Рішення № 136643947, 19.05.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1036/26 Справа №447/1017/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

19.05.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

Головуючої судді - Рябчун А. В.,

секретаря судового засідання- Непопалової М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за договором № 3952119-511 у загальному розмірі 57 432,64 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04 березня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3952119-511, відповідно до умов якого сума кредиту становить 26 725,00 грн., строк кредитування 24 місяці, проценти за користування кредитом 0,01% річних, комісія за обслуговування кредиту 6,9% щомісячно.

Позивач вказує, що відповідач зобов`язань за кредитним договором належно не виконує, як наслідок утворилася заборгованість, яка станом на 27 листопада 2025 року становить 57 432,64 грн. з яких: 24 497,42,00 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 2 грн. 25 коп. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена); 32 932,97 грн. заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена), яку просить стягнути з відповідача та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 24 березня 2026 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

З отриманої судом відповіді № 2502990 від 24.03.2026 року Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 березня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року розгляд даної справи відкладено у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Представник позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» в судові засідання 21 квітня 2026 року, 19 травня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак, подав заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 21 квітня 2026 року, 19 травня 2026 року не з`явилась, не повідомивши суд про причини своєї неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву не подала.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження та повістки про виклик до суду у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України. Також судом здійснювався виклик відповідачки шляхом опублікування оголошення на сайті судової влади.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

У зв`язку з неявкою позивача та відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано відповідно до статті 280 ЦПК України заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України.

Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не подала.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 04 березня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3952119-511, відповідно до умов якого сума кредиту становить 26 725,00 грн., строк кредитування 24 місяці, проценти за користування кредитом 0,01% річних, комісія за обслуговування кредиту 6,9% щомісячно.

У паспорті споживчого кредиту визначені, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредитку, порядок повернення та інша додаткова інформація.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3952119-511 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 57 432,64 грн. з яких: 24 497,42,00 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 2 грн. 25 коп. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена); 32 932,97 грн. заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з і статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що відповідач 04 березня 2024 року та АТ «Таскомбанк» уклали кредитний договір № 3952119-511, відповідно до умов якого сума кредиту становить 26 725,00 грн., строк кредитування 24 місяці, проценти за користування кредитом 0,01% річних, комісія за обслуговування кредиту 6,9% щомісячно.

Надаючи оцінку аргументам позивача суд зауважує, що відповідач, підписавши договір та, в подальшому, вчиняючи дії, а саме: користуючись кредитними коштами і здійснюючи часткове погашення заборгованості, що підтверджується матеріалами справи (зокрема випискою по рахунку), фактично висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідачка за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконувала, у результаті чого утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які факт укладення кредитного договору на суму 26 725,00 грн., отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повне виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісій у розмірі 32 932,97,00 грн, суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні комісії, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день ухвалення судового рішення доказів оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, тому суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Таскомбанк» заборгованість у сумі 24 499,67 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги АТ «Таскомбанк» підлягають стягненню 1 135,78 грн. сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 42,66%.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265,280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 3952119-511 у розмірі 24 499 (двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 67 копійок, що складається з:

- 24 497,42 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена);

-2 грн. 25 коп. - заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 78 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», місцезнаходження: вул. проспект Леоніда Каденюка, буд. 23, м. Київ, 02094, ЄДРПОУ 09806443.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун