Ухвала суду № 136641246, 13.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/1125/26

Справа № 754/8674/26

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026100030001006 від 12.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва 13.05.2026 надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно із забороною його відчуження, розпорядження та користування у кримінальному провадженні № 12026100030001006 від 12.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор зазначає, прокурорами Деснянської окружної прокуратури міста Києва, відповідно до ст. 36 КПК України здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні досліджуються обставини здійснення незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор за адресою: місто Київ, пр-т Червоної Калини, 6.

Так, 12.05.2026 до Деснянського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення щодо здійснення незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, 6.

Виїздом слідчо-оперативної групи Деснянського УП ГУНП у м. Києві вказана інформація підтвердилась.

На момент прибуття працівників Деснянського УП ГУНП у м. Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, а саме: місто Київ, пр-т Червоної Калини, 6, доступ до таких приміщень не обмежувався.

Так 12.05.2026 у період часу 16:56 год. до 17:20 год. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України з метою врятування майна, а саме: речей які є доказами вчинення кримінального правопорушення, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: місто Київ, пр-т Червоної Калини, 6, під час якого виявлено та вилучено: 15 комп`ютерних моніторів; 14 системних блоків; 10 комп`ютерних мишок; 11 комп`ютерних клавіатур.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 13.05.2026 вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026100030001006 від 12.05.2026.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, пр-т. Червоної Калини, 6, на праві власності належать: ТОВ «МАЯК 6» (код ЄДРПОУ 42675100), ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосінь» (код ЄДРПОУ 21538933).

Зазначене приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, 6, фактично використовувалося як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки саме в ньому було встановлено відповідне обладнання, створені умови для обмеженого доступу клієнтів, забезпечено конфіденційність діяльності тощо.

З метою збереження речового доказу, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме у накладенні арешту на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, пр-т Червоної Калини, 6, на праві власності належать: ТОВ «МАЯК 6» (код ЄДРПОУ 42675100), ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосінь» (код ЄДРПОУ 21538933).

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

У судове засідання прокурор не з`явився, про час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. З огляду на засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, сторони самостійно обстоюють свої правові позиції та є вільними у використанні своїх процесуальних прав. Неприбуття прокурора суд розцінює як його небажання підтримувати клопотання в усній формі. Оскільки закон не покладає на слідчого суддю обов`язок забезпечувати явку ініціатора клопотання, розгляд проведено за відсутності сторони обвинувачення, на підставі долучених письмових матеріалів.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з клопотання та додатків до нього, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026100030001006 від 12.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Рональда Рейгана, 4, зазначив, що метою накладення арешту на вказаний об`єкт є забезпечення збереження речового доказу.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя в даному випадку приходить до висновку, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт нежитлового приміщення, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого прокурор звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.

Прокурором не доведено можливість використання майна, про арешт якого він клопоче, як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали справи, а саме витяг з реєстру досудових розслідувань не містять інформації, що безпосередньо це нежитлове приміщення є об`єктом кримінального правопорушення.

Також стороною обвинувачення будь-яка причетність ТОВ «МАЯК 6» (код ЄДРПОУ 42675100), ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосінь» (код ЄДРПОУ 21538933), до можливої протиправної діяльності не доведено, як і правові підстави використання приміщень (м. Київ по пр-т Червоної Калини, 6) для проведення азартних ігор.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В порушення вимог ст. 171 КПК України в клопотанні прокурором не зазначено конкретну мету накладення арешту на дане нежитлове приміщення, а мотивування застосування заходу забезпечення кримінального провадження є суто формальним, без зазначення конкретних обставин кримінального правопорушення, які можуть бути встановлені за допомогою вказаних нежитлових приміщень. Також прокурором у клопотанні не враховано розумність, співрозмірність та наслідки обмеження права власності третіх осіб, яким належать зазначені у клопотанні нежитлові приміщення.

Також слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування кримінального провадження № 12026100030001006 від 12.05.2026 внесено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, яка відноситься до підслідності детективів Бюро економічної безпеки України, що ставить під сумнів правомірність проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим відділом Деснянського УП ГУНП у м. Києві.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя робить висновок про необґрунтованість клопотання щодо накладення арешту та про відмову в його задоволенні, оскільки воно не відповідає вимогам глави 17 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026100030001006 від 12.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_4