Рішення № 136626548, 19.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/277/2026 Справа № 490/1186/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., за участі позивача та його предстапвника адвоката Дехтяренка О.А., представника відповідачаТОВ "Вердикт Капітал" Муравського В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", Акціонерного товариства "ОТП Банк", Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), третя особа: ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ТОВ "Кампсіс фінанс", ТОВ "Дебт Форс" про повернення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2025 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до до АТ "ОТП Банк", Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеси), ТОВ "Вердикт Капітал", треті особи - ТОВ "ОТП Факторинг України", ТОВ "Компсіс Фінанс", ТОВ "Дебт Форс" про повернення безпідставно отриманих коштів, в якій просить стягнути на його користь з ТОВ "Вердикт Капітал" кошти в розмірі 34 484 грн 56 коп. на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

В обгрунтування позову посилався на те, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.02.2010 року у справі № 2ц-4-391/10 на користь АТ ОТП Банк стягнута з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 69 597,39 грн. та судові витрати в розміроі 907 грн.

На виконання вказаного рішення суду 06.09.2011 року судом було видано виконавчий лист, постановою державного виконавця Ленінського ВДВС від 31.08.2021 року відкрито виконавче провадження.

Постановою про закінчення виконавчого провадження Інгульський ВДВС від 23.01.2024 року виконавчне провадження за виконавчим листом « 2ц-4-391/10 від 06.09.2011 року було закрито на підставі повного фактичного виконання рішення.

Угодою № 13711452 про визнання розміру зобов`язання та порядок його виконання від 14.06.2023 року , укладеною між новим кредитором ТОВ «Дебт Форс» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди про погашення боргу .

Між тим, 24.05.2023 року Інгульський ВДВС з рахунку ОСОБА_1 були списані кошти у сумі 34 484,56 грн та перераховані до АТ «ОТП Банк» , в подальшому 20.06.2023 року кошти ці були перераховані до ТОВ «Вердикт Капітал».

Вказана сума станом на сьогодні перебуває на рахунку ТОВ «Вердикт Капітал» без належних правових підстав , про поверненян коштів згоди досягнути не вдалося.

Представником відповідача Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) надано письмові заперечення проти позову.

Зазначають, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження № 60385588 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий АДРЕСА_1 на користь стягувачів. У складі зведеного виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 34062974 з примусового виконання виконавчого листа № 2ц-4-391/10 виданого 06.09.2011 Центральним районним судом м. Миколаєва стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість по кредитному договору в сумі 65700,01 грн. та судові витрати у розмірі 907,00 грн.

31.08.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 02.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 22.10.2019 державним виконавцем винесена постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 60385588. 13.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення по зведеному виконавчому провадженню № 60385588 з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у сумі 72473,39 грн. 24.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 6570,00 грн. 24.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн. 26.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

По виконавчому провадженню № 34062974 з боржника стягнуто та перераховано: 34484.56 грн., на користь стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" згідно платіжної інструкції від 15.06.2023 року № 12111. 3831,62 грн., виконавчого збору згідно платіжної інструкції від 27.05.2023 № 10213. 300,00 грн., витрати виконавчого провадження згідно платіжних інструкцій від 27.05.2023 № 10212, від 23.05.2023 № 9497, від 24.05.2023 № 9791.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Звертають увагу суду, що розгляд справи № 2-4-391/10 про заміну сторони виконавчого провадження у Центральному районному суді міста Миколаєва 12 квітня 2019 року проводився за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" без залучення державного виконавця до розгляду справи.

05.07.2023 до відділу надійшла заява від ТОВ "Вердикт Капітал", де заявник просить закінчити виконавче провадження № 34062974 згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та повідомляє, що ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2019 , якою змінено стягувача з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал". Таким чином, на день перерахування коштів стягувачу Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" державний виконавець не був обізнаний про існування ухвали, якою замінено стягувача у виконавчому провадженні.

28.07.2023 від боржника ОСОБА_1 до відділу надійшла заява про повернення надлишково стягнутих коштів. 09.08.2023 державним виконавцем винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, якою змінено стягувача з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал".

