Рішення № 136626733, 18.05.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/133/26

Справа № 186/963/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м.Першотравенськ

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демиденка С.М.

при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.12.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001203684401, відповідно до якого, позичальнику було видано кредит в сумі 76823,65 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по кредитному договору №1001203684401 від 24.12.2018, яка станом на 30.04.2024 становить 78273,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 44796,22 грн.; заборгованість по відсоткам 19,73 грн.; заборгованість за комісією 33457,12 грн.

Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Щодо дотримання строків позовної давності позивач зазначає наступне.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Статтею 264 того ж Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Кредитний договір укладено між сторонами процесу 24.12.2018. Однак відповідач здійснював платежі по договору до 04.12.2019, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку.

Окрім того, 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 впроваджено дію карантину на території України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину(п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 -

259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (

п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

1 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020 продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Оскільки позивач звертається до суду 10.06.2024, строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано.

Враховуючи вищевикладене представник позивача АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1001203684401 від 24.12.2018, в розмірі 78273,07 грн. та судовий збір по справі в розмірі 2444,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Головій Тарас Юрійович позовні вимоги не визнали та адвокат Головій Т.Ю. надав письмові пояснення, в яких прохав суд відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі. В обґрунтування письмових пояснень адвокат Головій Т.Ю. зазначив, що заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування не містить всіх вичерпних умов надання таких послуг, а відповідно на її підставі неможливо встановити порядок та умови надання послуг, зміст таких послуг, розмір, спосіб, порядок оплати за такі послуги, строки такої оплати тощо.

За змістом зазначеної заяви, детальний опис умов надання банківських послуг міститься в Публічній пропозицій ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщеній на сайті ПАТ «ПУМБ».

Однак, безпосередньо сама публічна пропозиція на укладення Договору не містить підпису Відповідача, що не дає можливості встановити, чи відповідач приєднався саме до умов саме в тій редакції, що викладені у Публічній пропозицій, чи в іншій.

В цьому увагу суду, що вищевказані «Тарифи» та «Умови та правила надання банківських послуг» знаходяться у виключному розпорядженні позивача, на підконтрольному лише йому сайті. Тобто, позивач має можливість безперешкодно їх змінювати, публікувати на сайті нові їхні редакції, а відповідач позбавлений можливості проконтролювати внесення таких змін.

За таких обставин, надана позивачем Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підтверджує того, що саме з її умовами погодився Позивач.

А встановити умови договору тільки на підставі заяви не можливо, оскільки така заява хоча і містить стисло відображені певні дані (до прикладу графік платежів), однак умови та порядок застосування такого графіку можуть бути відображені саме в публічній пропозиції, умови якої на момент підписання заяви не відомі (до прикладу в публічній пропозицій застосування пільгових ставок банківських послуг, пільгових періодів у разі надання кредитних коштів тощо).

Відтак, не має достатньо доказів, на підставі яких можна було б встановити вичерпний перелік умов договору між сторонами, а за таких обставин сама лише заява про приєднання не може бути достатньої підставою для висновку про укладення договору на певних конкретних умовах.

Також зазначив, що відповідач не отримував жодних кредитних коштів, а відповідно саме кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем не існувало.

Платіжна інструкція на перерахування грошових коштів відповідачу, яка міститься в матеріалах справи, не містить штампу надавача платіжних послуг, не містить даних про особу, яка її підписала, тому платіжна інструкція не є належним, достовірним та достатнім доказом факту перерахування коштів.

Вважає, що відповідач не отримував кредитних коштів, тому відсутні будь-які підстави для нарахування як відсотків річних, так і комісій.

Крім того, на підставі наявного в матеріалах справи розрахунку неможливо об`єктивно встановити розмір заборгованості.

Так, розрахунок відповідача фактично є собою таблицю даних, в якій банком на свій розсуд внесені певні суми, які він вважає за потрібне.

Однак, зазначений розрахунок за своєю сутністю не є розрахунком, оскільки не містить вихідних даних, формули розрахунку, методики розрахунку тощо, тобто інша особа (незалежний спостерігач) не може його перевірити.

В розрахунку можуть міститися дані, оформлені у вигляді таблиці, однак це не виключає необхідність його арифметичного та правового обґрунтування (наявність відповідних формул з посиланням на умови договору, пояснення щодо того шляхом яких саме арифметичних дій визначено суму заборгованості, чому обрано саме таку послідовність арифметичних дій тощо).

