Вирок № 13663720, 13.01.2011, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1-27/11

Вирок

Іменем України

13 січня 2011 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого-судді Верес М.Ф.

при секретарі Шаміладзе В.В.

з участю прокурора Клименко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця АДРЕСА_3 мешканця АДРЕСА_1освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

-18 грудня 2009 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за Ст. 185 ч. 2 КК України до арешту строком на 3 місяці, звільнений 18.03.2010 року по відбуттю строку покарання,

по Ст. 185 ч. 2 КК України, суд

Встановив :

Підсудний ОСОБА_1 4 жовтня 2010 року близько 02 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в помешканні потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 після сумісного розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спяніли та заснули, шляхом вільного доступу, таємно, з корисливих мотивів, направлених на заволодіння чужим майном, будучи раніше судимим, повторно викрав кросівки фірми «Адідас» вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 260 від 20.10.2010 року становить 475 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Своїми діями підсудний ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений Ст. 185 ч. 2 КК України, крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 своєї вини не визнав і пояснив суду, що 3 жовтня 2010 року близько 17 години зайшов до знайомого ОСОБА_2, який проживає по АДРЕСА_2 де разом з потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вживали спиртне, випили літр горілки. Потерпілий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від випитого спяніли та заснули. А він близько 23 години повернувся додому та ліг спати. Кросівок ОСОБА_2 він не викрадав, додому йшов у своїх кросівках, у нього та ОСОБА_2 кросівки однакової фірми та розміру, на досудовому слідстві він говорив неправду, щоб його відпустили під підписку про невиїзд.

Незважаючи на невизнання вини підсудним, його вина у скоєному злочині повністю підтверджується доказами, зібраними під час досудового слідства і перевіреними в суді.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що 3 жовтня 2010 року він знаходився в гостях у потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 близько 17 години до ОСОБА_2 прийшов підсудний ОСОБА_1. Вони вживали спиртне, випили літру горілки, після чого він спянів та заснув. Близько 8 години ранку 4 жовтня 2010 року коли він прокинувся, потерпілий ОСОБА_2 повідомив йому, що зникли його кросівки. Він разом з потерпілим ОСОБА_2 почали шукати ОСОБА_1, однак не знайшли. У чому обутий приходив підсудний ОСОБА_1 до потерпілого ОСОБА_2 він не памятає.

Вина підсудного у вчиненому злочині підтверджується:

- протоколом добровільної видачі від 17.10.2010 року, згідно якого підсудний ОСОБА_1 добровільно видав чоловічі кросівки «Адідас»сірого кольору, які, як пояснив ОСОБА_1 він викрав з будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 (а.с.13);

- протоколом огляду предметів від 17.10.2010 року, а саме чоловічих шкіряних кросівок фабричного виготовлення фірми виробника «Адідас»сірого кольору на гумовій підошві блідо-білого кольору, 45 розміру з написом «Adidas», без пошкоджень (а.с.16);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.10.2010 року, згідно якого підсудний ОСОБА_1 вказав, що кросівки, які він 3 жовтня 2010 року викрав в домоволодінні потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 знаходилися з правого боку біля вхідних дверей будинку під вікном на полиці (а.с. 32);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 260 від 20.10.2010 року, згідно якого вартість чоловічих шкіряних кросівок сірого кольору 45 розміру фірми «Адідас»з урахуванням початкової вартості та суми процентного зносу становить 475 гривень (а.с. 41-43);

- поясненнями підсудного ОСОБА_1 від 17.10.2010 року, даними на досудовому слідстві, згідно яких підсудний ОСОБА_1 вказав, що 4 жовтня 2010 року, виходячи з будинку потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 із шафи для взуття викрав чоловічі кросівки фірми «Адідас»сірого кольору, які відніс до себе додому, пояснивши, що крадіжку вчинив, оскільки його кросівки вже були порвані (а.с.37).

При відтворенні обстановки та обставин події підсудний ОСОБА_1 вказував на правильне місце знаходження кросівок. Хоча, як видно із матеріалів слідства ні потерпілий, ні свідок ОСОБА_3 навіть не знали, де підсудний мешкає і раніше в помешканні потерпілого не був.

Підсудний ОСОБА_1 залишив будинок потерпілого після 23 години. При цьому на досудовому слідстві він вказав, що метою крадіжки стало те, що його кросівки були зношеними, правий мав лопнуту підошву, а в лівому кросівку не було так званого «язичка», що покриває ногу.