09.08.2023 державним виконавцем направлено запит до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" повернути перераховані кошти на депозитний рахунок відділу. 21.08.2023 до відділу надійшла відповідь від АТ «ОТП Банк», що він не є стягувачем у виконавчому провадженні, кредитний договір було продано ТОВ «ОТП Факторинг України» до якого треба звертатися.

09.08.2023 державним виконавцем винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, якою змінено стягувача з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал".

31.08.2012 керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чмих Л.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

07.09.2023 державним виконавцем направлено вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" повернути кошти перераховані кошти на депозитний рахунок відділу.

14.10.2023 до відділу надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" у якої повідомляється , що кошти в сумі 34484,56 грн. до ТОВ «Вердикт Капітал» надійшли від ТОВ «ОТП Факторинг України» згідно платіжної інструкції № 242 від 20.06.2023.

У зв`язку з тим, що Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є суб`єктом платіжної операції у товариства відсутні законні підстави для повернення вказаних коштів. Виходячи із вище зазначеного відділ вважає, що всі дії проведені державним виконавцем у виконавчому провадженні №34062974 вчинені відповідно вимог чинного законодавства

Представником відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» надано відзив на позов, в якому просять відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень посилаються на те, що довідку про відсутність боргових зобов`язань позивачеві видано 23.06.2023 року, тобто через місяць після перерахування спірних коштів 24.05.2023 року в рахунок погашення боргу через відділ ДВС.

Всі грошові кошти були стягнуті з позивача у відповідності до закону , а отже поверненню не підлягають у час, коли рішення суду не було виконано, а заборгованість за кредитним договором не була погашена, доказів зворотнього позивачем не надано, отже позовні вимоги є необґрунтованими.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.02.2025 року заяву залишено без руху.

03.03.2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить стягнути на його користь з ТОВ "Вердикт Капітал" кошти в розмірі 34 484 грн 56 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.03.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Підготовче засідання було відкладено в зв`язку з неявкою відповдіачів до 25 серпня 2025 року.

25.08.2025 року заявник ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву ( з копіями цієї уточненої позовної заяви за кількістю учасників справи), в якій він просить прийняти цю заяву до розгляду та стягнути в солідарному порядку з усіх відповідчаів на його користь безпідставно набуті кошти в розмірі 34 484,56 грн.

Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року повернуто позовну заяву (уточнену) позивача ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", Акціонерне товариство "ОТП Банк", Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), третя особа: ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ТОВ "Компсіс фінанс", ТОВ "Дебт Форс" про повернення безпідставно отриманих коштів, подану до суду 25 серпня 2025 року. Відкладено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 12.11. 2025 року закрито підготовче провадження по справі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Дехтяренко О.А. позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ТОВ "Вердикт Капітал" позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Додатково суду пояснив, що вказані кошти до теперішнього часу перебувають на рахунку Товариства і на адресу нового кредитора чи на вимогу ДВС не перераховані.

Представник відповідача Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) в минулому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представники відповідача АТ "ОТП Банк» та третіх осіб ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ТОВ "Кампсіс фінанс", ТОВ "Дебт Форс" в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, відзиву, письмових пояснень на позов не подали.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Як встанволено судом, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.02.2010 року ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ « ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 65700 грн.01 коп., судові витрати у розмірі 907 грн.00 коп.

12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року перейшло до нового кредитора.

17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №3-09/18 право грошової вимоги, в тому числі і за договором № MTL-400/002/2008.

Постановою ст. державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2ц-4-319/10, виданого 06.09.2011 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним догором у сумі 65700,01 грн та 907 грн судових втрат.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 квітня 2019 року замінено сторону стягувача у виконавчому листі по справі №2-4-391/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з «Товариство з обмеженю відповідальністю «ОТП Факторинг України» на його Правонаступника «Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у відповідному відмінку.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-03/23, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року в повному обсязі перейшло до нового кредитора.

16.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір факторингу, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року перейшло до нового кредитора.