Також, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, за які саме послуги відповідачу була нарахована комісія в сумі 33 457,12 грн., в чому полягала сутність цих послуг, чи надавалися ці послуги фактично.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Головій Тарас Юрійович не з`явились, адвокат Головій Т.Ю. надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідач, позовні вимоги не визнав та прохав у їх задоволенні відмовити.

Представник позивача Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві прохала суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Щодо тверджень відповідача про порушення строків позовної давності позивачем, суд зазначає наступне.

Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Як вбачаються з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено 24.12.2018 строком на 24 місяці, останній платіж на погашення заборгованості за кредитом здійснено відповідачем 04.12.2019 року в сумі 12,03 грн., до суду позивач звернувся з позовною заявою 21.06.2024.

При цьому, за приписами положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який мав місце з 02.04.2020 по 30.06.2023.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04 вересня 2025 року набув чинності Закон № 4434-IX від 14.05.2025, який скасовує зупинення перебігу строків позовної давності на час воєнного стану. Отже, строки, які були призупинені через карантин та воєнний стан, поновлюють свій перебіг.

Відтак, судом встановлено, що позивачем не пропущено строки позовної давності щодо вимог до відповідача.

Як встановлено судом, 24.12.2018 між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 складена та підписана заява №1001203684401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку), а при обранні послуги з укладання договору страхування, підписанням цієї Заяви підтверджує свою згоду на укладання договору страхування на зазначених умовах.

У Заяві відповідач просив банк надати йому споживчий кредит на таких умовах: сума кредиту 76823,65 грн строком на 24 місяці; за обслуговування кредитної заборгованості встановлена комісія у розмірі 2,99%, процентна ставка встановлена у розмірі 0,01% річних. Спосіб надання переказ на рахунок в АТ «ПУМБ» отримувача Коблюка І.А. Повернення кредиту ануїтетними платежами з 24.12.2018 по 24.12.2020, усього 24 місяці.

Відповідач з викладеними у заяві умовами кредитування погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставив свій підпис у заяві.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (роздруківка долучена до справи у редакції, що діє з 06.04.2018) передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п.5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно з п.5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Суд звертає увагу, що за змістом Пропозицій, дана пропозиція, тарифи банку, а також оформлені клієнтами заяви на приєднання до договору разом складаються єдиний документ Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно з п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Пропозицій, договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції акцептованими клієнтом з моменту оформлення заяви на приєднання до договору за умови подання клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору. Дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами договору та/ або заявою на приєднання до договору. Укладаючи цей договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених договором.

Відповідно до п.5.7.3 розділу ІІ «Послуги Банку» Пропозиції комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Видача банком відповідачу кредитних коштів за договором №1001203684401 від 24.12.2018 у розмірі 76823,65 грн. шляхом переказу 24.12.2018 вказаних коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується копією платіжної інструкції №TR.32847954.4925.8810 від 24.12.2018, та випискою по особовому рахунку за період з 24.12.2018 по 30.04.2024.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 сплачував банку заборгованість за кредитним договором, останнє списання грошових коштів на погашення заборгованості було 04.12.2019.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №1001203684401 від 24.12.2018 станом на 30.04.2024 становить 78273,07 грн, з яких: 44796,22 грн. - заборгованість за кредитом; 19,73 грн. - заборгованість за відсотками; 33457,12 грн. - заборгованість за комісією.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на рахунку відповідача, всі операції за рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми проведеної операції. Виписка по банківському рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами на підтвердження видачі кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості.

01.05.2024 Акціонерне товариство «ПУМБ» направило на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 78273,07 грн.

На час звернення до суду відповідачем не сплачено заборгованість за вказаним договором, доказів протилежного стороною відповідача до суду не надано, як і доказів того, що позичальник висловлював свої заперечення під час користування послугами банку (строку дії кредитного договору) або ініціював розірвання договору. Разом з цим, факт укладення договору під час провадження справи в суді стороною відповідача не спростовано.

Вимога про повернення кредиту від 01.05.2024 (копія повідомлення-вимоги досліджена судом), надіслана за адресою проживання ОСОБА_2 відповідачем не виконана, що підтверджено реєстром поштових відправлень, але доказів її отримання суду стороною позивача не подано.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються позивачем, як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.

У вказаній справі цієї умови в достатньому обсязі дотримано позивачем, відповідно, положення ст.634 ЦК України розповсюджуються на правовідносини, що склались між сторонами.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, а саме, заборгованості за тілом кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло, а також комісії (зокрема, відповідно до умов договору від 24.12.2018).

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, здійснив надання кредитних коштів відповідачу у обумовлений сторонами договорів спосіб.

Крім того, суд зауважує, що підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи наявності заперечень проти розрахунку суми заборгованості у вигляді заборгованості за кредитом та процентів, які заявлені до стягнення за вирахуванням сплачених сум, відповідачем суду не надано. Суд в цьому контексті має враховувати саме обґрунтовані заперечення, підтверджені належними та допустимими доказами, а не власне факт того, що відповідач не погоджується із розрахунками, без належного вмотивування.

Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 30.04.2024 відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума тіла кредиту - 44796,22 грн., та процентів 19,73 грн., що підтверджена розрахунками, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості відповідно до заявлених позовних вимог (щодо тіла кредиту та процентів) в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказані положення набрали чинності 17.03.2022.

Проте, суд встановив, що відповідно до наявного розрахунку заборгованості банком платежі згідно з ч.2 ст.625 ЦК України не нараховувались.

Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.

Так, умовами кредитного договору від 24.12.2018 №1001203684401 позичальнику встановлено плату за обслуговування кредиту (пункт 4 договору), а саме за послуги банку щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99 % річних.

Проте, перелік послуг за обслуговування кредитної заборгованості, підтвердження їх надання позичальнику за період користування кредитними коштами ОСОБА_1 згідно з матеріалами справи не доведено.

Враховуючи наведене, надані стороною позивача письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку маються на увазі під вказаним обслуговуванням кредитної заборгованості.

Тому суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням наведеного особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно. Враховуючи зазначене, у стягненні з позичальника на користь позикодавця комісії за заявою-договором від 24.12.2018 №1001203684401 у сумі 33457,12 гривень необхідно відмовити.

Крім того, за даними розрахунка банку позичальником сплачено комісію протягом строку користування кредитними коштами (за договором від 18.02.2022 №1002097305001 у сумі 21671,36 грн.), яка також підлягає вирахуванню із загальної суми заборгованості, враховуючи висновки суду.

Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

І розрахунок, і виписки засвідчені електронним цифровим підписом представника, адже скеровувались за допомогою системи «Електронний суд», є належними та допустимими доказами.

За приписами ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Проте, вимог про сплату неустойки за договором стороною позивача не заявлено.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року по справі № 754/17518/15-ц та аналогічні висновки в постанові від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, згідно яких у ст. 629 ЦК України закріплено обов`язковість договору.

Загальними вимогами процесуального права визначено й обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (правові висновки Верховного Суду в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 189/2109/18, провадження № 61-19542св19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, частково заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

На переконання суду, наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитних договорів і приймається як належний і достовірний доказ. Відповідачем у даній справі не спростовано обставин отримання та використання кредитних коштів та наявного розміру заборгованості.

Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» кредитної заборгованості, яка утворилась станом на 30.04.2024 (відповідно до досліджених судом розрахунків), у сумі 23144,59 грн. (з урахуванням наведених вище складових заборгованості тіла та процентів за договором, за вирахуванням з загальної суми заборгованості, заявленої банком до стягнення, - комісії, а також списаної з рахунка позичальника комісії під час користування кредитними коштами позичальником). У задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо стягнення комісії за договором від 24.12.2018 суд вважає за необхідне відмовити.

За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 716,28 грн., тобто, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, місто Київ, вул. Андріївська, буд.4, ЄДРПОУ 14282829), заборгованість за кредитним договором №1001203684401 від 24.12.2018, станом на 30.04.2024 в сумі 23144 (двадцять три тисячі сто сорок чотири) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, місто Київ, вул. Андріївська, буд.4, ЄДРПОУ 14282829), судовий збір в розмірі 716 (сімсот шістнадцять) гривень 28 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», місцезнаходження: 04070, місто Київ, вул. Андріївська, буд.4, ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: С.М. Демиденко.