Рішення № 136626372, 18.05.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/140/26 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк,

вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070;

до відповідача фізичної особи Сечкаря Євгена Анатолійовича,

АДРЕСА_1 ;

предмет спору: про стягнення 90 549,14 грн

без повідомлення (виклику) сторін

20.02.2026, Акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк (далі АТ "ПУМБ") поданий позов до фізичної особи Сечкаря Євгена Анатолійовича про стягнення 90 549,14 грн, з них 83 027,11 грн заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором № 710808935658 від 15.10.2024 та 7522,03 грн комісії за користування кредитом за період з 15.08.2025 по 15.01.2026. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного виконання грошового зобов`язання зі сплати кредиту.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.12.2025, ФОП Сечкар Є.А. (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив господарську діяльність за власним рішенням (номер запису: 2000640060001053471), проте оскільки на момент укладення кредитного договору (15.10.2024) відповідач мав статус фізичної особи-підприємця (враховуючи цільове використання кредиту), цей спір належить до юрисдикції господарського суду.

Суд здійснив перевірку реєстрації місця проживання фізичної особи Сечкаря Євгена Анатолійовича згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, за якими він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (витяг залучений до матеріалів справи).

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі № 927/140/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 23.02.2026; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема, відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження в справі, для подачі до суду відзиву на позов.

Ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу засобами поштового зв`язку, за адресою його реєстрації: вул. Розумовського Кирила, буд. 87, м. Чернігів, 14020 (поштове відправлення: R067155433970), повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату.

За п. 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлено необ`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.

За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження в цій справі, натомість правом на подачу відзиву на позов, в установлений судом строк, не скористався, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 23.02.2026.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, в межах розумного строку, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024, між Акціонерним товариством Перший український міжнародний банк (далі Банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем Сечкарем Євгеном Анатолійовичем (далі позичальник, відповідач), шляхом накладення електронних підписів сторін, укладено в електронній формі кредитний договір Кредит всеБІЗНЕС № 710808935658 (далі Договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит та зобов`язується використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та в строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

сума кредиту 111 000,00 грн, строк кредитування до 15.10.2027 включно;

комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди 1 %; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту; комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов;

комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди 1,9 % за один місяць користування кредитом, розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту, відповідно до п. 6.3.2. Типових умов та сплачується щомісячно за графіком платежів, наведеним у п. 1.4. Договору;

цільове використання кредиту: на придбання основних засобів та / або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1. Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно з п. 1.1.4.1. Договору.

Типові умови кредитування в рамках кредитного договору Кредит всеБІЗНЕС, укладеного в системі Інтернет-Банкінг ПУМБ Digital Business АТ ПУМБ, що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною Договору.

До підписання Договору позичальник ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення Договору в Кабінеті Digital. Сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання Договору позичальником. Після підписання Договору зі свого боку Банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами Договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах Договору (п. 5.5. Договору).

Виконання боргових зобов`язань забезпечується всім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п. 1.3. Договору).

Сторони в п. 1.4. Договору погодили Графік платежів, за яким позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у наступному порядку та строки: в період з 15.11.2024 по 15.10.2027, щомісячно, платіж у сумі 5192,33 грн (5192,45 грн в останньому місяці кредитування), з яких 3083,33 грн (та 3083,45 грн у останньому місяці кредитування) в рахунок погашення основного кредиту та 2109,00 грн у рахунок погашення комісійної винагороди за обслуговування кредиту.

Загальна сума платежів за кредитним договором склала 186 924,00 грн (за 36 календарних місяці кредитування).

За п. 1.5. Договору повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань коштів на користь Банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань, вказаного в п. 1.1.6. цього Договору.

Відповідно до п. 2.2., п. 2.3. Договору Банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, визначеному в п. 1.1.1. цього Договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання Банку щодо надання кредиту за Договором є відкличним. Ненадання кредиту в зазначений вище строк вважається відмовою Банку в наданні кредиту та Договір вважається таким, що припинив свою дію.

Позичальник уповноважує Банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі, визначеному в п. 1.1.4.1. Договору, на користь Банку згідно з п. 6.3.1. Типових умов. Сума кредиту, що залишилась після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь Банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.1.5. цього Договору.

15.10.2025, Банком зараховано на поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.1.5. Договору, кредитні кошти в сумі 111 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.86618334.46042.29514 та випискою по рахунку позичальника.

Позичальником, за рахунок кредитних коштів, сплачено на користь Банку платіж у розмірі 1110,00 грн у рахунок комісії за надання кредиту, про що свідчить платіжна інструкція від 15.10.2025 № TR.86618334.46041.29514.

Як вбачається з виписки з рахунку позичальника для погашення боргових зобов`язань (сформована за період з 15.10.2024 по 15.01.2026), відповідач частково перерахував на користь Банку 52 153,89 грн, з них: 27 972,89 грн в рахунок погашення тіла кредиту та 24 181,00 грн в рахунок погашення комісії за обслуговування кредитом.

Після 15.09.2025, позичальник припинив здійснювати погашення кредитних зобов`язань перед Банком відповідно до Графіку платежів.

31.12.2025, Банк направив позичальнику вимогу від 30.15.2025 № 710, повідомив про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором № 710808935658 та вимагав вчинити дії щодо негайного погашення боргу.

На момент звернення Банку до суду з цим позовом, за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором від 15.10.2024 № 710808935658 у розмірі 83 027,11 грн заборгованість по тілу кредиту та 7522,03 грн комісія за користування кредитом за період з 15.08.2025 по 15.01.2026.

Відповідач не надав до суду доказів на підтвердження погашення заборгованості за Кредитним договором.

Щодо підстав звернення позивача до суду з позовом до фізичної особи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, 18.12.2025, внесено запис № 2000640060001053471, про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Сечкаря Євгена Анатолійовича.

За змістом статей 51, 52, 598 609 ЦК України, частини 9 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV, у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до ЄДРПОУ запису про державну реєстрацію такого припинення) його зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою статусу ФОП, не припинились.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною 1 статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між АТ ПУМБ та ФОП Сечкарем Є.А. кредитного договору від 15.10.2025 № 710808935658 та виконання Банком зобов`язань перед відповідачем шляхом надання кредиту в розмірі 111 000,00 грн, прострочене тіло за яким на момент звернення до суду складало 83 027,11 грн, з кінцевим терміном погашення по 15.10.2027.

За відповідачем також обліковується прострочена заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредиту, за перерахунком суду, в сумі 7454,00 грн станом на 15.01.2026.

Всупереч умов Кредитного договору та Графіку платежів за кредитом, відповідач, починаючи з 15.09.2025, припинив виконувати зобов`язання перед Банком щодо сплати періодичних платежів у рахунок погашення кредиту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з установлених обставин, за висновком суду, позивач, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, набув право вимагати дострокового повернення всього кредиту, в тому числі шляхом пред`явлення позову.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 15.10.2024 № 710808935658 у розмірі 83 027,11 грн заборгованість по тілу кредиту та 7454,00 грн комісія за користування кредитом за період з 15.08.2025 по 15.01.2026.

В іншій частині щодо стягнення 68,03 грн комісійної винагороди, позов задоволенню не підлягає за безпідставністю їх нарахування в указаному періоді стягнення.

Доказів сплати зазначеної заборгованості до матеріалів справи не надано.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За частиною 1 статті 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково в сумі 90 481,11 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на задоволення позову, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2660,40 грн (сплачений згідно з платіжною інструкцією від 19.01.2026 № 000542577/00000001863).

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070) до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення 90 549,14 грн.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070) 90 481,11 грн заборгованості та 2660,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко