути з відповідача, оскільки виписками по особовим рахункам клієнта за період з 18.01.2023 по 11.08.2025 підтверджується факт користування ОСОБА_1 коштами банку.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи та просив стягнути витрати та професійну правничу допомогу у розмірі 5 382,72 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України судові витрати належить стягнути в розмірі, пропорційному до розміру задоволених вимог (75,77 %).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за Угодою про надання кредиту № 500743763 від 18.01.2023 у сумі 46 163,96 грн (сорок шість тисяч сто шістдесят три гривні 96 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 4 078,49 грн (чотири тисячі сімдесят вісім гривень 49 копійок) у відшкодування витрат на оплату правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 1 835,45 грн (одну тисячу вісімсот тридцять п`ять гривень 45 копійок) у відшкодування сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження юридичної особи:

вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя