Рішення № 136637177, 11.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2994/25

Провадження № 2/346/2305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, у приміщенні зали судових засідань суду, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 68413 гривень 43 копійки за кредитним договором № 200339039 від 15.04.2021р.

В судове засідання сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Представник позивача просив розглянути справу без участі представника позивача. У випадку неявки відповідача, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач у встановлений йому строк правом на подачу відзиву на позов не скористався.

За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача полягала в тому, що між АТ «Банк Форвард» та відповідачем був укладений договір споживчого кредиту № 200339039, зобов`язання за якими цією установою були виконані шляхом відкриття рахунку та видачі кредиту у розмірі 46720 гривень. Але відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування ним, у строки і порядку встановлені договором, не виконав. Тому, у цієї установи виникло право вимоги до відповідача на суму 68413 гривень 43 копійки, з яких: 28221 гривня 89 копійок - це основна сума боргу, 04 гривні 65 копійок - сума боргу по відсотках, 40186 гривень 89 копійок - заборгованість за комісією. Проте, оскільки вказана установа відступила права вимоги за договором до відповідача позивачу, саме останній отримав право вимоги уплати боргу за цим договором.

Позиція відповідача. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21) зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6 1746цс16 зазначалося, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Таким чином з наведеного вбачається, що комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Наведений висновок суду також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Отож вважаю, що позовні вимоги у частині стягнення комісії за наданий кредит (у сумі 40186,89 гривень) НЕ підлягають задоволенню судом. Разом з цим просив суму стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінка суду (щодо фактів).

15 квітня 2021 року, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та АТ «Банк Форвард» уклали між собою договір споживчого кредитування № 200339039 (а.с.10-11).

І зокрема, за цим договором Банк взяв на себе зобов`язання відкрити відповідачу рахунок, видати ОСОБА_1 кредит у гривні у розмірі 46720 гривень, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит протягом 1462 дня та сплачувати проценти від суми кредиту (процентна ставка 0.1%) та 3.29% комісії, яка нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі.

І свої зобов`язання за договором, банк виконав у повному обсязі, оскільки видав ОСОБА_1 , вказаний у договорі кредит, що підтверджується випискою (а.с.19-68), але останній у повному обсязі та у вказані строки свої обов`язки не виконав, що підтверджується тим же розрахунком. Через що, у банка виникло право вимоги до ОСОБА_1 , щодо сплати кредиту у розмірі 68413 гривень 43 копійки, з яких: 28221 гривня 89 копійок - це основна сума боргу, 04 гривні 65 копійок - сума боргу по відсотках.

Проте, 25.07.2024 року між АТ "Банк Форвард" та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір факторингу № GL1N426202/1, відповідно до якого банк відступив на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал», права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором 200339039 від 15 квітня 2021 року, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 (а.с.72-77). Що підтверджується витягом із реєстру договорів (а.с.78).

І у зв`язку із цим, а також оскільки ОСОБА_1 продовжив не виконувати свої грошові зобов`язання за кредитним договором № 200339039, але вже перед новим кредитором за цим договором: ТОВ «ФК «Кредит Капітал», у ОСОБА_1 виник борг по кредиту у розмірі 28226 грн. 54 коп., з яких: 28221 гривня 89 копійок - це основна сума боргу, 04 гривні 65 копійок - сума боргу по відсотках.

Зміст спірних правовідносин.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 дійсно виникли цивільні (зобов`язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає новим кредитором, а відповідач - боржником, та в межах яких між ними виник спір щодо права позивача, як нового кредитора у цьому зобов`язанні, отримати кредит та проценти за користування ним, на підставі договору.

Оцінка суду (щодо права).

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Положення пункту 1 та 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що права людини і громадянина, його основні обов`язки, а також засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зокрема, положення частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, в силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобов`язання можуть виникати з договорів, які стають обов`язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору, при цьому підписи можуть бути електронними за письмовою згодою сторін.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» уклали між собою договір № 200339039 відповідно до якого, банк взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у гривні у розмірі 46720 гривень. І він взяті на себе зобов`язання виконав повністю.

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, за вказаним договором, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит протягом 1462 дня та сплачувати проценти від суми кредиту (процентна ставка 0.1%) та 3.29% комісії, яка нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі.

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання).

Але, як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував. У зв`язку з чим, у нього як позичальника, дійсно утворилась заборгованість спочатку перед первинним кредитором, а потім і перед новим кредитором (позивачем) за договором № 200339039 у розмірі 28226 грн. 54 коп., з яких: 28221 гривня 89 копійок - це основна сума боргу, 04 гривні 65 копійок - сума боргу по відсотках.

Тож зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як нового кредитора у цих зобов`язаннях, на отримання від відповідача вказаних вище сум боргу.

Тому, матеріально-правові вимоги позивача до відповідача слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, але тільки частково, без стягнення комісії у розмірі 40186грн.89коп., у зв`язку із наступним.

На момент укладення договору банку із відповідачем, діяла стаття 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", яка передбачала, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів.

Банк надає фізичним та юридичним особам послуги з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі та безготівковій формі з одночасним зарахуванням валютних цінностей на їхні рахунки відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо: 1) інвестицій; 2) випуску власних цінних паперів; 3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей; 4) зберігання цінностей (у тому числі щодо обліку і зберігання цінних паперів та інших коштовностей, конфіскованих (заарештованих) на користь держави та/або визнаних безхазяйними) або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; 6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); 7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Отже, за положеннями вказаного закону, банк мав право встановлювати комісійну винагороду виключно за надання відповідачу конкретних вказаних у цьому законі банківських та фінансових послуг.

При цьому суд враховує, що за п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою вважалась операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Також суд відзначає, як правильно зазначив відповідач, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13.07.2022, справа №363/1834/17) банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Дотичною є й інша правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова від 6 листопада 2023 року, справа №204/224/21) за якою, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

І уважно вивчивши умови договору, укладеного банком із відповідачем суд констатує, що комісійна винагорода, нарахована банком і заявлена до стягнення позивачем передбачена, як комісія за обслуговування кредитної заборгованості, що не являється ні банківською, ні фінансовою послугою, а тому умова про сплату такої комісійної винагороди дійсно є нікчемною, і до стягнення із відповідача у розмірі 40186грн.89коп. не підлягає.

Щодо судового збору

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тож оскільки суд задовольнив позовні вимоги тільки частково, а судовий збір був сплачений позивачем у розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.9), він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача тільки частково, зокрема у розмірі 999 грн. 45 коп.

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. І відповідач надав суду докази понесення ним таких витрат на суму 7000 гривень, які складаються з оплати послуг адвоката щодо усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодженням правової позиції, складання позовної заяви та подання позовної заяви (а.с.86,87).

Проте, оскільки позов підлягає задоволенню частково, слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2888 гривень 11 копійок.

Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Кредит Капітал» (ідентифікаційний код: 35234236; місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за договором № 200339039 від 15.04.2021 року, яка склала: 28226 гривень 54 копійки, з яких: 28221 гривня 89 копійок - це основна сума боргу, 04 гривні 65 копійок - сума боргу по відсотках. У стягненні боргу за комісією у розмірі 40186 гривень 89 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Кредит Капітал» (ідентифікаційний код: 35234236; місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) судовий збір у розмірі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 45 (сорок п`ять) копійок та 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 11 (одинадцять) копійок витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у більшому розмірі - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо не було подано: апеляційної скарги та/або заяви про відкликання заяви про усиновлення чи заяви про відкликання згоди на усиновлення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання заяви про відкликання заяви про усиновлення рішення підлягає скасуванню, а заява про усиновлення - залишенню без розгляду. У разі подання заяви про відкликання згоди на усиновлення суд скасовує рішення і поновлює розгляд справи.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.

Повний текст рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя: Коваленко Д. С.