Як вбачається з змісту ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 червня 2022 року у справі № 2-4-391/10, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню , судом встановлено, що з наданої ОСОБА_1 відповіді АТ «ОТП Банк» від 25.06.2020 року та відповіді на адвокатський запит від 17.07.2020 року АТ «ОТП Банк» , вбачається, що АТ «ОТП Банк» запропоновано боржнику звертатися з питань погашення заборгованості за цим кредитиним договром до нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал».

В судовому засіданні позитвачем не заперечувалося, що він не намагався виконати свої зобов`язанні та погасити кредитну заборгованість ні перед первісним кредитором, ні перед ТОВ "ВердиктКапітал".

Сторонами не заперечується, що 14 червня 2023 року між ТОВ «ДебтФорс» як кредитором, та ОСОБА_1 , як боржником , укладено угоду № 13711452 від 14.06.2023 року про визначення розміру зобов`язання та порядок його виконання. Згідно умов угоди, боржник визнав, що право вимоги за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року до нього перейшло від первісного кредитора ЗАТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ДебтФорс» на підставі договру про відступлення прав вимоги № 16-05/23 від 16.05.2023 року , укладеного з ТОВ «Кампсіс фінанс» як правонаступником ТОВ «ВердиктКапітал». Боржник ОСОБА_1 визнає, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення цієї угоди складає 65700,01 грн. В пункті 3 Угоди сторони погодили, що в строк до 10.07.2023 року боржник добровільного сплачує 25 000 грн в якості погашення заборгованості за цим кредитним договором № МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року на рахунок кредитора .

За умови належного виконання боржником пункту 3 цієї Угоди, кредитор припиняє подальше стягнення заборгованості та зобов`язується не проводити подальше стягненян заборгованості за кредитним договром, у тому числі примусового стягнення за виконавчими документами .

За п.4.2. угоди у разі наявності відкритих виконавчих проваджень на корсить кредитора, протягом 3 робочих днів кроедитор зобов`язується вчинити всі мождливі дії щодо відкликання з органів примусового виконання рішень (ДВС, приватного виконавця) всіх виконавчих листів, за якими проводиться стягнення заборгованості за цим кредитним договром.

Сума прощеного боргу за кредитним договором складає 40 700,01 грн.

Згідно Довідки ТОВ «Дебт Форс» від 23.06.2023 року , майнові та фінансові претензії за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року у ТОВ «Дебт Форс» відсутні, зобов`язання за кредитним договором виконані.

Згідно Довідки ТОВ «Вердикт Капітал» від 23.06.2023 року, право вимоги за вищевказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 відступлено ТОВ «кампсіс Фінанс» 10.03.2023 року , отже майнових та фінансових претензій за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року до ОСОБА_1 не має.

Так, згідно Договору № 10-03/23 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року , ТОВ "ВердиктКапітал" відступило права вимоги ( всі належні первісному кредитору права вимоги до боржників) згідно реєстру боржників , в тому числі за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року відносно боржника ОСОБА_1 .

Копією платіжної інструкції № 1211 від 12.06.2023 року підтверджується, що на рахунок стягувача АТ ОТП Банк Інгульським ВДВС у м.Миколаєві перераховано 34 484,56 грн. з призначенням платежу «кошти за ВД стягнуті з боржника за ВП №2ц-4-391/10 від 06.09.2011 року».

Копією платіжної інструкції № 242 від 20.06.2023 року підтверджується, що на рахунок ТОВ «ВердиктКапітал» від ТОВ «ОТП Факторинг» перераховано 34 484,56 грн. з призначенням платежу «перерахування коштів згідно списку-реєстру від 15.06.2023 року».

28.09.2023 року ОСОБА_1 звертався з заявою до ТОВ «Вердикт Капітал» про повернення на його рахунок безпідставно отриманих коштів в розмірі 34484,56 грн., на що йому було відмовлено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Відсутність порушеного права особи, як і обрання нею неефективного способу захисту порушеного права, є достатніми і самостійними підставами для відмови в задоволенні позову.

У даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Вердикт Капітал" коштів, які, на переконання позивача, були набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Такі вимоги позивача ґрунтуються на приписах статті 1212 ЦК України, за змістом частини першої якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Верховний Суд у Постанові від 04 лютого 2026 року по справі № 202/4756/15 зауважує, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення. Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Особливості кондикційних правовідносин (зобов`язань) неодноразово були предметом дослідження суду касаційної інстанції (Верховного Суду України, касаційних судів у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду).

Так, ще у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 було зазначено, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

У постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 201/9127/21 постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду зазначив, що характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Натомість договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

Крім того, в практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для стягнення безпідставно набутих коштів прийнято враховувати засади справедливості, добросовісності та розумності.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України зокрема свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Про необхідність застосування наведених засад цивільного законодавства та, зокрема, принципу добросовісності у правовідносинах, що, на переконання позивача, є кондикційними, йдеться і в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 185/446/18, в якій необхідність застосування принципу добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки суд касаційної інстанції пов`язував із тим, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тим самим поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Так, укладаючи угоду 14.06.2023 року з ТОВ "ДебтФорс" ОСОБА_1 , як боржник, обґрунтовано міг покладатися на відомості щодо належності кредитора, перед яким ( і лише яким) він має непогашені зобов`язання за кредитним договором № МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року.

Так, відповідно до Договору відступлення прав вимоги №10-03/23 від 10.03.2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" як первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору , а новий кредитор набув в обсязі та на умовах, визначених цим договром , права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначнених в реєстрах боржників ( в тому числі ОСОБА_1 ). Відповідно п. 5.3 цього Договору з моменту відступлення ( передачі) первісним кредитором) новому кредитору прав вимоги, первісний кредитор втрачає всі права вимоги за Договорами позики (кредитним договорами), що існували на момент відступлення прав вимоги, і відповідно первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до Боржника за кредитним договором.

За пунктом 5.6 цього Договору, у випадку якщо з моменту переходу до нового кредитора права вимоги кредитор отримав від боржників будь-яку суму грошових коштів на погашення заборгованості, Кредитор зобов`язаний вчинити одну з таких дій - направити новому кредитору протягом 5-ти банківських днів з моменту її отримання або зарахувати ці кошти в разхунок оплати новим кредитором ціни цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та таке не заперечується відповідачем, ТОВ "ВердиктКапітал", отримавши кошти боржника , стягнуті у виконавчому провадженню щодо стягнення заборгованості саме за кредитним договором № МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року, та при цьому три місяці потому вже видступивши право вимоги за цим кредитом на рахунок іншої юридичної особи та втративши всі права вимоги до боржника за цим договором кредитним - жодних дій на виконання вимог пункта 5.6 Договору відступлення прав вимоги №10-03/23 від 10.03.2023 року не вчинив.

Натомість за цей час боржник ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання перед новим кредитором, погасив заборгованістьв обумовленій сумі - що підтверджується Довідкою ТОВ «Вердикт Капітал» від 23.06.2023 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року перед ТОВ «Дебт Форс» відсутня, зобов`язання за кредитним договором виконані.

Згідно Довідки ТОВ «Вердикт Капітал» від 23.06.2023 року, право вимоги за вищевказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 відступлено ТОВ «Кампсіс Фінанс» 10.03.2023 року , отже майнових та фінансових претензій за кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року до ОСОБА_1 не має.

Як уже зазначалося, згідно з усталеною судовою практикою стягнення безпідставно набутих коштів можливе за умови, коли правова підстава для передачі таких коштів або взагалі не існувала, або з часом відпала. Крім того, договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Традиційно для доктрини цивільного права прийнято розглядати договір у чотирьох різних аспектах: договір як правочин; договір як документ; договір як правовідносини; договір як регулятор відносин між його сторонами. В питанні виникнення договірних зобов`язань найбільш важливим є оцінка договору як правочину. За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договір як двосторонній правочин передбачає, що такі дії вчиняють обидві сторони договору й такі дії мають бути спрямовані на досягнення спільної правової мети. Підґрунтям договору як правочину є певна домовленість, оскільки за змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Саме домовленість є внутрішньою сутністю договору.