Пересвідчившись, що кросівки потерпілого є новими фірми «Адідас»мають 45 розмір, саме такий як і у нього, підсудний викрав їх, одягнувши свої, а кросівки потерпілого ОСОБА_2 забрав у руки.

Всі ці докази беззаперечно з достовірністю підтверджують, що саме підсудний ОСОБА_1 вчинив крадіжку кросівок, остаточна вартість яких складає 475 гривень і які працівниками міліції були вилучені за місцем проживання підсудного (а.с.13).

Судом встановлено, що за місцем вчинення злочину перебувало 3 особи після 17 години 3 жовтня 2010 року. Як пояснив підсудний та свідок ОСОБА_3 після вживання літри горілки, близько 23 години всі поснули. Підсудний вказав на досудовому слідстві, що він прокинувся близько 2 години 4 жовтня 2010 року, викрав кросівки та відніс додому. До ранку будь-хто із сторонніх осіб в будинок не заходив.

Потерпілий та свідок ОСОБА_3, прокинувшись 4 жовтня 2010 року о 8 годині ранку вчинили розшук викрадених кросівок у підсудного ОСОБА_1, але підсудного не знайшли, місце проживання якого не знали.

Таким чином, шляхом виключення суд вважає, що ніхто інший до будинку, крім вказаних осіб не заходив і ніхто інший, крім самого підсудного, викрадених кросівок за його місцем проживання доставити не міг.

Покази підсудного ОСОБА_1 дані в суді після зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, що він одягнув свої кросівки, які були схожими на кросівки потерпілого і він їх міг переплутати є нічим іншим, як заведення суду в оману, постільки в суді підсудний пояснив, що він свої кросівки носив два роки. Вони були зношеними. У правому лопнула підошва, лівий був без так званого «язичка», а у потерпілого кросівки були новими і зберігалися не на порозі, а в шафі для взуття. Кросівки підсудного мали білу смугу, а кросівки потерпілого сіру.

Невизнання своє вини підсудним ОСОБА_1 суд розцінює, як спосіб захисту від предявленого обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Таким чином, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину підсудного і такі його дії суд кваліфікує по Ст. 185 ч. 2 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

До обтяжуючих обставин суд відносить вчинення підсудним злочину в стані алкогольного спяніння, під час судимості повторно.

До помякшуючих обставин суд відносить те, що підсудний ОСОБА_1 відшкодував завдані збитки.

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_1 раніше судимий, судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став, не працює, в скоєному не розкаявся, а тому вважає, що в даному випадку виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням йому покарання у межах санкції статті за цей злочин у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що речовий доказ по справі шкіряні кросівки фірми «Адідас»45 розміру сірого кольору, передані згідно розписки про збереження на зберігання потерпілому ОСОБА_2, слід вважати повернутими власнику потерпілому ОСОБА_2.

Під час досудового слідства по справі науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Сумській області були проведені дослідження № 214 від 15.10.2010 року, вартість якого згідно довідки НДЕКЦ (а.с. 14) складає 258 грн., судово-товарознавча експертиза № 260 від 20.10.2010 року, вартість якої, згідно довідки НДЕКЦ (а.с. 41) складає 258 грн. Суд вважає, що вказані суми слід стягнути з підсудного ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області.

Суд вважає, що міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу слід залишити попередню взяття під варту.

На підставі викладеного, керуючись Ст.ст. 323-324 Кримінально-процесуального кодексу України , суд

засудив :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого Ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на два роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, з 25 грудня 2010 року.

Речовий доказ по справі шкіряні кросівки фірми «Адідас»45 розміру сірого кольору, передані згідно розписки про збереження на зберігання потерпілому ОСОБА_2, - вважати повернутими власнику потерпілому ОСОБА_2.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення дослідження № 214 від 15.10.2010 року у розмірі 258 грн., які перерахувати на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892, рахунок № 31256272210011, банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013, код класифікації доходів бюджету 25010100.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 260 від 20.10.2010 року у розмірі 258 грн., які перерахувати на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892, рахунок № 31256272210011, банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013, код класифікації доходів бюджету 25010100.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 15 діб з часу його проголошення, а для засудженого в той же строк, з часу вручення йому копії вироку.

Суддя :М.Ф. Верес