Рішення № 136628014, 07.05.2026, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/910/25

№2/952/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко Л.О.,

за участю сторін:

представника відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 19.09.2019 року ОСОБА_2 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631235915.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 160 046,44 грн, з яких:

105 683,54 грн - прострочене тіло кредиту;

54 362,90 грн - відсотки за користування кредитом.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Тому, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 160 046, 44 грн, з яких: 105 683,54 грн - прострочене тіло кредиту; 54 362,90 грн. - відсотки за користування кредитом; стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 13 163,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 04.12.2025 дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (без виклику).

Ухвалою судді від 26.12.2025 клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Приставки Віталія Володимировича про витребування доказів було задоволено. Вирішено витребувати у АТ « СЕНС БАНК» :

- Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк» разом із додатком № 4; - детальний розрахунок заборгованості із зазначеною відсотковою ставкою, періодами нарахування заборгованості за кредитним договором № 631235915 від 18.09.2019 року по дату звернення із заявою у розрізі: - заборгованість за тілом кредиту; - загальна сума сплаченої заборгованості; - загальна сума сплаченої заборгованості за тілом кредиту; - загальна сума сплаченої заборгованості нарахованих відсотків на залишок поточної заборгованості; - загальна сума сплаченої заборгованості нарахованих відсотків на залишок простроченої заборгованості; - загальна сума сплаченого залишку заборгованості за процентами; - загальна сума сплаченої нарахованої комісії; - загальна сума сплаченого залишку заборгованості по комісії. Копії квитанцій, касових ордерів (для коштів, які вносились через касу банка), платіжних доручень, виписок з отримання коштів та їх зарахування з інших рахунків відповідача або інших осіб, сплачених та зарахованих на користь погашення заборгованості за кредитиним договором № 631235915 від 18.09.2019 року.

Ухвалою судді від 09.02.2026 клопотання представника відповідачки Приставки В.В. було задоволено та вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження у цивільній справі №952/910/25 за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено підготовче засідання на 09.03.2026 об 11:00 год. в залі Зачепилівського районного суду Харківської області.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач у своїй позовній заяві не зазначає про те, що кредит Банком був узгоджений на загальну суму 7 000,00 грн. Відповідно до умов договору Позивач зав`язаний був надати примірний графік та розрахунок сукупної вартості навести в Тарифах, які є невід`ємною частиною Договору.

Також звернуто увагу на те, що відповідно до п.п. 3.4.3 п. 3 Додатку 4 до Угоди, що зобов`язання Банку щодо надання кредиту/встановлення ліміту Відновлювальної кредитної лінії є відкличними та безризиковими для Банку, тобто Банк може відмовитися від надання кредиту/встановлення ліміту Відновлювальної кредитної лінії в будь-який час без надання пояснень такої відмови.

Як вбачається з наданих розрахунків відповідачка перестала користуватися кредитом ще 18.08.2021, а останнє погашення відбулося 18.02.2022, тобто позивач в супереч умовам Договору, Додатку 4, Анкети-Заявки та Паспорту кредиту збільшував самостійно кредитну лінію причому нараховував відсотки за не користуванням даним кредитом, створюючи штучно заборгованість та можливість для себе отримання неправомірної вигоди.

Отже, з даного Договору та Дотатку №4 можна зробити висновок, що для банків зобов`язання за відновлювальною кредитною лінією (ВКЛ) є відкличними та безризиковими, оскільки ліміт може бути встановлений, але банк не зобов`язаний видавати кошти, а клієнт має право їх не брати, що фіксується в договорі та підтверджується рішеннями судів, які визнають це як невід`ємну частину кредитного продукту, що не створює безумовного зобов`язання для банку видати всю суму одразу. Це дозволяє банкам стягувати лише фактично використані кошти, а не весь ліміт, захищаючи їхні інтереси.

Отже, з 18.08.2021 позивач не мав права збільшувати кредитний ліміт та нараховувати відповідачці ОСОБА_2 відсотки.

Представником позивача АТ «Сенс Банк» було подано додаткові пояснення у справі, в яких вони просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Суд встановив, що 19.09.2019 між Банком та Відповідачем було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Альфа Connect», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн; процентна ставка 26 % річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631235915.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Сенс Банк», суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві від 19.09.2019 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.

В супереч вимог ст.ст.12, 81 Банк не надав суду доказів погодження з ОСОБА_2 зазначених у позовній заяві умов договору кредиту. А саме електронний підпис Відповідачки в Оферті пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №631235915 відсутній.

Наданий позивачем паспорт кредиту, де також зазначені процентні ставки та інші відомості щодо кредиту, не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми та погодження умов ( див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 по справі № 393/126/20).

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із Відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Надана Позивачем виписка по рахунку ОСОБА_2 за період з 19.09.2019 року по 24.06.2025 року свідчить про те, що Відповідачка отримала кредитні кошти, користувалась ними та виконувала зобов`язання щодо їх повернення.

Оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_2 прийняла пропозицію укласти кредитний договір, тому за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, Банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідачки фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитом Відповідач за весь час зняла 92196,02 грн., а повернула 85068,40 грн. Тобто тіло кредиту з наданих Позивачем розрахунків становить 7127,62 грн. Натомість Позивач зазначає, що тіло кредиту становить 105683,54 грн., що не відповідає дійсності з наданих самим же Банком даних.

Щодо стягнення суми відсотків суд зазначає наступне, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 910/14524/22).

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Нарахування процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Враховуючи неспівмірність нарахованих відсотків, та враховуючи те, що відповідачкою їх фактично було сплачено, то частина позовних вимог про стягнення з відповідачки відсотків у розмірі 54 362,90 грн. не підлягає задоволенню.

Тому підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором у зазначеному в позові розмірі відсутні.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 172,62 грн.

Щодо вимоги про стягнення суми судових витрат, суд виходив з того, що ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з меморіального ордеру №1009081 від 22.08.2025, позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд стягує з відповідача суму судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 4,4%, що становить 106,58 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 1 160,00 грн. (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 7 127,62 грн х 7,85 %).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 10,11,15, 60, 88, 174, 247, 208-210,280,282, 212-215, 224, 294 ЦПК України, ст. 526, 527, 610-612,627- 629,638 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, 03150) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2019, а саме тіло кредиту в розмірі 7 127,62 грн. (сім тисяч сто двадцять сім грн. 62 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, 03150) судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 106,58 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 160,00 грн..

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст рішення складено 15.05.2026.

Суддя Є.І. Яценко