Якщо йдеться про домовленість, то передусім на виникнення таких прав і обов`язків має бути спрямована внутрішня воля обох сторін. Цій внутрішній волі, для того щоб не виник дефект волі правочину, має відповідати волевиявлення кожного учасника правочину. Отже, договір як правочин характеризується свободою волі сторін. У договорі через здійснене волевиявлення виражається воля його сторін. Виникненню договору передує процес проходження його через свідомість та волю контрагентів.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункти 150-152, 154 постанови).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, ні ТОВ "Вердикт Капітал", ні ТОВ «Кампсіс Фінанс» , ні ТОВ «Дебт Форс» з моменту набуття прва вимоги 16.05.2023 не повідомляли державного виконавця про заміну кредитора у зобов`язаннні.

Отже, суд приходить до висновку, що станом на 13 червня 2023 року у державного виконавця Інгульського ВДВС були всі правові підстави для вчиненння відповідних виконавчих дій та стягнення з боржника у виконавчому провадженні, яким є позивач, на користь стягувача частини суми заборгованості за виконавчим документом, який перебував на той час на виконанні, при тому що новий стягувач ТОВ "ДебтФорс"повідомив Центральний ВДВС ( а не Інгульський ВДВС) про погашнення заборгованості за виконавчим листом № 2ц-4-391/10 лише після 23 червня 2023 року.

За наведених обставин, заперечення представника відповідача, що довідку про відсутність боргових зобов`язань позивачеві видано 23.06.2023 року, тобто через місяць після перерахування спірних коштів 24.05.2023 року в рахунок погашення боргу через відділ ДВС - не є слушними, оскільки і станом на 24.05.2023 року у ТОВ "Вердикт Капітал" не було вже права вимоги до позивача за вищевказаним кредитним договором.

Як встановлено судом, підставою для перерахування ( ще і в примусовому порядку) позивачем на користь ТОВ "ВердиктКапітал" 34 484,56 грн, стала сплата кредитної заборгованості за договором , в якому відповідач вже не був кредитором на час перерахування таких коштів. Відтак, отримання виконання за договором фактично відбулося поза межами умов, передбачених як Договором відступлення прав вимоги №10-03/23 від 10.03.2023 року,так і кредитним договором №МП-400/002/2008 від 09.07.2008 року .

Наведене з урахуванням правової позиції у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 , а також у Постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 Великої Палати Верховного Суду - свідчить, що дані спірні правовідносини сторін вірно кваліфіковано за статтею 1212 ЦК України, а отже є підстави для частково задволення позову та стягнення з відповідача ТОВ "ВердиктКапітал" на користь позивача 34 484,56 грн безпідставно набутих коштів.

Також позивачем заявлено позов до відповідачів Акціонерного товариства "ОТП Банк" та Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), проте позовних вимог до цих осіб не заявлено. Судом не встанволено жодних невикоанних зобов`язань з боку цих осіб перед позивачем, підстави для будь-якої цивільно-правової відповідальності цих осіб перед позивачем не встанволено - отже у задоволенні позову в частині до цих відповідачів слід відмовити як таких, що заявлені до неналежних відповідачів.

Відповідно ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача слід стягнути 404 грн судового збору, сплаченого при подачі позову, пропорційно до задоволених позовних вимог ( оскільки позов заявлено до трьох відповідачів, а задоволено вимогу длише до одного).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,259,263- 265,268,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", Акціонерного товариства "ОТП Банк", Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), третя особа: ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ТОВ "Кампсіс фінанс", ТОВ "Дебт Форс" про повернення безпідставно отриманих коштів - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" ( код ЄДРПОУ 36799749) 34 484 грн 56 коп. безпідставно набутих коштів.

В задоволенні позовних вимог, заявлених до Акціонерного товариства "ОТП Банк" та Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко